Постанова № 25479781, 24.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 № 20/008-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Макарчук Л.Л., довіреність №812-НЮ від 29.02.2012 року,

від відповідача: Галайчук В.М., довіреність №3646 від 03.07.2012 року,

від третьої особи 1: Бойчук В.В., довіреність №01-17/294 від 20.01.2012 року,

від третьої особи 2: не з'явились,

розглядає апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області,

на рішення господарського суду Київської області від 03 квітня 2012 року,

у справі № 20/008-12 (суддя Бабкіна В.М.),

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ,

до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, м. Ірпінь, Київська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, м. Ірпінь, Київська область,

2) Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області

про стягнення 832 382 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

ДТГО «Південно-Західна залізниця» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення 832 382 грн. 50 коп. (а. с. 4-7).

Рішенням господарського суду Київської області від 03.04.2012р. у справі № 20/008-12 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» 832 382,50 грн. основного боргу та 16 647,65 грн. судового збору (а. с. 238-248).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 03 квітня 2012 року у справі № 20/008-12 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДТГО «Південно-Західна залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення 832 382 грн. 50 коп. суми заборгованості по відшкодуванню витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян за 2011 рік.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на 2011 рік не передбачено у видатках Державного бюджету України фінансування витрат по відшкодуванню витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року відновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено розгляд справи на 06 липня 2012 року.

6 липня 2012 року ухвалою, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, було відкладено розгляд справи на 20 липня 2012 року. В судовому засіданні 20 липня 2012 року було оголошено перерву до 24 липня 2012 року.

В судових засідання представники відповідача та третьої особи 1 підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просять рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення яким відмовити в позові.

Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги посилаючись на те, що відповідач не виконав умов укладеного договору, а в договорі відсутній пункт, який би обмежував відшкодування по наданим послугам.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

15 липня 2010 року між ДТГО «Південно-Західна залізниця» (залізниця), Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області (замовник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (платник) було укладено договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги № П3/ДН-1-106249/НЮ (надалі-Договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору, останній регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій населення міста Ірпінь залізничним транспортом згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», які надаються залізницею.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник здійснює розрахунок з постачальником послуг (перевізником) на підставі отриманих від нього щомісячних звітів щодо надання послуг на підставі акта звірки розрахунків за надані послуги, підписаного сторонами, з 01 січня 2010 року.

У пункті 3.3 Договору сторони встановили, що відшкодування за пільгове перевезення громадян проводиться згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 та постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2001 року № 256 на підставі облікових форм, складених залізницею в п'ятиденний строк після надходження коштів на рахунки платника.

Згідно з п. 6.1 Договору термін дії договору встановлюється з дати його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 6.3 Договору, останній вважається пролонгованим до кінця наступного року, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору письмово не виявила свій намір щодо його розірвання.

30 грудня 2010 року сторони підписали додаткову угоду № П3/ДН-1-106249/НЮ, відповідно до п. 1 якої сторони вирішили за текстом договору № П3/ДН-1-106249/НЮ від 15 липня 2010 року змінити слова: Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (а.с. 11).

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що п. 6.1 договору № П3/ДН-1-106249/НЮ від 15.07.2010 р. викладено в наступній редакції: «п. 6.1 - термін дії договору встановлюється з дати його підписання і діє до 31 грудня 2011 року».

Згідно з п. 5 угоди додаткова угода є невід'ємною частиною договору № П3/ДН-1-106249/НЮ від 15.07.2010 р. і поширюється на відносини, що виникли з 01 січня 2011 року.

Як зазначає позивач, протягом 2011 року залізничним транспортом приміського сполучення по місту Ірпінь Київською дирекцією залізничних перевезень перевезено 275 727 пільгових пасажирів на загальну суму 832 382 грн. 50 коп., що підтверджується актами форми № 3-пільга за період з січня по грудень 2011 року по м. Ірпінь (а.с.13-24).

Відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

За пунктом 2 частини 1 статті 97 цього Кодексу до трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, зокрема, входять субвенції на здійснення програм соціального захисту, у тому числі на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зі змісту частини 6 статті 51 Кодексу вбачається, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

За статтею 102 Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (до яких також включено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян), фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пункт 4 вказаного Порядку передбачає, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За умовами укладеного договору № П3/ДН-1-106249/НЮ від 15 липня 2010 року та додаткової угоди № П3/ДН-1-106249/НЮ від 30 грудня 2010 року, зокрема п. 2.31 «Замовник зобов'язується відшкодування проводити згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» за рахунок субвенції з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих громадян згідно наданих облікових форм» (а.с. 8).

Київським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного провадження встановлено, що відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення № 3964 від 23 липня 2012 року «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на пільговий проїзд автомобільним та залізничним транспортом за 2011 рік становить по КФК 170302 «Компенсаційні витрати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян на залізничному транспорті» - 166700 грн. Касових видатків за 2011 рік перераховано в сумі 143 122 грн. 28 коп.»

Отже заборгованість за пільгове перевезення окремих категорій громадян на залізничному транспорті з урахуванням субвенцій Державного бюджету за 2011 рік складає 23 577 грн.72 коп. ( з розрахунку 166700 грн. - 143 122 грн. 28 коп.).

Відсутність фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили.

Така правова позиція відповідає статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та зі справи «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року. Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких умов позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 23 577 грн.72 коп. в решті позовних вимог належить - відмовити.

У додатку N 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" передбачено компенсацію за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг за проїзд окремих категорій громадян в розмірі по обласним бюджетам окремо по кожній області України.

З огляду на те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є встановлення того, чи передбачено у державному бюджеті на відповідний спірний період достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту (пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України).

Разом з цим, задовольняючи позов, місцевий господарський суд не перевірив, чи була передбачена у державному бюджеті на відповідні роки достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту, передбачених у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 вищевказаного Кодексу, а відтак чи існувала реальна можливість отримання позивачем у повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачами покладених на них обов'язків щодо направлення бюджетних запитів (замовлень) про надання бюджетної субвенції для погашення кредиторської заборгованості за відповідною державної програмою.

Вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, проте суд не неї уваги не звернуті та залишив без належної правової оцінки.

Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 22.04.2008 "Про стягнення збитків від пільгових перевезень пасажирів" та Вищий господарський суд України у постанові від 10.01.2012, № 16/5005/7051/2011)

Відповідно до ч. 1 ст 111'28 ГПК України «Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.»

Верховний Суд України у постановах від 26.12.2011 року по справі 3-138гс11 та постанові від 15 травня 2012 року зазначив, що підлягають задоволенню позовні вимоги пов'язані з фінансуванням витрат з Державного бюджету тільки при наявності коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з того, що Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області є розпорядником бюджетних коштів і беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Отже відповідач повинен нести відповідальність у межах коштів передбачених у державному бюджеті на фінансування державних програм соціального захисту на відповідний спірний період.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 03 квітня 2012 року по справі № 20/008-12 підлягає зміні.

Апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ч.1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на рішення господарського суду Київської області від 03 квітня 2012 року у справі № 20/008-12 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03 квітня 2012 року по справі № 20/008-12 змінити.

3. Викласти рішення в наступній редакції: « І. Позов задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (08200, м. Ірпінь, Київська область, вул. Д. Попова, 26-б код 03317252) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6 код 04713033) заборгованість за пільгове перевезення окремих категорій громадян за 2011 рік в сумі 23 577 грн. 72 коп.

ІІІ. В решті позовних вимог - відмовити.

ІV. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області ( 08200, м. Ірпінь, Київська область, вул. Д. Попова, 26-б код 03317252) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6 код 04713033) відшкодування судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. за розгляд справи місцевим господарським судом.

4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6 код 04713033) на користь Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (08200, м. Ірпінь, Київська область, вул. Д. Попова, 26-б код 03317252) відшкодування судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 8088 грн. 05 коп.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Справу № 20/008-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г

Судді Суховий В.Г.

Агрикова О.В.