Постанова № 25479371, 01.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2012 р. справа №15/210

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Радіонової О.О., Татенка В.М.За участю представників: від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід15.03.2012р.у справі№15/210 (суддя Мальцев М.Ю.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеразов», м. Маріуполь, Донецька областьдоПублічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область простягнення інфляційних втрат у сумі 239571,31грн., 3% річних у сумі 30585,33грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеразов», м. Маріуполь, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 93207,04грн., інфляційних втрат у сумі 245886,52грн., 3% річних у сумі 31534,76грн.

В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 242198,90грн., 3% річних у сумі 31023,26грн. Заяву (вх.№02-41/8101 від 01.03.2011р.) суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 93207,04грн., інфляційних втрат у сумі 242198,90грн., 3% річних у сумі 31023,26грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. у справі №15/210позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ВАТ «Азовзагальмаш»на користь ТОВ «Інтеразов»інфляційні нарахування у сумі 242198,90грн., 3% річних у сумі 31023,26грн., витрати на оплату державного мита у сумі 2732,22грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86,99грн.; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 93207,04грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. у справі №15/210 рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. змінено в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних; задоволено частково позовні вимоги ТОВ «Інтеразов»до ВАТ «Азовзагальмаш»про стягнення процентів за користування чужими коштами у сумі 31023,26грн., інфляційних у сумі 242198,90грн.; стягнуто з ВАТ «Азовзагальмаш»на користь ТОВ «Інтеразов»інфляційні у сумі 239957,06грн., 3% річних у сумі 30879,28грн., витрати на оплату державного мита у сумі 2708,36грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 172,45грн.; відмовлено у позовних вимогах про стягнення інфляційних у сумі 2241,84грн., 3% річних у сумі 143,98грн.; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. у справі №15/210 скасовано в частині, що стосується позовних вимог про стягнення грошових сум інфляційних та 3% річних? а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області; в іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.

Залишаючи без змін рішенням судів нижчих інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, касаційний суд виходив з того, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами умовами спірного договору не встановлений, тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними.

Під час нового розгляду справи №15/210 позивач зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 239571,31грн., 3% річних у сумі 30585,33грн. Письмові пояснення (вх.№02-41/49590 від 14.11.2011р.) суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 239571,31грн., 3% річних у сумі 30585,33грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. у справі №15/210 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ «Азовзагальмаш»на користь ТОВ «Інтеразов»інфляційні втрати у сумі 239571,31грн., 3% річних у сумі 30585,33грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 2701,56грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86,01грн., посилаючись на те, що в силу положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України ухвалення судом рішення про стягнення суми боргу з боржника та відкриття виконавчого провадження не припиняє грошових зобов'язань останнього та не звільняє його від відповідальності за порушення строків розрахунку.

ПАТ «Азовзагальмаш», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. у справі №15/210 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Так, скаржник вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу за період невиконання відповідного судового рішення, оскільки за приписами ч.2 ст.625 ЦК України вимога про сплату інфляційних нарахувань та річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату боргу. В даному випадку вимога про сплату боргу була предметом розгляду у справі №40/101, за результатами розгляду якої прийняте рішення від 30.08.2007р. Заборгованість по договору №ПСН-01015 від 10.11.2004р. у сумі 875864грн. погашена відповідачем повністю.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2012р. у справі №15/210 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 03.05.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Апеляційним судом було враховано, що апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України та в ній заявлено про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, де причиною з якої пропущено строк вказано те, що оскаржуване додаткове рішення було надіслано ПАТ «Азовзагальмаш»з порушенням строку, встановленого в ст.87 ГПК України. Згідно протоколу судового засідання від 15.03.2012р. представники сторін не були присутніми у судовому засіданні, за результатами розгляду якого прийнято рішення. Як вбачається із вихідного штампу канцелярії суду, заповненого відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N75 (з подальшими змінами), рішення від 15.03.2012р. направлене сторонам 20.03.2012р. о 14год.00хв. замість 19.03.2012р. (перший робочий день), отже матеріалами справи підтверджено доводи скаржника. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. У даному випадку, врахувавши нормативні строки пересилання поштових відправлень, пропуск строку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. та від 04.07.2012р. судовий розгляд відкладався у зв'язку з нез'явленням до апеляційного суду представників сторін, з метою з'ясування фактичних обставин справи. Вказані ухвали направлялись сторонами рекомендованими листами своєчасно, про що свідчать вихідні штампи канцелярії суду, заповнені відповідно до п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.2002р. N75.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Представники сторін у судове засідання 25.07.2012р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили; позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», а також те, що явка сторін не була визнана обов'язковою та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 239571,31грн., 3% річних у розмірі 30585,33грн. нарахованих внаслідок прострочення виконання договору підряду №ПСН-10015 від 10.11.2004р.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2007р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. у справі №40/101 встановлено, що між ВАТ «Азовзагальмаш»(замовник) та ТОВ «Інтеразов»(підрядник) був укладений договір підряду №ПСН-01015 від 10.11.2004р., згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виготовити кришку люку піввагону крес. 1704,45.100СБ в кількості 1000 одиниць з давальницьких комплектуючих на умовах, зазначених в договорі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар. 23.12.2005р. сторони уклали додаткову угоду №8 до договору, в якій змінили асортимент товару, ціну та строк дії договору.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, виготовив та передав відповідачу товар згідно вказаного договору, що підтверджується актом прийому-передачі кришок люка від 14.02.2007р., актом прийому-передачі дверей від 14.02.2007р. Позивач 12.03.2007р. виставив відповідачу рахунок-фактуру №31/2 на оплату кришок люка на суму 148264грн., а також рахунок-фактуру №32 на оплату дверей на суму 889720грн. Позивач уточнив суму позовних вимог за спірним рахунком-фактурою №32 від 12.03.2007р. на оплату дверей, визначивши її в розмірі 727600грн. Таким чином, загальна сума вартості виготовленої підрядником продукції склала 875864грн. (727600грн. + 148264грн. = 875864грн.).

Приймаючи до уваги положення п.5.1 вказаного договору, згідно якого оплата поставленого товару здійснюється протягом двох банківських днів після отримання продукції, підписання акту прийому-передачі та виставлення рахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що встановлений договором строк оплати за отриманий товар для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. Але відповідач не оплатив позивачу продукцію, поставлену згідно договору підряду на загальну суму 875864грн., з якої 727600грн. складає вартість дверей 1807.16.400., 1807.16.410. та 148264грн. - вартість люка.

Таким чином, рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2007р., залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. у справі №40/101, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 875864грн. були задоволені повністю.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2009р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2009р. у справі №44/8пд, відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ «Азовзагальмаш»до ТОВ «Інтеразов»про визнання недійсним договору №ПСН-01015 від 10.11.2004р.

Враховуючи тотожність складу сторін у даній справі та справах №40/101 і №44/8пд, факти, встановлені зазначеними рішеннями, є преюдиціальними для даної справи. При цьому, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

На виконання рішення суду у справі №40/101 Іллічівському відділу ДВС Маріупольського МУЮ платіжними дорученнями №87 від 14.04.2008р. у сумі 352212,16грн., №88 від 14.04.2008р. у сумі 48755,27грн., №103 від 22.04.2008р. у сумі 15582,63грн., №251920 від 17.06.2008р. у сумі 488891,02грн. перераховано з рахунків позивача 905441,08грн. В подальшому, утримавши на користь державного бюджету виконавчий збір, на користь відповідача було перераховано 884858,64грн. (в т.ч. держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) згідно банківських виписок з відмітками банку про проведення платежу від 18.04.2008р. на суму 380986,33грн., від 19.05.2008р. на суму 14166,03грн., від 23.06.2008р. на суму 489706,28грн.

У зв'язку з тим, що відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням встановленого договором строку оплати, позивач нарахував та пред'явив до стягнення інфляційні втрати у сумі 239571,31грн. за періоди з квітня 2007 року по березень 2008 року відносно заборгованості у сумі 875864грн., з травня 2008 року по червень 2008 року відносно заборгованості у сумі 480711,64грн. та 3% річних у сумі 30585,33грн. за періоди з 21.03.2007р. по 14.04.2008р. відносно заборгованості у сумі 875864грн., з 14.04.2008р. по 22.04.2008р. відносно заборгованості у сумі 494877,67грн., з 22.04.2008р. по 17.06.2008р. відносно заборгованості у сумі 480711,64грн.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №10/25 (№3-57гс/10), яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Судовими рішеннями у справі №40/101 встановлено, що згідно актів приймання-передачі від 14.02.2007р. відповідачем прийнято від позивача кришки люка та двері за договором №ПСН-01015 від 10.11.2004р. загальною вартістю 875864грн. (з урахуванням уточнення позивача); позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №31/2 від 12.03.2007р., №32 від 12.03.2007р. на оплату заборгованості за неоплачений товар у загальній сумі 875864грн. (з урахуванням уточнення позивача).

В апеляційній скарзі №523/430 від 21.03.2011р. (арк. спр.41-42 том 2) відповідач зазначив, що акт прийому-передачі по договору був підписаний 14.02.2007р., а рахунок-фактура №32 від 12.03.2007р. був отриманий відповідачем 16.03.2007р.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Виходячи з положень пункту 5.1. договору та з огляду на вищевикладене, апеляційним судом встановлено, що граничний строк оплати відповідачем 875864грн. був встановлений до 20.03.2007р.

Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги по рахункам-фактури, приписи ст.83 ГПК України щодо дотримання судом меж заявлених позовних вимог, згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір інфляційних втрат за періоди з квітня 2007 року по березень 2008 року відносно заборгованості у сумі 875864грн., з травня 2008 року по червень 2008 року відносно заборгованості у сумі 480711,64грн. - складає 239571,31грн., розмір 3% річних за періоди з 21.03.2007р. по 14.04.2008р. відносно заборгованості у сумі 875864грн., з 15.04.2008р. по 22.04.2008р. відносно заборгованості у сумі 494877,67грн. (арифметично вірний розмір 3% річних складає -325,40грн., а не 346,41грн. як заявлено позивачем), з 23.04.2008р. по 17.06.2008р. відносно заборгованості у сумі 480711,64грн. -складає 30564,32грн.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат повністю у сумі 239571,31грн., задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних частково у сумі 30564,32грн., в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 21,01грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. у справі №15/210 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 21,01грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині слід відмовити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні. Витрати по сплаті державного мита за подання касаційної скарги та по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. у справі №15/210 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. у справі №15/210 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 21,01грн.

Викласти абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеразов», м. Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення інфляційних втрат у сумі 239571,31грн., 3% річних у сумі 30585,33грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»(87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеразов»(87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд.177, кв.15, код ЄДРПОУ 31891773) інфляційні втрати у сумі 239571,31грн., 3% річних у сумі 30564,32грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 2701,36грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86,01грн.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 21,01грн. відмовити».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. у справі №15/210 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 177, кв.15); 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС