Ухвала суду № 25497662, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-4642/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників сторін:

позивача Башарова В.Є., Олексюка І.В.

відповідача Кеміня В.В., Уголькова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

на постанову Господарського суду Київської області від 21.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2008

у справі №А4\409-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегават»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегават»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Мегават») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2007 № 0001212300\0.

Постановою Господарського суду Київської області від 21.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання правових відносин з ТОВ «Елітмобітрейд»за період з 01.11.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 03.07.2007 № 395\23-0\33661401.

В акті перевірки встановлено позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено заниження ПДВ на загальну суму 7338575,96 грн., в тому числі у листопаді 2005 року - 354883,33 грн., у грудні 2005 року -3044493,19 грн., у лютому 2006 року - 677596 грн., у березні 2006 року - 3261603,44 грн.

На думку відповідача, суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, не підтверджені податковими зобов'язаннями постачальника - ТОВ «Елітмобітрейд». Зважаючи на те, що ТОВ «Елітмобітрейд»(постачальник) фактично не виконав обов'язки платника щодо внесення до бюджету податкових зобов'язань (не сплачено ПДВ до бюджету), у покупця товару -ТОВ «Мегават» не виникає права на податковий кредит.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2007 №0001212300\0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ загалом на суму 11007863,94 грн., з яких 7338575,96 грн. -сума основного платежу, а 3669287,98 грн. -сума штрафних санкцій з цього податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Елітмобітрейд»було укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2005 №0111-6\05, відповідно до якого продавець - ТОВ «Елітбомітрейд»зобов'язалось передати, а покупець - ТОВ «Мегават»прийняти та оплатити товар (комп'ютерну техніку, оргтехніку, комплектуючи до ПК, аксесуари, засоби зв'язку). Кількість товару, асортимент та загальна вартість товару вказана в видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відбулися господарські взаємовідносини, а саме: ТОВ «Елітмобітрейд»здійснювало поставку позивачу товару окремими партіями. Факт поставки товару підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними, при цьому, загальна сума отриманого позивачем товару становить 48029921,83 грн. На підтвердження факту оплати, позивачем надано копії платіжних доручень.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Елітмобітрейд»протягом листопада, грудня 2005 року та лютого, березня 2006 року видавало позивачу податкові накладні. Суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Елітмобітрейд»включено ТОВ «Мегават»до податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження суми податкового кредиту за листопад, грудень 2005 року та лютий, березень 2006року мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Елітмобітрейд», які містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Елітмобітрейд», формувався позивачем по факту отримання товару (по першій події). Будь-яких зауважень до порядку складання зазначених податкових накладних з боку податкових органів не вказано.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами зазначено, що податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Елітмобітрейд»протягом листопада, грудня 2005 року та лютого, березня 2006 року (в цей період ТОВ «Елітмобітрейд»було зареєстрованим платником ПДВ, і мало відповідне свідоцтво), є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди. При цьому, в матеріалах справи відсутні акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджували б наявність податкового боргу у контрагента позивача - ТОВ «Елітмобітрейд»саме внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ «Елітмобітрейд», зареєстрованого платником податку на додану вартість, суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару на суму 8004986,96 грн., правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту: у листопаді 2005 року - 652883,33 грн. у грудні 2005 року -3044793,19 грн., у лютому 2006 року - 856676,00 грн., у березні 2006 року - 3450634,44 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 21.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меншикова

Суддя О.І. Степашко