Постанова № 25497228, 16.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року справа № 2а-7129/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012р. №0003654120 та від 14.05.2012р. № 0003664120.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012р. №0003654120 та від 14.05.2012р. № 0003664120.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення норм податкового законодавства України та винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість та визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представником відповідача на адресу суду подано письмові заперечення в яких зазначив, що винесені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, яка свідчить про порушення ним положень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України. В зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На адресу суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.. за результатами якої складено Акт від 25.04.2012 № 375/41-20/31301827.

Зазначеним Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 17 592 281грн., у тому числі у вересні 2010 року в сумі 3 747 115 грн., у березні 2011 року в сумі 13 845 166 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1 481 000 грн., в т.ч. за січень 2011 року в сумі 565 411 грн., за квітень 2011 р. в сумі 846 228 грн., за вересень в сумі 15 281 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 16 860 грн., за листопад 2011 р. в сумі 16 343 грн., за грудень 2011 р. в сумі 20 877 грн.

Зазначені висновки акту перевірки полягають в тому, що позивачем порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість»і Податкового кодексу України полягають у відображенні податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних постачальником товару - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»за операціями з оплати вартості природного газу, придбаного у 1998 та 2000 роках та у віднесенні до складу податкового кредиту сум, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме сум податку на додану вартість у розмірі 298 402,23грн., сплаченого ПАТ «Київенерго»у зв'язку з придбанням активної електричної енергії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2012р. № 42 «Про утворення Центрального офісу з обслуговування великих платників податків»та наказу Державної податкової служби України від 23.02.2012р. № 152 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві реорганізована шляхом перетворення у Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

На підставі Акта перевірки Центральним офісом з обслуговування великих платників податків виписані податкові повідомлення-рішення: від 14.05.2012р. № 0003654120, яким ДК «Газ України»визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18 529 061 грн., у тому числі за основним платежем -17 592 281 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -936 780 грн.; та від 14.05.2012р. №0003664120, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 481 000 грн.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасування, оскільки податковий кредит за перевірений період сформовано на підставі реальних господарських операцій, підтверджено первинними документами та належним чином оформленими податковими накладними, податок на додану вартість сплачений у зв'язку із придбанням товарів, які використовуються в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності ДК «Газ України», а висновки Акта перевірки не відповідають положенням Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України, а також наявним у позивача та наданим до перевірки та суду документам.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Як встановлено перевіркою і підтверджується наданими документами, у період з 01.07.2010р. по 31.05.2011р. ДК «Газ України»перераховано НАК «Нафтогаз України»грошові кошти в оплату природного газу, отриманого у 1998 та 2000 роках суб'єктами господарювання, правонаступниками яких є позивач -філією «Управління по закупівлі та реалізації газу»АТ «Укргазпром»та ДК «Торговий дім «Газ України».

Договорами поставки природного газу від 14.02.2000р. № 10/16-201, від 14.02.2000р. № 10/16-202, від 23.02.2000р. № 10/16-383 ДК «Торговий дім «Газ України»отримала у 2000 році від НАК «Нафтогаз України»природний газ. Факт отримання газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2003р. до договору від 14.02.2000р. № 10/16-201, додатковою угодою № 3 від 01.12.2003р. до договору від 14.02.2000р. № 10/16-202 та додатковою угодою № 1 від 01.12.2003 до договору від 23.02.2000р. № 10/16-383, підписаними між ДК «Газ України»та НАК «Нафтогаз України», сторонами визначено, що заборгованість за вказаними договорами буде погашатись позивачем згідно з графіком погашення заборгованості до IV кварталу 2013 року.

Відповідно до угоди про погашення заборгованості № 16/02-880 від 27.06.2002р. із урахуванням додаткової угоди до неї № 2 від 27.06.2002р., укладеної між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Газ України», остання зобов'язалась в термін до 31.12.2016р. погасити заборгованість філії «Управління по закупівлі та реалізації газу»АТ «Укргазпром»перед НАК «Нафтогаз України»у сумі 2 290 519 001,74 грн. за природний газ, отриманий філією у 1998 році.

Тобто, за вказаними договорами філія «Управління по закупівлі та реалізації газу» АТ «Укргазпром»та ДК «Торговий дім «Газ України, правонаступником яких є позивач, отримано від НАК «Нафтогаз України»відповідно у 1998 та 2000 роках природний газ. При цьому вартість вказаного природного газу не була сплачена постачальнику -НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, операції з поставки природного газу відбулись до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011р.) і питання щодо формування податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній момент виникнення правовідносин).

Абзацом 2 пп.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами, внесеними Законом України від 30.12.1997р. № 794/97-ВР) встановлено, що до 1 січня 1999 року датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг).

При цьому датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 4 п. 11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами, внесеними Законом України 02.06.1999р. № 714-ХІУ) до 1 січня 2001 року платники податку, які продають вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки в житловому фонді, а також надають послуги фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, за користування якими цими особами сплачується квартирна плата, плата за користування телефоном, телевізійними і радіомережами та системами охорони житла, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого платника податку або отримання інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит, у тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації. У споживачів зазначених товарів (послуг), які зареєстровані платниками цього податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості.

Виходячи із зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість», можна дійти висновку, що філія «Управління по закупівлі та реалізації газу» АТ «Укргазпром»та ДК «Торговий дім «Газ України»відповідно у 1998 та 2000 роках отримали від НАК «Нафтогаз України», але не оплатили отриманий природний газ, вони не мали права на податковий кредит у відповідні роки, а у НАК «Нафтогаз України»не виникли податкові зобов'язання.

ДПА України листом від 15.03.2001р. № 3403/7/16-1217-26 роз'яснено, що операції, розпочаті в період дії п. 11.11 та п. 11.25 Закону України «Про податок на додану вартість»(до 01.01.2001) у частині визначення дати виникнення податкових зобов'язань і відповідно до податкового кредиту, повинні закінчитися за цими ж нормами, тобто податкові зобов'язання за такими операціями необхідно продовжувати нараховувати на дату їх оплати і відповідно податковий кредит - на дату перерахування коштів з банківського рахунка.

Перевіркою встановлено, що на виконання договорів поставки природного газу від 14.02.2000р. № 10/16-201, від 14.02.2000р. № 10/16-202, від 23.02.2000р. № 10/16-383, № 16/02-880, укладених підприємствами, правонаступниками яких є ДК «Газ України», із НАК «Нафтогаз України», позивачем у період з 01.07.2010р. по 31.05.2011р. перераховано НАК «Нафтогаз України»87 963 926,67 грн. в оплату природного газу, отриманого у 1998 та 2000 роках, та сплачено ПДВ у сумі 14 660 654,45 грн.: за договором №10/16-201 -20 673 197,55 грн., у т.ч. ПДВ -3 445 532,92 грн.; за договором № 10/16-202 -19 298 039,23 грн., у т.ч. ПДВ - 3 216 339,87 грн.; за договором № 10/16-383 -33 082 619,89 грн., у т.ч. ПДВ -5 513 769,99 грн.; за договором № 16/02-880 -14 910 070,00 грн., у т.ч. ПДВ -2 485 011,67 грн., факт сплати підтверджується актом перевірки.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7.3 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналогічні положення закріплені у п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201, ч. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

В зв'язку із надходженням у 2010 та 2011 роках на банківський рахунок коштів в оплату вартості природного газу, НАК «Нафтогаз України»виписала та надала ДК «Газ України»податкові накладні (у 2011 році податкові накладні зареєстровані у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних), що підтверджено у Акті перевірки.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми закріплені у ст. 198 Податкового кодексу України.

У даному випадку усі суми податку, сплаченого ДК «Газ України»у вартості природного газу, отриманого у 1998 та 2000 роках, підтверджені податковими накладними НАК «Нафтогаз України», у 2011 році податкові накладні оформлені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, ДК «Газ України»правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 14 660 654,45 грн., сплачених НАК «Нафтогаз України»у вартості природного газу, отриманого за договорами від 14.02.2000р. №10/16-201, від 14.02.2000р. № 10/16-202, від 23.02.2000р. №10/16-383, № 16/02-880.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, застосування норм Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011р., на відносини, що виникли до 01.01.2001, є неправомірним.

Взаємовідносини позивача з контрагентом АЕК «Київенергрунтуються на договорі від 21.04.2005р. № 10073-11/05-1407, за яким АЕК «Київенерго»(постачальник) зобов'язався продати ДК «Газ України»(споживач) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній зобов'язався оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами договору та додатків до договору, що є невід'ємною частиною.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442) затверджено Правила користування електричною енергією.

Відповідно до п. 1.2 Правил електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Пунктом 2.3.3 договору від 21.04.2005р. № 10073-11/05-1407 встановлено, що споживач оплачує вартість електричної енергії згідно показань засобів обліку електроенергії та у встановленому сторонами порядку розрахунків.

Пунктом 5 додатку 2 до договору від 21.04.2005р. № 10073-11/05-1407 визначено, що обсяги фактично спожитої активної електроенергії фіксуються у акті приймання-передачі товарної продукції, а обсяги перетікання реактивної електроенергії -у акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.

Судом встановлено, що позивач відповідно до актів приймання-передачі товарної продукції отримав від АЕК «Київенерго»активну електроенергію на суму 1 360 584 грн. та сплатив енергопостачальній компанії кошти за використану активну електроенергію, у тому числі ПДВ - 298 402,23 грн., кількість використаної електроенергії визначена за показами засобів обліку електричної енергії. Вказані факти не спростовуються відповідачем.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, АЕК «Київенерго»видано позивачеві відповідні податкові накладні.

Представники позивача в судовому засіданні зазначено, що придбана у АЕК «Київенерго»електроенергія використовується для утримання адміністративної будівлі ДК «Газ України»та забезпечення належних умов роботи працівників: освітлення, забезпечення роботи комп'ютерного обладнання, принтерів, факсів, вентиляції, пожежної сигналізації, пасажирського та вантажного ліфтів тощо. Зазначене не спростовується представником відповідача.

Крім того, представниками позивача надано довідку щодо кількості електроустановок, наявних у позивача протягом 2010-2011 років.

Таким чином, активна електроенергія використовується позивачем у власній господарській діяльності ДК «Газ України»(для забезпечення для забезпечення потреб електроустановок), кількість та вартість використаної (купленої) позивачем активної електроенергії підтверджені актами приймання-передачі товарної продукції, при цьому кількість активної електроенергії визначена за показами засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Отже, витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Представником відповідача не надано доказів того, що активна електроенергія, куплена у АЕК «Київенерго», використана позивачем на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Таким чином, взаємовідносини позивача з АЕК «Київенерго»оформлені договором та підтверджені виданими ним податковими накладними, придбана активна електроенергія використовувалась позивачем у власній господарській діяльності для утримання основного засобу -адміністративної будівлі та забезпечення належних умов праці працівників, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та керуючись внутрішнім переконанням, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 14.05.2012р. № 0003654120 та від 14.05.2012р. № 0003664120.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок) присудити на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук