Постанова № 25496661, 12.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2012 року 19:03 № 2а-4761/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Автотранспортник 13066" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участю:

позивача -Деркач С.С.,

відповідач -Коваленко А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортник 13066»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2010 №0022221540 на суму 5138,06 грн., №0022231540 на суму 5058,06 грн., №00222415040 на суму 609,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларації по орендній платі з юридичних осіб за землю з самостійно визначеним зобов'язанням у 2009-2010 роках позивачем були подані до податкового органу з зазначенням помилкових сум, що було виправлено шляхом подання уточнюючих розрахунків, у зв'язку з чим у позивача не могла виникнути заборгованість по орендній платі за землю, оскільки повинна обліковуватись переплата.

Відповідач проти позову заперечив зазначивши, що, винесеними податковими повідомленнями-рішеннями були нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати суми узгодженого податкового зобов'язання, а не донараховано податок.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №43/1253 від 12.02.2004 відкритому акціонерному товариству «Автотранспортник 13066»(далі -позивач) передано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 8 000 000 000: 66:247:0014, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки №17-11109 від 12.11.2004, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів за №66-6-00208 від 12.11.2004, загальною площею 3,1434га, що знаходиться за адресою: Червоногвардійська, 34 Дніпровський район Києва, в довгострокову оренду на 25 років для експлуатації та обслуговування будівель та споруд адміністративно - виробничого комплексу. За актом приймання-передачі земельної ділянки від 12.11.2004 позивач прийняв в оренду (строкове платне користування) вказану земельну ділянку.

07.12.2010 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Державної податкової служби (далі -відповідач) проведена перевірка відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»на предмет своєчасності подання платіжних доручень до установ банку щодо орендної плати за землю за період з 30.07.2010 по 30.11.2010.

За результатами перевірки складено акт перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету №9329/15/05475179 від 07.12.2010, згідно висновків якого позивачем порушено розділ ІІІ ст. 21 Закону України «Про оренду землі»№161-XIV від 06.10.1998, ч. 1 р. 6 ст.17 Закону України «Про плату за землю»№2535-XII від 03.07.1992 (далі -Закон №2535-XII), пп. 5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі -Закон №2181), у зв'язку з порушенням граничних строків подання до платіжних доручень установ банків.

На підставі Акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 14.12.2010 №0022221540 на суму 5138,06 грн., яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% від узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.17 Закону №2181-ІІІ; №0022231540 на суму 5058,06 грн., яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% від узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.17 Закону №2181-ІІІ та №00222415040 на суму 609,92 грн., яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Як вбачається з акту перевірки та з матеріалів справи, позивач самостійно задекларував податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки у 2009 році на суму 427200,50 грн. та у 2010 році 351725,60 грн., шляхом подання 26.04.2011 уточнюючих декларацій позивач зменшив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки у 2009 році на 158530,10 грн. (427200,50 - 158530,10 = 268667,50) та у 2010 році на 120144,00 грн. (351725,60 - 120144,00 = 231581,60).

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначаються Законом N2535-XII, у відповідності до ст. 13 якого підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно вище встановленого судом, позивач на підставі договору оренди земельної ділянки №17-11109 від 12.11.2004 та акту приймання-передачі від 12.11.2004 прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за адресою: Червоногвардійська, 34 Дніпровський район Києва.

Разом з тим, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) №05-358/19222 від 09.07.2012 наведений договір є чинним.

Таким чином, викладені обставини є підставою для нарахування та самостійного обчислення позивачем орендної плати за земельну ділянку у відповідності до ст. 13 Закону N2535-XII, як її орендаря.

Згідно зі ст.14 Закону N2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

У відповідності до ст. 17 Закону N2535-ХІІ податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 26 Закону N2535-ХІІ регламентовано, що за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Оскільки Закон №2181-ІІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, то саме цей Закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, відповідно до приписів абз. 1, 2 п. 5.1. ст. 5 Закону N2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку.

Якщо сума узгодженого податкового зобов'язання не погашається платником у законодавчо встановлені терміни, така сума податкового зобов'язання відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N2181-III визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону N2181-III у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону N2181-III) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Тобто, платник податків, що виявив помилки має право надати уточнюючий розрахунок, що містить суми коригування нарахованих зобов'язань. При цьому, судом відзначається, що заявлене в уточнюючому розрахунку зменшення попередньо визначеного платником податків податкового зобов'язання відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N2181-III вважається узгодженим від дня подання такого уточнюючого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки та погашає суми податкового боргу (частини боргу) у разі їх наявності, і виникнення переплати в майбутньому у зв'язку з уточненням жодним чином не звільняє платника податку від обов'язку сплачувати податки у строки, встановлені законом.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що у разі погашення податкового боргу (його частини) з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у тому числі і за рахунок від'ємного значення суми податкового зобов'язання, зазначеного в уточнюючому розрахунку, відповідно до положень ст. 16 Закону N2181-III проводиться нарахування пені та виникає підстава для застосування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону N2181-III.

Зважаючи на викладене, за порушення граничних строків сплати платником орендної плати за землі державної і комунальної власності позивач несе відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій та пені згідно із вимогами Закону N2181-III.

Отже, враховуючи, що уточнюючі розрахунки з податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки за 2009-2010 роки з коригуванням нарахованого платником податку зобов'язання за ці роки були подані позивачем 26.04.2011, а граничні строки сплати податкового зобов'язання порушено в липні та серпні 2010 року, беручи до уваги, що коригування сум податкового зобов'язання з орендної плати за землю вплинуло лише на їх розмір у 2009-2010 роках, що не впливає на порушення порядку його сплати позивачем та, в свою чергу, не становить їх в залежність один до одного, а також, встановлений факт порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, суд вбачає наявність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі, передбаченому п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону N2181-III, за порушення граничних строків сплати орендної плати за земельні ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст викладеної норми, перевіривши відповідність оскаржуваних рішень усім зазначеним вимогам, дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2010 №0022221540 на суму 5138,06 грн., №0022231540 на суму 5058,06 грн., №00222415040 на суму 609,92 грн.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.

Отже, з урахуванням того, що позивачем не заперечувалась не своєчасність подання до

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Відкритому акціонерному товариству «Автотранспортник 13066»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін