Постанова № 25496568, 26.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2012 року № 2а-6083/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Гепард»- звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 №0001022309/0, №0005002308, від 16.02.20112 №0000752308, визнання скарг від 30.03.2012 №246, від 10.04.2012 №20/2 повністю задоволеними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 03.11.2011 №12201/23-08/31455586 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Гепард»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування на підставі чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначає, що його скарга на зазначені податкові повідомлення-рішення не розглянута у встановлені п. 56.8, 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому вважається такою, що повністю задоволена.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби –заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не прибув хоча був належним іином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

23.07.2012в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою відповідача. Представники позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи не прибув в судове засідання, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гепард»з питань до тримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, за результатом якої складено акт від 03.11.2011 №12201/23-08/31455586 (далі акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- вимог п. 139.1, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року в сумі 115810,0 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 110703,0 грн.;

- вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 192.3 ст. 192, п. 185.1 ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 228245,0 грн.;

- ст.. 241, ст.. 242, ст.. 250 Податкового кодексу України, у зв’язку з неподанням розрахунків по екологічному податку за 1 квартал 2011 року на суму 437900,31 грн. та за 2 квартал 2011 року на суму 523253,97 грн.

На підставі викладеного позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 22.11.2011 №0001022309/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: екологічний податок на загальну суму 962345,28 грн. (за основним платежем 961154,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1191,0 грн.);

- від 22.11.2011 №0005002308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 233246,0 грн. (за основним платежем 228245,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5001,0 грн.);

- від 16.02.2012 №0000752308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 101847,0 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 27.01.2012 №862/10/25-114 скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0004992308 в частині визначення 8856,0 грн. податку на прибуток і 1 грн. штрафної санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: екологічний податок на загальну суму 962345,28 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 2.2.1 Статуту ТОВ «Гепард»предметом діяльності товариства є, зокрема оптова та роздрібна торгівля нафтою, нафтопродуктами, іншими паливно-мастильними матеріалами, в тому числі бензином та дизельним паливом, супутніми продуктами та іншими природними ресурсами.

Відповідно до акту перевірки, позивачем за 1 квартал 2011 року реалізовано бензину 8501,16 т, дизпалива 8879,08 т., газу 340,75 т за 2 квартал 2011 року реалізовано бензину 10182,34 т., дизпалива 10782,21т., газу 333,07 т.

Відповідно до п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

З аналізу викладеного вбачається, що від обов’язку сплачувати екологічний податок звільняються лише ті суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю палива, придбаного в оптових постачальниках.

Враховуючи викладене, а також ст.. 67 Конституції України, всі інші суб’єкти господарювання, зазначені в п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України зобов’язані нараховувати екологічний податок на кожному етапі продажу (перепродажу) палива незалежно від того, чи було нараховано такий податок контрагентом.

Відповідно до п.п. 14.1.202 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Отже, в розумінні п. 14.1.202 ст. 14 Податкового кодексу України, пунктом продажу є стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю (оптову, роздрібну) нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля —це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Оптова торгівля —це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов’язаних із цим послуг (пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004). Оптова торгівля здійснюється, як правило, за договором поставки.

Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу сторонами договору поставки можуть бути тільки суб’єкти господарської діяльності, а саме: господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому, відповідно до ДСТУ 3993—2000, партія товару —це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Отже, операції з реалізації палива покупцям (споживачам палива), що здійснюються шляхом оформлення договорів купівлі-продажу (у тому числі якщо реалізація відбувається за старт-картками), є оптовою торгівлею та підлягає оподаткуванню екологічним податком.

Як вбачається з позовної заяви позивач стверджує, що роздрібна торгівля нафтопродуктами на АЗС є продажем нафтопродуктів, які придбані у суб’єктів господарювання, які проводять оптову торгівлю нафтопродуктами, при цьому позивач не заперечує, що здійснює торгівлю за старт-картками.

Відповідно до п. 242.1.4 ст. 242 Податкового кодексу України, об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені п. 244.1 ст. 244 Податкового кодексу України.

При цьому п. 2 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли з 01.01.2011 по 31.12.2012 включно ставки податку становлять 50% від ставок передбачених ст.ст. 243, 244, 245, 246 цього Кодексу.

Згідно п. 249.1 ст. 249 податкового кодексу України, суми податку обчислюються платниками податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податковими агентами самостійно щокварталу.

Згідно п. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем не подано розрахунки по екологічному податку за 1-2 квартали 2011 року.

Отже позивач здійснює реалізацію палива за старт-картками, оскільки така операція розглядається як оптова, враховуючи, що позивачем не подано розрахунки по екологічному податку за 1-2 квартали 2011 року, висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст.. 241, ст. 242, ст. 250 Податкового кодексу України є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При цьому п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 10.01.2011 по 30.06.2011 застосовуватимуться у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0 відповідає вимогам законодавства України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012 №0000752308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 233246,0 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідач зазначає про встановлення завищення податкового кредиту в сумі 131724,0 грн., оскільки до податкового кредиту включено суми сплачені ТОВ «Гепард-Сервіс»не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Перевіркою встановлено, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, на підставі чого зроблено висновок, що придбання за ланцюгом поставки не мало реального товарного характеру, товар не перевозився, не зберігався. Надані до перевірки документи не дають можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особи, що понесла вказані витрати.

Враховуючи викладене, право на формування валових витрат у платник податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України при визначенні оподаткованого прибутку не враховуються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що позивачем суду також не надано жодного доказу на підтвердження надання реального товарного характеру операцій з ТОВ «Гепард-Сервіс», відтак твердження позивача, що всі документи були надані до перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо посилання позивача на ст. 138 Податкового кодексу України та твердження, що якщо товар не було реалізовано то відповідно не існує витрат суд вважає безпідставним виходячи оскільки будь-які витрати мають бути підтвердженими розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, відтак висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0005002308, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що до податкового кредиту по операціям з ТОВ «НС Партнер»включені данні не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що позивачем первинні бухгалтерські документи по господарській діяльності з ТОВ «НС Партнер»суду не надано, відтак твердження позивача про наявність таких документів є безпідставним.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Враховуючи, що позивачем не надано до перевірки первинні бухгалтерські документи, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 192.3 ст. 192, п. 185.1 ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 228245,0 грн. є обґрунтованим та підтверджується наявними матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено, що ТОВ «Гепард»подано уточнюючий розрахунок 27.07.2011 за лютий 2011 року, яким уточнено рядок 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою»а саме: зменшено колонку Б в сумі123083 грн. ПДВ та зменшено рядки 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду»та 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду»на 96521 грн. ПДВ. В основній декларації за березень 2011 року ТОВ «Гепард», в зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, використало значення рядка 21 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 96 521 грн. ПДВ, яке відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації за лютий 2011 року у підприємства відсутнє.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Гепард»не подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за березень 2011 року та не відкориговано значення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 96521 грн. ПДВ, тобто платником податку використано значення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 96521 грн. ПДВ, призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2011 року сумі 96521 грн. ПДВ.

Відповідно до п. 1,2,3 розділу ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №197/18935, У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу І Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні даватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених : показників.

Згідно з п. 1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового пов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0, №0005002308, від 16.02.20112 №0000752308 відповідають вимогам законодавства України.

Щодо вимоги позивача про визнання скарг від 30.03.2012 №246, від 10.04.2012 №20/2 повністю задоволеними, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п. 56.9. ст. 56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як вбачається з матеріалів справи розглядаючи повторну скаргу ТОВ «Гепард»від 15.02.2012. на підставі п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, Державною податковою службою було прийнято рішення від 06.03.2012 №4205/6/10-2215 про продовження розгляду скарги до 14.04.2012.

Судом встановлено, що 17.04.2012 Державною податковою службою України прийнято рішення №6786/6/10-2215 про результати розгляду повторної скарги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 73 КЗпП у 2012 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові і неробочі дні, зокрема 15 квітня —Пасха (Великдень). Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2012 році переносяться вихідні дні:

у неділю 15 квітня —на понеділок 16 квітня;

З аналізу викладеного вбачається, що в 14-16 квітня 2012 року були вихідними днями, а відтак Державною податковою службою України рішення №6786/6/10-2215 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Гепард»від 17.04.2012 прийнято у встановлений строк.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано до Державної податкової служби України скаргу від 30.03.2012 на податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 №0000752308.

Судом встановлено, що рішенням від 23.04.2012 №7115/6/10-2115 «Про розгляд скарги»залишено без розгляду скаргу ТОВ «Гепард»від 30.03.2012 на підставі п. 6 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено Наказом ДПА України від 23.12.2010 №1001).

Відповідно до п. 6 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби не розглядаються повторні звернення від одного й того самого органу державної податкової служби від однієї і тієї самої особи з одного й того самого питання, якщо перше вирішено по суті.

Оскільки скаргу позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення вирішено Державною податковою службою України по суті, про що надано вмотивовану відповідь від 17.04.2012 №6786/6/10-2215, суд дійшов висновку, що рішення ДПС України від 23.04.2012 №7115/6/10-2115 про залишення скарги без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач, як суб’єкти владних повноважень, довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 №0001022309/0, №0005002308, від 16.02.20112 №0000752308 та рішень за результатами розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень–рішень та рішень за результатом розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда