Рішення № 25479724, 30.07.2012, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
30.07.2012
Номер справи
5017/1642/2012
Номер документу
25479724
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2012 р.Справа № 5017/1642/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (діючий на підставі паспорту);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродіас"

про стягнення 5707,6 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродіас», в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 5500,00 грн., 3% річних у розмірі 207,60 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Агродіас»договору №230211 від 23.02.2011 року про надання транспортно-експедиційних послуг позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач за надані послуги не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження по справі №5017/1642/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2012 року.

У судовому засіданні 22.06.2012 року приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у судове засідання, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання частково позивачем та повністю відповідачем вимог ухвали суду, а також у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 25.07.2012 року.

У судовому засіданні 25.07.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 05.06.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача або у разі неповернення поштового відправлення підприємством зв'язку, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином, зазначена позиція викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті, з відміткою „за закінченням терміну зберігання" (а.с. 27-29) та з відміткою „за зазначеною адресою не знайдено" (а.с. 38-40), суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23.02.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -підприємство)та ТОВ «Агродіас»(надалі -замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №230211, згідно умов якого підприємство надає комплекс послуг, пов'язаних з підготовкою та відправкою вантажу замовника, автомобільним транспортом у міжнародних та внутрішніх повідомленнях, а також інших послуг, передбачених п. 2.1.1 відповідного договору

Відповідно до п. 2.2.1 договору, замовник зобов'язується забезпечувати відповідність товаросупровідних документів умовам вантажоперевезення.

Згідно п. 3.3 договору, послуги вважаються виконаними, якщо підприємством вантаж доставлено за місцем призначення, сторони не мають один до одного претензій, що підтверджується актом виконаних робіт.

Пунктом п. 4.3 договору визначено, що замовник несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані підприємству необґрунтованою відмовою у сплаті чи у несвоєчасній оплаті у сумі заборгованості та пені, розрахованої у відповідності з чинним законодавством України, а також зобов'язується сплачувати будь-які простої транспортних засобів, понесених за його вини.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач надав послуги, передбачені умовами вищевказаного договору, на загальну суму 6500 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000042 від 04.03.2011р. (а.с. 15)

Як зазначає позивач, в порушення вимог договору №230211 від 23.02.2011р. відповідач за фактично надані послуги розрахувався частково, сплативши грошові кошти лише у розмірі 1000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №94 від 05.07.2011р.

Отже на момент розгляду справи за ТОВ «Агродіас»рахується заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за фактично надані послуги за договором транспортно-експедиторських послуг №230211 від 23.01.2011р. у розмірі 5500 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ «Агродіас»претензію №02/01 від 02.09.2011р. з вимогою сплатити заборгованість за укладеним договором у розмірі 5500 грн. Як зазначає позивач дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Докази відправлення вказаної претензії позивачем підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 30.09.2011р. (а.с. 18)

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором транспортно-експедиторських послуг № 230211 від 23.01.2011 року та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором транспортно-експедиторських послуг №230211 від 23.02.2011., а саме не в повному обсязі розрахувався за фактично надані послуги щодо підготовки та відправки вантажів автомобільним транспортом за 04.03.2011р., в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 5500 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг за договором транспортно-експедиторських послуг №230211 від 23.02.2011р. у розмірі 5500 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 207,60 грн. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме не вірно визначив період нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок та встановив, що сума 3% річних визначена судом менше ніж заявлена сума до стягнення, а саме становить 207,18 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортно-експедиторських послуг №230211 від 23.02.2011р. у розмірі 5500 грн. та 3% річних у розмірі 207,18 грн.

Враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн., відповідно до ст.ст 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродіас" (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Першого Травня, буд.1-а, офіс 3, код ЄДРПОУ 36635636) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65490, АДРЕСА_1) 5500/п'ять тисяч п'ятсот/грн. основної заборгованості, 207/двісті сім/грн. 18 коп. - 3% річних та 1609/одна тисяча шістсот девять/грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.07.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Попередній документ : 25479716
Наступний документ : 25479788