Ухвала суду № 25492073, 25.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2011 р.справа № 3/746/08-АП-23/80/09-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мірошниченка М.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Владимир»,

апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної

Державної податкової інспекції Запорізької області,

на постанову господарського суду Запорізької області

від 09.06.2009р.

у справі № 3/746/08-АП -23/80/09-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владимир»,

пров. Тихий, 2, с. Матвіївка Вільнянського Запорізької, 70035;

до відповідача Вільнянської міжрайонної

Державної податкової інспекції Запорізької області,

вул. Зої Космодем'янської, 2, м. Вільнянськ Запорізької, 70002;

про скасування актів, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Владимир»подано позов до Вільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2008р. № 0000102303/0, від 17.06.2008р. № 0000102303/1, від 08.08.2008р. № 0000102303/2, та № 0000102303/3 від 15.10.2008р.

Господарський суд Запорізької області (суддя Садовий І.В.) своєю постановою від 09.06.2009р. позов задовольнив частково.

Скасував податкові повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1.693,33 грн. за основним платежем та 5.846,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова суду в цій частині мотивована наступним:

отримані від ЗАТ «Іршавський абразивний завод»кошти за платіжними документами № 63 від 13.01.2005р., № 101 від 24.01.2005р., № 275 від 04.03.2005р., № 351 від 22.03.2005р., а також № 1330 від 16.09.2005р., № 1317 від 15.09.2005р. та № 1601 від 31.10.2005р. були відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача;

крім того, визначений податковими повідомленнями-рішеннями розмір санкцій перевищує визначений підпунктом 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) граничний розмір.

В іншій частині позову відмовив.

В цій частині постанова суду мотивована наступним:

Позивач за першою подією (надходження коштів за порошок магнезитовий від ТОВ «ВО «Кремінь»та за електрокорунд від ПП ОСОБА_1) не декларував суми отриманих коштів у деклараціях за липень 2005 року та за квітень 2006 року;

Товариством не було включено до складу податкових зобов'язань квітня 2006 року 10.000,00 грн. по операції з ТОВ «Альцест-Запоріжжя», що є порушенням підпункту 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Владимир», Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

В той же час:

кошти від ТОВ «ВО «Кремінь»в липні 2005 року були перераховані тим помилково, та повернуті платіжним дорученням № 25 від 05.08.2005р.;

від ПП ОСОБА_1 було надано поворотну фінансову допомогу; і помилка в призначенні платежу виправлена листом від 28.04.2006р.

В свою чергу, не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Вільнянська міжрайонна Державна податкова інспекція Запорізької області, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У документах, якими оформлені касові і банківські операції, виправлення не допускаються.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Владимир»отримані від ЗАТ «Іршавський абразивний завод»кошти:

за платіжними документами № 63 від 13.01.2005р., № 101 від 24.01.2005р., № 275 від 04.03.2005р., № 351 від 22.03.2005р. з призначенням платежу «за паливно-мастильні матеріали»;

за платіжними документами № 1330 від 16.09.2005р., № 1317 від 15.09.2005р. та № 1601 від 31.10.2005р. з призначенням платежу «за електроенергію».

В той же час, операції з продажу паливно-мастильних матеріалів та електроенергії у бухгалтерському та податковому обліку не відображались.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити в повному обсязі.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Сутність спору: В період з 15.02.2008р. по 14.03.2008р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою діяльністю «Владимир», код за ЄДРПОУ 31769505, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.

За результатами перевірки складений Акт від 21.03.2008р. № 135/23/31769505.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Так, відповідно до банківських виписок ТОВ «Владимир»отримані від ЗАТ «Іршавський абразивний завод»кошти:

по платіжним документам № 63 від 13.01.2005р. в сумі 6.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1.000,00 грн.; № 101 від 24.01.2005р. в сумі 10.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1.666,67 грн.; № 275 від 04.03.2005р. в сумі 3.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 500,00 грн.; та № 351 від 22.03.2005 р. в сумі 3.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 500,00 грн.; - з призначенням платежу «за паливно-мастильні матеріали»;

а також по платіжним документам № 1330 від 16.09.2005р. в сумі 1.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 166,67 грн.; № 1317 від 15.09.2005р. в сумі 2.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 333,33 грн.; та № 1601 від 31.10.2005р. в сумі 1.160,00 грн., в т. ч. ПДВ 193,33 грн.; - «за електроенергію».

У документах, якими оформлені касові і банківські операції, виправлення не допускаються.

В той же час, операції з продажу плавно-мастильних матеріалів та електроенергії у бухгалтерському та податковому обліку не відображались.

Крім того, ТОВ «Владимир»були отримані:

від ТОВ «ВО «Кремінь» по платіжному документу № 293 від 08.07.2005р. 20.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 3.333,33 грн. в оплату за порошок магнезитовий;

від приватного підприємця ОСОБА_1 по платіжному дорученню № 28041 від 28.04.2006р. в сумі 66.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 11.000,00 грн. за електрокорунд згідно до рахунку № 28/04-06

Зазначені суми до податкових зобов'язань віднесено не було.

ТОВ «ВО «Кремінь»кошти повернуті в серпні 2005р.

Окрім викладеного, ТОВ «Володимир»в квітні 2006 року по платіжному дорученню № 279 від 27.04.2006р. надійшли кошти від ТОВ «Альцест-Запоріжжя»в сумі 60.000,00 грн., в тому числі ПДВ 10.000,0 грн., як попередня оплата за екскаватор LS170.

ТОВ «Владимир»по операції з ТОВ «Альцест-Запоріжжя»податкову накладну від 27.04.2006р. № 40.1 було віднесено до податкових зобов'язань травня 2005 року.

В травні 2005 року проведено і розрахунок коригування № 1/40.1 від 12.05.2006р. до податкової накладної № 40.1 від 27.04.06 року в бік зменшення на повернення попередньої оплати.

На підставі Акту перевірки, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником Державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення №№ 0000102303/0, <…>/1, <…>/2, <…>/3.

Згідно з підпунктом 4.2.2 «б»пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Владимир»визначено суму податкових зобов'язань за платежем 3014010100, податок на додану вартість, у розмірі 29.040,00 грн.

В їх числі 16.026,66 грн. за основним платежем та 13.013,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасування податкових повідомлень-рішень стало предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Як зазначено вище, господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень в частині визначення суми податкових зобов'язань у розмірі 14.333,66 грн. (відповідно, застосування штрафних фінансових санкцій в цій частині) - Позивач за першою подією (надходження коштів за порошок магнезитовий від ТОВ «ВО «Кремінь»та за електрокорунд від ПП ОСОБА_1) не декларував суми отриманих коштів у деклараціях за липень 2005 року та за квітень 2006 року.

За позицією заявника апеляційної скарги -ТОВ «Владимир»:

кошти від ТОВ «ВО «Кремінь»в липні 2005 року були перераховані тим помилково, та повернуті платіжним дорученням № 25 від 05.08.2005р.;

від ПП ОСОБА_1 було надано поворотну фінансову допомогу; і помилка в призначенні платежу була виправлена листом від 28.04.2006р.

Водночас, у відповідності з пунктом 7.3.1 Закону (168/97-ВР), дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, є датою виникнення податкових зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції:

ТОВ «Владимир»в липні 2005 року по платіжному документу № 293 від 08.07.2005р. надійшли кошти в сумі 20.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 3.333,33 грн., від ТОВ «ВО «Кремінь», згідно до рахунку б/н від 08.07.2005р.;

ТОВ «Владимир»в квітні 2006 року по платіжному документу № 28041 від 28.04.2006р. надійшли кошти в сумі 66.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 11.000,00 грн., від приватного підприємця ОСОБА_1 за електрокорунд згідно до рахунку № 28/04-06 від 28.04.2006р.

Однак, Позивач за першою подією (надходження коштів за порошок магнезитовий від ТОВ «ВО «Кремінь»та за електрокорунд від ПП ОСОБА_1 не задекларував суми отриманих коштів у декларації за липень 2005 року та за квітень 2006 року, що є порушенням підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

При цьому, в ході перевірки не надано документів, що кошти за даною операцією отримувались помилково чи повертались як поворотна фінансова допомога.

Як зазначено вище, господарський суд Запорізької області скасував податкові повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1.693,33 грн. за основним платежем.

Як зазначено судом першої інстанції, кошти отримані від ЗАТ «Іршавський абразивний завод», були відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

За позицією заявника апеляційної скарги, кошти перераховувались з призначенням платежу «за паливно-мастильні матеріали»та «за електроенергію».

В той же час, операції з продажу паливно-мастильних матеріалів та електроенергії у бухгалтерському та податковому обліку не відображались.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції, позивач поставляв вказаному контрагенту електрокорунд, який і являє собою «порошок мілко мелений» (ПММ). В платіжних дорученнях також було допущено помилку - замість «електрокорунд» було вказано «електроенергія». Відповідні первинні документи - накладні, податкові накладні, рахунки-фактури містяться в матеріалах справи. За що саме було проведено оплату за всіма переліченими платіжними документами свідчать листи ЗАТ «Іршавський абразивний завод», платіжні доручення з відповідними відмітками банку, а також акт звірки розрахунків.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ТОВ «Владимир»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Вільнянської МДПІ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 09.06.2009р. в адміністративній справі № 3/746/08-АП -23/80/09-АП -без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу складено у повному обсязі 08.08.2011р.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: М.А. Руденко