Рішення № 25485652, 02.08.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.08.2012 Справа № 0814/7984/2012

Номер провадження 2/0814/2934/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Васильєвій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкран» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому вказує, що перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжкран» з 08.08.1967 року і до 07.04.2007 року, на посаді електрозварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах. Загальний стаж роботи становить 41 рік, за цією професією - 31 рік.

З відповідачем ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах більше 40 років, де працював в умовах впливу шкідливих факторів.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17 березня 2008 року ОСОБА_1 в результаті праці на підприємстві піддавався впливу шкідливих та не благодійних виробничих факторів. Згідно з цим актом, йому було встановлено діагноз: «Хронічна інтоксикація марганцем другої ст., енцефалопатія другої ст., синдром паркінсонізму, ригідно-тремтяча форма, помірні когнітивні порушення, полинейролатия верхніх і нижніх кінцівок».

За результатами висновку обстеження Медико-соціальної експертної комісії №000189 від 28.03.2008 року у результаті професійного захворювання пов'язаного з виробництвом ОСОБА_1 було встановлено безстроково другу групу інвалідності з 80% втрати професійної працездатності.

В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 100 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди отриманої у зв'язку з професійним захворюванням, пов'язаним з виробництвом.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення на позов, суду пояснив, що дійсно позивач працював на підприємстві з 15.12.1967 року на різних посадах, з 1976 року на посаді електрозварювальника. Позивач був звільнений 07.04.2008 року. Умови праці у позивача дійсно були шкідливими, але він про це знав та ніколи проти цього не заперечував. Позивач періодично проходив відповідні медичні огляди та інструктажі з охорони праці. Крім того, як особа, що працювала за шкідливими умовами праці позивачу була оформлена відповідна пільгова пенсія, однак своїм правом піти на відпочинок позивач не скористався, а продовжував ще декілька років працювати до встановлення факту професійного захворювання.

Крім того, представник відповідача вважає, що відсутній причинний зв'язок з отриманим захворюванням та заподіянням моральної шкоди, не надано також і доказів заподіяння такої шкоди, більше того, позивач не обґрунтував належним чином своїх вимог та їх розмір, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що позивач 15.12.1967 був прийнятий на роботу на підприємство відповідача, та 07.04.2008 звільнений з роботи за станом здоров'я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Зі змісту копії Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 05.10.2007 та Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17.03.2008 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання внаслідок не ефективної роботи припливно-витяжної системи вентиляції в складальному цеху, відсутність місцевої механічної витяжної вентиляції на робочому місці електрозварювальника. Не регулярне використання засобів захисту органів дихання від зварювальних аерозолів ( а.с. 6-10, 4-5).

Згідно висновку МСЕК від 28.03.2008 ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності 80% та 2 група інвалідності, безстроково ( а.с. 11-12).

Згідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності» передбачає відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди i є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.

Спеціальним законом, яким урегульовано питання відшкодування працівникові (застрахований особі) за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди в разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які призвели до втрати працівником працездатності є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки відділення Фонду на час виникнення спірних правовідносин у зв'язку зі зміною спеціального закону не має відповідати за завдану моральну шкоду, то в разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, установлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних i нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 237-1 КзпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків i вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя i здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності i справедливості.

Судом установлено, що ОСОБА_1 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з хронічним професійним захворюванням отриманим на виробництві, який тривалий час був вимушений лакуватися ( а.с.13-19), зазнав фізичного болю, отримав хронічне захворювання та інвалідність 2 групи.

Отже, сам факт виникнення у позивача ОСОБА_1 професійного захворювання - хронічна інтоксикація марганцем другої ст., енцефалопатія другої ст., синдром паркінсонізму, ригідно-тремтяча форма, помірні когнітивні порушення, полинейролатия верхніх і нижніх кінцівок, з настанням таких негативних наслідків, як визнання його інвалідом 2-ї групи безстроково із остаточною втратою професійної працездатності 80%, свідчить про те, що позивач в силу ч.1 та п. 1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує стан здоров'я позивача, наслідки отриманого хронічного професійного захворювання, характер, ступінь та тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, i вважає, виходячи з принципів розумності достатності, виваженості, необхідним стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Що стосується заперечень представника відповідача проти позову та його доводів про відсутність причинного зв'язку між захворюванням та моральною шкодою, то суд їх до уваги не приймає, так як вони не спростовують доводів позивача.

Оскільки позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при подачі позову, то такий на користь держави має бути стягнути з відповідача у сумі 214,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст.. 23, 1167 ЦК України, ст..153,233, 237-1 КЗпП України, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публячного акціонерного товариства «Запоріжкран» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкран» на користь ОСОБА_1 10 000 (Десять тисяч) гривень на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкран» на користь Державного бюджету Ленінського району м. Запоріжжя (р\р 31211206700006 в УДКУ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізькій області, ОКПО 38025423, МФО 813015, код суду 37408421) - судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Козлова