Постанова № 25485972, 31.05.2012, Маневицький районний суд Волинської області

справа № 0311/2677/2012

п/с 2-а/0311/2338/2012

категорія 10.3.2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 року. Смт. Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Токарської І.С.,

при секретарі Матвійчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_2 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про визнання протиправною відмови в наданні державної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом, обґрунтовуючи заяву тим, що він є працездатним, проте ніде не працює, однак здійснює догляд за своєю мамою -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалідом з дитинства 1-ї групи, членом сім'ї загиблого. При цьому отримує 4 гривні 80 копійок (з урахуванням індексації - 13 гривень 86 копійок) допомоги за здійснення такого догляду. Основним джерелом його існування є дана соціальна допомога. В лютому 2012 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання йому такої допомоги щомісячно в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак отримав відповідь, що державна допомога йому, як непрацюючій особі, надається згідно постанови КМУ № 832 від 26.07.1996 року, і що він може звернутися до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації (далі - Управління) з необхідними документами про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги відповідно до КМУ № 558 від 29.04.2004 року. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов'язати Управління нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 державну допомогу за доглядом за інвалідом 1- групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законах України про Державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 1.10.2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року було відкрито скорочене провадження у даній справі.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 4 травня 2011 року судовий розгляд даної адміністративної справи проводиться за загальними правилами, встановленими КАС України.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, хоча про місце та час розгляду справи належним чином повідомлявся, будь -яких заяв до суду не подав.

Представник відповідача Бас Г.П. подав до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_2, в якому вказав, що відносно задоволення позову заперечує, оскільки щомісячна компенсаційна виплата нараховувалася та виплачувалася відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, постанови КМУ № 832 від 26.07.1996 року «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», а тому у задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Із матеріалів справи, а саме довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 063850 від 10.07.2007 року, судом установлено, що ОСОБА_3 є інвалідом І групи з дитинства (а.с. 7, 21 зворот), а ОСОБА_2 отримує компенсацію по догляду за ОСОБА_3 як непрацююча працездатна особа (а.с. 8, 10-11). Зазначене також убачається з заперечення Управління за № 1169/5 від 3.05.2012 року (а.с. 25-26).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги»фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 832 від 26.07.1996 року «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян»установлено щомісячні компенсаційні виплати у розмірі 4 гривні 80 копійок непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи.

Відповідно з положеннями ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З матеріалів справи, а також з листа Управління № Ш-3 від 10.02.2012 року, вбачається, що відповідачем здійснювалась виплата компенсації позивачу в розмірі 4 гривні 80 копійок (з урахуванням індексації - 13 гривень 86 копійок). Такий розмір виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Бюджетний кодекс України, частиною другою статті 4 якого передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Абзацом другим даного пункту встановлено, якщо іншим нормативно - правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Джерелом заявленої виплати є кошти Державного бюджету України, відтак при вирішені даної справи слід керуватися приписами Бюджетного кодексу України.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Вищевикладене в повній мірі підтверджує той факт, що Управління має право та можливість виплачувати допомогу лише в тих розмірах, які доведені йому розпорядниками коштів вищого рівня. В іншому випадку Управління буде порушувати положення статті 48 Бюджетного кодексу України, що може матиме наслідком притягнення посадових осіб управління до відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів.

Конституційний Суд України 25 січня 2012 року в справі № 3-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, роз'яснив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно ст. ст. 63, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16.10.1996 року рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п. 3.1 ч.2 ст. 4, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року зі змінами та доповненнями, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду; судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

А тому на підставі викладеного, суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 94, 99, 183-2 КАС України, ст. ст. 19, 46, 95 Конституції України, Законом України «Про соціальні послуги», Поставною КМУ № 832 від 26.07.1996 року «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», Законом України «Про судовий збір»від 8 липня 2011 року, рішенням Конституційного Суду від 25 січня 2012 року, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про визнання протиправною відмови в наданні державної допомоги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 користь отримувача коштів -УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача -ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду -Маневицький районний суд Волинської області) 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська