Постанова № 25479700, 30.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.12 Справа № 5008/1269/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників:

від ДВС: Секерня В.М.

від стягувача:Добош П.І.

від боржника: не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, вих.. №1642 від 10.07.2012 р.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.06.12 (суддя Івашкович І.)

у справі № 5008/1269/2011

за скаргою Ужгородської міської ради №1602 від 01.06.12 р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області

боржник Ужгородська міська рада

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Максавто", м.Ужгород

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.06.12 у справі № 5008/1269/2011 у задоволенні скарги Ужгородської міської ради № 1602 від 01.06.12 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.05.2012р. ВП №31696804-відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в які просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.06.12 р. по справі №5008/1269/2011 та винести постанову, якою задоволити скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 18.05.12 р. ВП №31696804.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме перед винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, державний виконавець не перевірив наявність майна зареєстрованого за Ужгородською міською радою та не здійснив заходів по встановленню належності даного майна. Крім того, на думку апелянта, судом не враховано положення п.5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" якими передбачено право боржника запропонувати ті види майна, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Апелянт зазначає, що вартість зареєстрованого за Ужгородською міською радою майна значно перевищує суму звернення стягнення, що порушує майнові інтереси Ужгородської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача просить відмовити скаржнику у задоволені скарги, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Ужгородською міською радою продано спірну земельну ділянку, яка була предметом договору купівлі-продажу від 03.04.09 р., а кошти від її продажу поступили в бюджет міста, що підтверджується проектами рішень ХІ сесії та ХІІ сесії VI скликань Ужгородської міської ради. Вимоги та доводи викладені у відзиві підтримав в судовому засіданні.

30 липня 2012 р. від представника Ужгородської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через неможливість явки уповноваженого представника. Поважність неявки апелянт обґрунтовує тим, що Ужгородська міська рада не має можливості відрядити свого законного представника в судове засідання призначене на 30.07.12 через те, що ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги надійшла на їхню адресу лише 27.07.2012 р.

Представник стягувача заперечив проти відкладення розгляду скарги, стверджуючи про те, що боржник своєю поведінкою усіляко намагається ухилитися від виконання судового рішення, в т.ч. шляхом подання безпідставних скарг на дії органу ДВС, вчинення дій, спрямованих на затягування судового розгляду таких скарг. Тим самим боржник створює перешкоду для продовження вчинення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання рішення суду в установленому порядку.

Відповідно до ст. 122-1 Господарського кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Крім того твердження апелянта, щодо отримання ним саме 27.07.12 ухвали Львівського апеляційного господарського суду про призначення до розгляду апеляційної скарги, спростовуються відміткою на поштовому повідомленні про вручення, в якому зазначена дата вручення ухвали 24.07.12 р..

В судовому засіданні представник державної виконавчої служби подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що 15.03.12 р. відповідно до вимог ст.ст.17, 19,21,25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику було надано термін для самостійного виконання рішення суду до 22.03.12 р. та зобов'язано надіслати підтверджуючі документи про виконання. У разі невиконання рішення суду надіслати коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету і економічної класифікації видатків бюджету за якими здійснюватиметься безспірне писання коштів з його рахунків, чи реквізитів рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників стягувача та державної виконавчої служби, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги. При цьому виходила з наступного:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року у справі 5008/1269/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з Ужгородської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максавто" 425 626,16 грн. (в т.ч. 343 505, 00 грн. повернення сплачених за договором купівлі-продажу від 03.04.2009р. коштів, 72 051,00 грн. інфляційних витрат, 10 070,16 грн. витрат пов'язаних з оформленням документації на земельну ділянку), 4 255,87 грн. відшкодування витрат по оплаті державного мита, 172,63 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг, 1 828,75 грн. відшкодування витрат по оплаті правової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення місцевого господарського суду залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.12.

12 березня 2012 р. стягувачу видано наказ №5008/1269/2012 з зазначенням терміну пред'явлення до виконання до 21.01.2013 р., який пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 15.03.2012 ВП №31696804 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 12.03.2012 р. №5008/1269/2011 та надано боржнику строк до 22.03.12 р. самостійно виконати рішення суду, на підтвердження чого надіслати відповідні документи про виконання.

Колегією суддів встановлено, що внаслідок невиконання в добровільному порядку боржником судового рішення, головним державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області з метою вжиття заходів примусового виконання рішення винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.05.2012р. ВП №31696804, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику Ужгородській міській раді в межах суми звернення стягнення 475 071,75 грн., в т.ч. 431 883,41 грн. суми стягнення за судовим рішенням та 43 188,34 грн. суми виконавчого збору.

Приписами ст. 1 Закон України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст.. 11 даного Закону встановлено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Статтею 57 згаданого Закону передбачено застосування арешту майна боржника як заходу для забезпечення реального виконання рішення. Встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно п. 4.1.8 розділу IV "Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.12 за №489/20802) розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Вище наведені правові норми визначають, що винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних із вчинення виконавчих дій, є заходом, спрямованим на забезпечення реального виконання рішення. Разом з тим, при вчиненні в послідуючому конкретних дій по вилученню та реалізації майна боржника мають бути дотримані вимоги щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника; щодо звернення стягнення на інше майно боржника із збереженням права останнього запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення; щодо складання акту опису і арешту майна боржника; щодо оцінки майна боржника тощо.

З огляду на вище досліджені обставини справи, наведені вище норми законодавства та доведеність факту не виконання в добровільному порядку боржником- Ужгородською міською радою у встановлений строк рішення суду, дії головного державного виконавця відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області щодо винесення постанови від 18.05.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є правомірними.

Щодо доводів апелянта про порушення державним виконавцем вимог закону щодо визначення строку для добровільного виконання рішення суду, то такі доводи є безпідставними з огляду на наступне:

Як вбачається з постанови головного державного виконавця відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області від 15.03.2012р. ВП №31696804 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 12.03.2012р. по справі №5008/1269/2011, державним виконавцем встановлено строк для добровільного виконання судового наказу до 22.03.2012р.

Дана постанова була предметом оскарження шляхом подання Ужгородською міською радою скарги відповідно до ст. 121-2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.05.12, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.12, у задоволенні скарги Ужгородської міської ради на постанову від 15.03.2012р. ВП №31696804 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 12.03.2012р. по справі №5008/1269/2011, що була подана з мотивів неправомірного встановлення строку для добровільного виконання судового наказу, відмовлено.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище досліджені обставини справи та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.06.12 у справі № 5008/1269/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повна постанова складена 01.08.2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.