Рішення № 25484684, 28.12.2011, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2-4937/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого - судді Кукурекина К.В.,

при секретарі - Короткої В.А.,

за участю представника позивача - Сероштан Н.М.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/13-23/33/34-08 від 03.06.2008 року та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Центральне Севастопольське відділення Кримської республіканської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк)звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що 03 червня 2008 року між Банком і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 010/13-23/33/34-08. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_5 були надані кредитні кошті у розмірі 99 900,00 доларів США, зі сплатою 14,5% річних, строком повернення до 01 червня 2018 року.

Впродовж тривалого періоду часу відповідач узяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим, Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 943422,56 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якої просить розірвати кредитний договір, зобов'язати банк перерахувати усі платежі, сплачені ОСОБА_5 Стверджував, що спірний договір суперечить діючому законодавству, оскільки він містить положення, які значно погіршили положення Позивача за зустрічним позовом, як боржника, а саме Відповідач по зустрічному позову, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення „Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу".

Представник Відповідача по зустрічному позову у судовому засіданні позов ОСОБА_5 не визнала, вимоги, викладені у первинному позові підтримала, пояснила, що відповідач по первинному позову ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором. Зазначала на необгрунтовність зустрічного позову та відповідності усіх умов Кредитного договору законодавству України, діючому як на момент укладення спірних договорів так і на момент розгляду вказаної судової справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 2008 року між Банком і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 010/13-23/33/34-08. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_5 були надані кредитні засоби у розмірі 99 900,00 доларів США, зі сплатою 14,5 % річних, строком до 01 червня 2018 року.

Впродовж тривалого періоду часу відповідач узяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим, АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України.

Ані Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", ані жоден з інших нормативно-правових актів України не передбачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Дозволяючи банкам здійснювати валютні операції за банківською ліцензією Національний банк України в Положенні про порядок видачі банкам банківських ліцензій, не конкретизував з урахуванням положень норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" чи є банківська ліцензія і письмові дозволи генеральною ліцензією.

Доводи Позивача по зустрічному позову щодо гривни, яка є єдиним законним засобом платежу на території України (ст. 99 Конституції України, ст. 3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютний контроль"), не може бути покладений в основу визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним, оскільки операція по видачі банком кредиту і його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу.

На сьогодні вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, що залучаються або надаються резидентами України, чинним законодавством не встановлені, тому здійснення резидентами операцій по отриманню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Норма ст. 533 ЦК України не може бути застосована відносно банку, оскільки зобов'язання банку надати кредит не є грошовим зобов'язанням (визначення поняття "грошове зобов'язання" відсутнє в Цивільному і Господарському кодексах, що вимагає використовування його аналогічно закону (ст. 8 Цивільного кодексу України) в іншому законодавчому акті, зокрема, Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом"). Таким чином, кредитна операція не полягає в обов'язку банку заплатити позичальнику за що-небудь в рамках кредитного договору, оскільки виходячи з аналізу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк надає фінансову послугу у вигляді банківської операції, яка реалізується шляхом передачі банком грошових коштів позичальнику в строкове користування із зобов'язанням останнього повернути ці засоби з відсотками.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_5 посилався на те, що відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення цін на об'єкти нерухомого майна.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірні кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_5 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, відповідач по первинному позову зобов'язаний виконувати кредитний договір та договір про відкриття кредитної линії у відповідності до його умов та законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимог зустрічного позову.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися у встановлений термін відповідно до вказівок закону і договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до вказаних норм, а також з умовами договорів відповідач кредит в установленому порядку не погасив, відсотки за його використовування не виплатив.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_5 складає 943422,56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у випадку якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики і сплати, що залишилася, відсотків, що належать йому відповідно до вимог чинного цивільного законодавства.

За такими обставинами суд вважає, що вимоги позивача за первинним позовом обґрунтовані, засновані на вимогах закону, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають відшкодуванню з відповідача витрати, понесені позивачем при зверненні до суду для оплати держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 553-555, 526, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд.

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/13-23/33/34-08 від 03.06.2008 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції (р/с 290931576 в ЦСО КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, код ОКПО 20680287) суму заборгованості за кредитним договором № 010/13-23/33/34-08 від 03 червня 2008 року у розмірі 943422(дев'ятсот сорок три тисячі чотириста двадцять дві грн.)56 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь державного бюджету Ленінського району м. Севастополя судові витрати: держмито у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн., а всього до стягнення 1820,00 грн..

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя К.В.Кукурекін