Постанова № 25479506, 27.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2012р.м.Київ№ 32/276-А

За позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста КиєваДо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах»провизнання угоди недійсною та стягнення 29 157,05 грн. Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Столярець С.Ю., довіреність № 23/10-021 від 06.03.2012р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Валько І.В., довіреність № 10-2/11 від 21.02.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати угоду недійсною та стягнення з ТОВ «Укрдах»в дохід держави суму в розмірі 20157,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на визнання недійсними установчих документів ТОВ «Транс сервіс»рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 32/276-А та призначено справу до судового розгляду на 01.08.2006р.

10.11.2006 р. представник позивача заявив суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення судом іншої пов'язаної справи за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Розглянувши заявлені представниками сторін клопотання, заслухавши їх обґрунтування та вивчивши подані документи, суд зупинив провадження у справі № 32/276-А до набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі.

Згідно розпорядження голови господарського суду міста Києва від 19.09.2011 справу № 32/276-А передано судді Мельнику В.І. , у зв'язку з переведенням судді Хрипуна О.О.

Суд дійшов до висновку про необхідність поновлення провадження у справі № 32/276-А для вирішення спору по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що було здійснено у відповідності до ухвали суду від 13.12.2011р.

23.01.2012 представник позивача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 13.12.2011р. не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 13.12.2011р. не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечив, надав відзив на позов.

Суд відклав розгляд справи на 10.02.2012, у зв"язку з відсутністю представників позивача та відповідача 1.

10.02.2012 відповідач 2 подав до канцелярії суду клопотання про застосування строку позовної давності, про стягнення вартості правової допомоги, про розгляд справи без участі його представника.

10.02.2012 представники сторін у судове засідання не з'явились.

Суд відклав розгляд справи на 24.02.2012р.

24.02.2012 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

24.02.2012 представник позивача заперечив проти позовних вимог.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності.

Судом встановлено, що відповідача 1 було ліквідовано, про що в матеріалах справи наявний витяг з ЄДРПОУ.

Ухвалою суду від 24.02.2012р., у відповідності до п.5 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закрив провадження у справі.

06.03.2012р. господарський суд м. Києва скерував справу № 32/276-А скерував до Київського апеляційного адміністративного суду (далі -КААС), у зв'язку з надходженням апеляційної скарги від ДПІ у Святошинському районі м.Києва на ухвалу суду про закриття провадження від 24.02.2012р.

Ухвалою КААС від 10.04.2012 ухвалу господарського суду м.Києва від 24.02.2012р. про закриття провадження у справі скасовано, а справу № 32/276-А направлено до суду першої інстанції для її подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 25.06.2012р. розгляд справи призначено на 20.07.2012р.

13.07.2012 відповідач 2 подав до канцелярії суду додаткові документи по справі

20.07.2012 представник позивача вимог ухвали суду від 25.06.2012р. не виконав.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для подачі додаткових документів по справі.

Суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 27.07.2012р.

27.07.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, надав додаткові докази у справі.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства відповідачем 2. за період з 01.02.2002р. по 30.09.2004р. та складено Акт № 83/23-10/32112857 від 28.03.2005р.

В результаті даної перевірки позивачем виявлена усна угода між відповідачем 1 та відповідачем 2, яка підтверджується рахунком - фактурою № ТС-1547 від 15.12.2003 р. на суму 29 157,05 грн., в тому числі ПДВ 4 859,51 грн.; податковою накладною № 230/1 від 17.12.2003 року; видатковою накладною № ТС-730/1 від 17 грудня 2003 року, з зазначенням у ній довіреності від 16.12.2003 ЯЗИ № 987467 на отримання товаро - матеріальних цінностей.

Представник відповідача 2 пояснив, що угода укладено в спрощений спосіб. Крім поданих документів укладення угоди також супроводжувалося переданням ТОВ «Укрдах»оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей за видатковою накладною постачальнику ТОВ «Транссервіс».

Позивач вважає, що дана угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства України з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та має бути визнана недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. з застосуванням передбачених зазначеною статтею наслідків визнання угоди недійсною.

У своїх доводах позивач посилається на те, що Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2004р. установчі документи відповідача 1 визнані недійсними з моменту реєстрації і рішення вступило в законну силу.

Позивач вважає, що усна угода, укладена між відповідачами є недійсною, оскільки господарські зобов'язання за цією угодою суперечать інтересам держави та укладені з метою уникнення оподаткування, оскільки відповідач 1 не мав права укладати угоди та вести господарську діяльність через скасування його установчих документів.

Відповідно до вимог ст. 49 ЦК УРСР (що діяв на час укладення та виконання спірної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Позивач, як на доказ наявності протиправного умислу, посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 року у справі № 2-3705/3, яким установчі документи ТОВ «Транссервіс», свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства визнано недійсними з моменту їх складання.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки само по собі визнання у судовому порядку установчих документів відповідача 1 з моменту їх складання, не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Сам факт скасування статуту та установчого договору підприємства, свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Наявність умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, не може бути підтверджено лише рішенням місцевого суду про визнання установчих документів відповідача 1 недійсними з моменту їх складання, оскільки предметом дослідження у такій справі було, зокрема, відповідність державної реєстрації підприємства вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

3 матеріалів справи вбачається, що господарська операція по спірній усній угоді між відповідачами (у грудні 2003 року) відбулась до визнання установчих документів відповідача 1 (у червні 2004 року), тобто на час укладення та виконання господарських операцій відповідач 1 знаходився у державному реєстрі та був платником податку на додану вартість.

Сама по собі угода з поставки товару не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Передбачений угодою товар не виключений законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх тверджень та посилань.

Враховуючи зазначене вище а також те, що матеріалами перевірки визначено, що порушень не встановлено, про що зазначено у довідці ДПІ Святошинського району м.Києва № 203/23-30/32112857 від 07.09.2006р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 87 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 90 КАСУ витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Відповідач ТОВ «Укрдах»було заявлено клопотання про відшкодування адвокатських послуг, вартість яких склала 1000,00 грн.

Понесення вказаних витрат підтверджується рахунком-фактурою № 23/12 від 31.12.2011 р., платіжним дорученням № 7252 від 06.02.2012 р., договором № 10-2/11-к про надання правової допомоги від 21 лютого 2011 року, свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю № 685 від 20.10.2009 року.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах»(код ЄДРПОУ 32112857, адреса: 04128, м.Київ, вул. Академіка Туполєва 17) судові витрати в розмірі 1 000 (одну тисячу) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту постанови 31.07.2012р. )