Ухвала суду № 25485350, 11.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р.Справа № 2а-330/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Українська міжрегіональна компанія "Агроцентр" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-330/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Українська міжрегіональна компанія "Агроцентр"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства «Українська міжрегіональна компанія «Агроцентр» (далі-позивач, ПП «УМК «Агроцентр») до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ПП «УМК «Агроцентр». Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 61 Конституції України, ст. 159 КАС України, деяких положень Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі-Основ'янська МДПІ) на підставі постанови Кабінету Міністрів України та витягу з Єдиного Державного реєстру України.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в листопаді 2011 року Основ'янською МДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Афінас-11», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, в ході якої встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 407402,0 грн., в тому числі за серпень 2011 року 407402,0 грн.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2011р. № 6148/233/33121930.

На підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001612330 від 30.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 611103,00 грн., в тому числі за основним платежем 407402,00 грн. та за штрафними санкціями 203701,00 грн.).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що податковим органом було встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту.

Так, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Афінас-11» на підставі укладеного договору № А-28/07-11 від 28.07.2011р. купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого ТОВ «Афінас-11» (за договором продавець) зобов'язується протягом дії договору передати у власність позивача (за договором покупець) товари, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано копію зазначеного вище договору, податкові накладні від 01.08.2011р. № 191, від 04.08.2011р. № 192, від 09.08.2011р. № 193, від 12.08.2011р. № 194, від 18.08.2011р. № 195, від 26.08.2011р. № 196, від 29.08.2011р. № 197, від 30.08.2011р. № 198, від 30.08.2011р. № 109 та копії видаткових накладних.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивач вважає, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано валові витрати та податковий кредит за перевіряє мий період, відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку, а тому податковий кредит позивачем сформований тільки по тим господарським операціям, які підтверджуються первинними документами, оформленими з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Між тим, колегії суддів зазначає, що позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту по правовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Афінас-11", оскільки не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином відповідно до норм діючого законодавства, реальність здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.()9р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Так, матеріалами справи встановлено, що від ТОВ «Афінас-11» на адресу позивача поставлено яловичину жиловану, лопатку свинячу, сою, інші м'ясні продукти, перевезення та зберігання яких потребує дотримання вимог спеціального температурного режиму. Також згідно видаткових накладних на адресу позивача постачалися корпуси редуктора, токоприймачі рельсові, інші технічні вироби.

Разом з тим, доказів наявності у нього необхідного технологічного обладнання або оренди такого обладнання, яке забезпечує зберігання м'яса та м'ясопродуктів, наявність складських приміщень або договорів про їх оренду позивачем надано не було.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до матеріалів справи копію договору оренди № 15/07-АГР від 15.07.2011р., укладеного з фізичною особою ОСОБА_1, згідно якого позивач орендує площу в нежитловій будівлі розміром 50 кв.м. по АДРЕСА_1

Проте зазначений договір та акт приймання-передачі до нього від 15.07.2011р. не підтверджують належності орендованих позивачем обсягів меті його діяльності та умовам виконання спірного договору, а також не надають можливості встановити відповідність площі в приміщенні, що орендується, вимогами щодо зберігання товарів, в тому числі м'яса і м'ясопродуктів.

Крім того, позивачем не надано до суду сертифікаційні документи на товар, що придбавався за договором, в тому числі санітарно-епідеміологічні висновки на м'ясо і м'ясопродукти, наявність яких є обов'язковою.

Також суд зауважує, що згідно наданих копій товарно-транспортних накладних адресою відвантаження зазначено : Харків, вул. Достоєвського,5, проте позивачем не надано доказів, що за вказаною адресою наявні необхідні виробничі та складські потужності для зберігання партій товару, дана адреса не співпадає з адресою орендованої позивачем площі в нежитловій будівлі згідно договору оренди № 15/07-АГР.

Разом з тим, позивачем не надано документів бухгалтерського та складського обліку, які б свідчили про оприбуткування товару та його подальший рух, в зв'язку з чим неможливо простежити використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а надані ним копії договорів, укладених з іншими юридичними особами не надають можливості ідентифікувати проданий товар.

Крім того, деякі з них, зокрема договір № 13/07 1 від 13.07.2011р., договір № 18/07 від 18.07.2011р., договір № 121 від 09.03.2011р., укладені раніше за договір № А-28/07-11 від 28.07.2011р. , при цьому позивачем не надано доказів того, що товар, який постачався ним за даними договорами, придбаний ним в межах раніше укладеного договору з ТОВ «Афінас-11» № А-28/07-11 від 28.07.2011р.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарські операції. Переконливих доказів, які б свідчили про реальність здійснення укладених угод, позивачем надано не було.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська міжрегіональна компанія "Агроцентр" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-330/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.