Ухвала суду № 25496880, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/64704/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників сторін:

позивача Кеміня В.В.

відповідача Нижника О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.10.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 2а-414/10/0770

за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

до 1.Приватного підприємства «Весна»

2.Закритого акціонерного товариства «Компанія «Приват Інтертрейдінг»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області (далі по тексту -позивач, Ужгородська МДПІ у Закарпатській області) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Весна»(далі по тексту -відповідач 1, ПП «Весна»), Закритого акціонерного товариства «Компанія «Приват Інтертрейдінг»(далі по тексту -відповідач 2, ЗАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг») про стягнення коштів в сумі 83243790,74 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»по кримінальній справі №69-59, порушеній відносно директора ПП «Весна»за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19.01.2009 №22 проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 по 31.08.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 18.02.2009 №6/23-50/20459893.

В акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Компанії «Приват Інтертрейдінг»(постачальник) в березні 2008 року відповідно до договору №06/08-Р від 29.02.2008 відвантажило ПП «Весна»(покупець) марганцевмістку продукцію виробництва ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»та ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»на підставі видаткових, податкових накладних, специфікацій та актів прийому передачі.

Поставка марганцевмісткої продукції здійснювалася на умовах FСА залізнична станція відправника. ЗАТ «Компанія «Приват Інтертрейдіг»не укладало договір на перевезення даної продукції, продукція передавалася у власність ПП «Весна»на складі відправника, а відправник, в свою чергу отримував рознарядки на відправлення продукції кінцевим споживачам. Отже, у сторін не було необхідності укладати договори з перевізником або зберігати товар на власних складських приміщеннях.

Таким чином, поставка продукції мала місце і підтверджена первинними документами, такими як договір специфікації, видаткові накладні, податкові накладні. Окрім того, позивач сам підтвердив надходження продукції до кінцевих споживачів ВАТ «Стахановський завод феросплавів»та ВАТ «Запорізький завод феросплавів», а також те, що ЗАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг»відобразило вищевказані господарські операції в своєму податковому та бухгалтерському обліку. Отже, даний договір між відповідачами не може вважатися таким, що не був спрямований на настання реальних наслідків.

Отже, судами вірно зроблений висновок щодо правомірності вказаного господарського зобов'язання, оскільки в силу ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Із вказаної норми вбачається, що для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність таких умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судами зазначено, що несплата податку відповідачем, на котру посилається позивач, є підставою для застосування податкових санкцій, а не визнання господарського зобов'язання, операція із здійснення якого була об'єктом оподаткування, недійсним, оскільки, лише у випадку якщо умисел на ухилення від оподаткування у однієї із сторін договору існував на момент укладення договору, можна вважати, що укладаючи договір його сторона діяла з метою, що суперечить інтересам держави. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, проведені за вказаним договором поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку ЗАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг», а тому підстави вважати, що на момент укладення договору умисел його сторін був спрямований на заподіяння шкоди публічному порядку держави немає.

Судами вірно не взято до уваги твердження позивача про те, що ПП «Весна»не надало для перевірки перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях, що на його думку свідчить про відсутність доказів фактичного отримання відвантаження товарів, оскільки ПП «Весна», так само як і ЗАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг», не здійснювали безпосередню відправку товару кінцевому споживачу залізничним транспортом, а лише придбавали та здійснювали продаж товару на складі виробника. Факт отримання товару та перехід права власності підтверджується актами приймання-передачі товару. Залізнична накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення і видається одержувачу. Судами правильно зазначено, що ПП «Весна»не було одержувачем товару по залізничним накладним, то відповідно і не могло мати таких документів.

Щодо посилань позивача на невиправданий економічний ефект та невстановлення економічних причин придбання та продажу товару між відповідачами, то судами вірно зазначено, що згідно ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому, визначення суб'єктом господарювання економічної вигоди від підприємницької діяльності здійснюється ним самостійно на власний розсуд та ризик, та не належить до сфери компетенції контролюючих органів. Посилання позивача на недоцільність із економічної точки зору здійснюваних між відповідачами господарських операцій, як на ознаку їх нікчемності із застосуванням положень ст.ст. 215, 228 ЦК України, є безпідставним.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно договору поставки №06/08Р від 29.02.2008, укладеного між відповідачами, ЗАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг»(постачальник) поставляє ПП «Весна»(покупець) марганцевмістку продукцію виробництва ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»та ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі видаткових, податкових накладних, специфікацій та актів прийому передачі. Проведені за вказаним договором поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку ЗАТ «Компанії «Приват Інтертрейдінг». Вказаний факт підтверджено численними перевірками, статистичними та іншими звітами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.10.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко