Постанова № 25496784, 02.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/903/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202350 від 10.08.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»( надалі -ТОВ «Рута Нова-К») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202350 від 10.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0000202350 від 10.08.2011 року є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які порушення норм Податкового кодексу України регулюючих питання оподаткування податку на додану вартість та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

В судове засідання представник ТОВ «Рута Нова-К»підтримав позовні вимоги із підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 302, 303 від 04.07.2011, виданих Ізмаїлською ОДПІ, фахівцями податкової інспекції згідно із п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VI та на підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ № 1099 від 04.07.2011 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Рута Нова-К», код за ЄДРПОУ 33757245 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Пейд», код ЄДРПОУ 36927332 за період з 01.01.2011 року та 31.01.2011 року.

Перевірка проводилась з 04.07.2011 по 15.07.2011 року.

За результати перевірки був складений акт від 22.07.2011 року № 599/23-50/33757245 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Рута Нова-К», код за ЄДРПОУ 33757245, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Пейд», код ЄДРПОУ 31431743 за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Рута Нова-К»п. 198.2 ст. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 74702 грн., в т.ч. за січень 2011 року -74 702 грн.

За результати Акту перевірки від 22.07.2011 року № 599/23-50/33757245 податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202350 від 10.08.2011 року, яким позивачу біло збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 74703 грн., в т.ч за основним платежем -74702 грн., штрафні санкції -1 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000202350 від 10.08.2011 року позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкових реквізитів.

Згідно п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як вбачається із акту перевірки Ізмаїльської ОДПІ Одеської області, Ізмаїльською ОДПІ отримано лист №22838/23-37 від 10.06.2011 з ДТП у Малиновському районі м.Одеси з Актом про результати невиїзної перевірки №187 /23-214/31431743 від 10.06.2011 по Товариству з обмеженою відповідальністю „Пейд", код ЄДРПОУ 31431743 з питань достовірності відображення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість щодо визнання усіх операцій купівлі-продажу, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача" за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю „Пейд", код ЄДРПОУ 31431743.

За результатами перевірки встановлено, що між TOB „Рута Нова-К" та TOB „Пейд" був узгоджений договір на поставку нафтопродуктів :№42/02 від 09.02.2009 та додаткове узгодження №1 від 31.12.2009, яке діяло до 31 грудня 2010 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання. Згідно п.1.1 додаткового узгодження: «...якщо по закінченнювищеуказаного терміну Сторони дійсного договору не підписали Узгодження про розірвання договору, він рахується продовженим ще на один календарний рік.»

На виконання умов договору TOB „Пейд" на адресу TOB „Рута Нова-К" поставлено дизельне пальне на загальну суму 448212,50 грн., в тому числі ПДВ 74702,08 грн., на що постачальником виписані такі видаткові накладні, а перевізником - TOB „Рута Нова-К" (поставка пального здійснювалась власними транспортними засобами) наступні товарно-транспортні накладні: Оприбуткування вищезазначеного бензину на загальну суму 448212,50 грн. (в тому рахунку: січень 2011р.- 448212,50 грн.) здійснено ТОВ „Рута Нова-К" шляхом Д-т рах.281 на суму 373510,42 грн. (без ПДВ), в тому рахунку: січень 2011р.- 373510,42 грн.) та Д-т рах.64 на суму ПДВ 74702,08 грн. (в тому рахунку: січень 2011р.- 74702,08 грн.)

Згідно інформації ДНІ у Малиновському р-ні м.Одеси (акт №187/23-214/31431743 від 10.06.2011) встановлено, що „Згідно реєстраційних даних, що містяться у базі ДНІ у Малиновському р-ні м.Одеси, юридична адреса місцезнаходження ТОВ "Пейд" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 65005, Одеська область, м.Одеса, вул.Михайлівська,25, кв.21. Перевірка проводилась без відома та присутності директора ТОВ „Пейд" Кєлоєва Мусліма Мусаєвича, або уповноважених ним осіб, оскільки на момент проведення та складання акту перевірки, місцезнаходження ТОВ „Пейд" не встановлено. ВПМ ДНІ у Малиновському р-ні м.Одеси надано інформацію (службова записка №328/7/26-104 від 22.03.2011), що за наявною оперативною інформацією щодо приховування фактично здійснених операцій, а також участі підприємства у схемах мінімізації, станом на теперішній час встановлено взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності.

Згідно реєстру 1-ДФ БД «Бест-Звіт», у IV кварталі 2010 року дані про наявність робітників по підприємству відсутні, відповідно до розрахунку комунального податку за IV кв.2010р. кількість працюючих на підприємстві становить 6 чоловік.

В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства TOB „Пейд", даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність: виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу встановити неможливість здійснювати суб'єктом господарювання основний вид діяльності.

Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності TOB „Пейд".

ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси отримало за період січень, лютий 2011р. від ДНІ у Печерському р-ні м. Києва акт про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Віктрейд ЛТД»(36927332) №379/23-5/36927332 від 11.04.11р. За січень 201 lp., TOB «Пейд»сформовано податкового кредиту від TOB «Віктрейд ЛТД»на суму ПДВ у розмірі 2473097,55 грн.

Таким чином, при відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

TOB „Пейд" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань за січень 2011 року, в т.ч.: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що TOB „Пейд" безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.

Зазначені операції TOB „Пейд" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності TOB „Пейд" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У результаті порушення TOB „Пейд" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ ( робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність TOB "Пейд" (код ЄДРПОУ 31431743) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності TOB "Пейд", фінансово-господарські взаємовідносини між TOB "Пейд" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).

А також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у січні 2011р.

Крім того, операції TOB "Пейд" (код ЄДРПОУ 31431743) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа TOB "Пейд" (код ЄДРПОУ 31431743) не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи те, що у TOB "Пейд" (код ЄДРПОУ 31431743), відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції TOB "Пейд" (код ЄДРПОУ 31431743) не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. 14.1.36 Податкового Кодексу України із змінами і доповненнями: „...господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами..."

Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу TOB "Пейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача". Крім того, в ході даної перевірки проведено аналіз даних бази "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та встановлено, що постачальниками TOB „Віктрейд ЛТД" були підприємства, у видах діяльності яких відсутня торгівля пальним.

Крім того, в ході судового розгляду позивач надав пояснення, відповідно до яких представник пояснив, що ТОВ «Пейд»попре відсутность основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, має можливість і здійснює господарську діяльність, адже нафтопродукти які підприємство поставляло ТОВ «Рута Нова-К»зберігались у ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», які ТОВ «Рута Нова-К» власними силами відвантажувало на свою адресу.

Для підтвердження зазначених відомостей, судом був направлений запит на адресу ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», у відповідь на який суд було повідомлено, що ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»не здійснювало господарських правовідносин з ТОВ «Пейд», тобто реалізація нафтопродуктів контрагенту ТОВ «Пейд»та закупівля нафтопродуктів у цього контрагента не відбувалась, на зберігання у ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»паливно-мастильні матеріали, які б належали ТОВ «Пейд» не знаходились, а також гроші розрахунки з ТОВ «Пейд»не здійснювались, що ще раз підтвердило відсутність реально здійсненої господарської операції TOB „Пейд" з ТОВ «Рута-Нова К».

Господарські операції-це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно наданих позивачем доказів не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарських операцій з контрагентами.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд дійшов висновку, що до складу податкового кредиту позивачем протиправно включено суми ПДВ які не підтверджено податковими накладними.

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі відповідної доказової сили.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі закону, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202350 від 10.08.2011 року, -відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею02 серпня 2012 року р.

Суддя О.В. Колесниченко

м.Одеса

.