Ухвала суду № 25484678, 31.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/7368/2012 Провадження № 22-ц/2590/2524/2012 Головуючий у I інстанції - Косач І. А.Категорія - цивільна Доповідач - Острянський В. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Острянського В.І., суддів:Горобець Т.В., Хромець Н.С.,при секретарі: Мартиновій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2012 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" у справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ „Альфа-Банк" просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні його заяви про видачу виконавчого документа, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо непідвідомчості справи третейському суду та неправильно з'ясував характер спірних правовідносин. ПАТ „Альфа-Банк" посилається на те, що звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з позовом щодо захисту прав споживача і дані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а не Законом України „Про захист прав споживачів", який жодним чином не визначає права кредитодавця у разі порушення зобов'язань зі сторони споживача. Тому, апелянт вважає, що спірні правовідносини можуть бути розглянуті третейським судом у відповідності до третейського застереження та чинного законодавства України.

Крім того, як вказує апелянт, відповідно до положень ст. 80 ЦК України та ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів" позивачем в сфері захисту прав споживача може бути лише фізична особа, а не юридична, як зазначив суд першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали третейської справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 22 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» (нині ПАТ „Альфа-Банк") та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 700006702, згідно з умовами якого ОСОБА_5 було надано кредит у сумі 56211,29 дол. США зі сплатою 13,5 % річних та остаточною датою повернення - 23.05.2015 року.

Пунктом 2.4 вказаного договору визначено цільове використання кредиту, а саме придбання транспортного засобу, згідно з договором купівлі - продажу, укладеного між позичальником та ПП Фірма «Автодель» № 08-21 від 18.04.2008 року - BMW 523i, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 12-17).

30 серпня 2011 року Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" своїм рішенням задовольнив позовну заяву ПАТ „Альфа-банк", стягнув з ОСОБА_5 на користь ПАТ „Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 353963,14 грн., по відсотках - 73004,86 грн., по пені - 274134,00 грн., а всього: 701102,00 грн., звернувши стягнення на предмет застави, яким є транспортний засіб, шляхом продажу вказаного предмету застави із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.21 Закону України „Про заставу", на користь ПАТ „Альфа-Банк", а також судові витрати.

Відмовляючи ПАТ „Альфа-банк" в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із непідвідомчості судам справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, у зв'язку з прийняттям Закону України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до частини другої Прикінцевих та Перехідних положень Закону після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Згідно з преамбулою Закону України „Про захист прав споживачів" його положеннями регулюються не лише питання захисту прав споживачів, але й відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Конституційний Суд України в своєму рішенні №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року також зазначив, що дія норм Закону України „Про захист прав споживачів" поширюється саме на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного суду, зокрема, з питань офіційного тлумачення законів України, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Пунктами 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" визначено поняття договору споживчого кредиту, права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Дано визначення, що споживчий кредит - це кошти, які надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції, а споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Виходячи зі змісту ст. 192 ЦК України, грошовими коштами є як грошова одиниця України - гривня, так і іноземна валюта, яка використовується в випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, кредитний договір між ПАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_5 є договором про надання споживчого кредиту, оскільки згідно з його умовами цільовим призначенням кредитних коштів є придбання позичальником певної продукції - транспортного засобу, і дія норм Закону України „Про захист прав споживачів" поширюється до моменту виконання цього договору, оскільки зазначене рішення стосується як прав і обов'язків надавача послуг, так і прав та обов'язків споживача банківських послуг.

Отже, в розумінні вказаного Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року, на правовідносини між банком та позичальником з приводу стягнення заборгованості поширюється дія саме Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі правовідносини виникли між сторонами на стадії виконання умов договору споживчого кредиту.

За таких обставин, Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз", ухваливши своє рішення, фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки, починаючи з 11.03.2011 року, справи у спорах між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору непідвідомчі третейським судам.

Викладене, у відповідності до приписів п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України „Про третейські суди", п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк"- відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: