Рішення № 25479188, 24.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 24/163пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг", м. Київ, ідентифікаційний код 33880354

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕРАМ-ЗБУТ", смт. Очеретине, ідентифікаційний код 35214969

про: стягнення за договором фінансового лізингу №080822-161/ФЛ-Ю-А від 22.08.2008р. заборгованості у розмірі 67765,08 грн., пені 1358,29 грн., 3% річних у розмірі 198,73 грн., інфляційних витрат у розмірі 500,97грн., штрафу у сумі 5062,72грн., неустойку у розмірі 112,896 грн., штраф за порушення процедури вилучення майна у розмірі 12606,60 грн. та вилучення і передачу власнику предмету лізингу.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - Гапонюк Т.І. (за довіреністю від 10.08.2011р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 26.07.2010р. на 11.08.2010р., проте 06.08.2010р. розгляд справи було зупинено та поновлено 07.09.2010р. із призначенням на 21.09.2010р., з 21.09.2010р. було відкладено розгляд справи на 05.10.2010р., з 05.10.2010р. на 25.10.2010р. та подальшим зупиненням. Згідно ст. 79 ГПК України провадження у справі поновлено 25.06.2012р. із призначенням до розгляду на 24.07.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг", м. Київ (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам", смт. Очеретине (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 67765,08грн., пені - 1358,29грн., 3% річних - 198,73грн., інфляційної індексації - 500,97грн., штрафу - 5062,72грн., неустойки в сумі 112,96грн. та штрафу за порушення процедури вилучення майна в сумі 12606,6грн. та вилучення і передачу власнику предмет лізингу - легкового автомобілю Toyota Corolla Sol SD MID 1.6 MM/T (32), 1F7 2008р. випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, з сигналізацією в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 48997,4грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №080822-161/ФЛ-Ю-А від 22.08.2008р. у період з грудня 2009р. по травень 2010р у зв'язку з чим утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат, пені, штрафів та посилається на прострочення обов'язку з повернення об'єкту лізингу після припинення лізингових правовідносин, внаслідок чого за період з 31.05.2010р. по 15.06.2010р. була нарахована стягувана неустойка та штраф за порушення процедури вилучення майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовної заяви, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, правоустановчі документи, договір фінансового лізингу №080822-161/ФЛ-Ю-А від 22.08.2008р. з додатками та додатковими угодами, акти приймання-передачі предмета лізингу, рахунки-фактури, акт звіряння взаєморозрахунків, повідомлення №1534 від 25.05.2010р., довідки про нарахування лізингових платежів, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст.7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 214, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.104-105, 115-120, 130-139), у тому числі клопотання про уточнення позовних вимог, в яким виправлена помилка у визначені реєстраційного номеру спірного автомобіля - НОМЕР_1.

Відповідачем також були надані додаткові документи (а.с.а.с.55-56, 91-103, 106-108, 121-124, 147-156), у тому числі:

- відзив, яким він проти позову заперечив, вказуючи на відсутність індивідуальних ознак предмету договору та застосування неправильного періоду для нарахування штрафних санкцій.

- клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство Відповідача та затвердження вимог кредиторів, а також - про зміну назви з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком-Керам" на Товариство з обмеженою відповідальністю „КЕРАМ-ЗБУТ", у тому числі повідомив про повернення спірного майна 19.05.2010р. за актом приймання-передачі (а.с.156).

До судового засідання 24.07.2012р. представник Позивача попри належне повідомлення (а.с.146) без пояснення причин не з'явився, тоді як представник Відповідача наполягав на припиненні провадження у справі з підстав, приведених у наданому клопотанні №01/23-07 від 23.07.2012р.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача у світлі наданих у справі матеріалів не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 080915-194/ФЛ-Ю-С (а.с.а.с.15-22), згідно умов п.п. 1.1. та 2.1 якого Лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу легковий автомобіль Toyota Corolla Luna SD MID 1.6 MM/T (32). 1F7 2008 року випуску з сигналізацією для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача, на 37 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно 3.2. загальна вартість предмету лізингу на момент укладання договору складає 126066 грн. разом із 20% ПДВ.

Розділом 3 договору фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що:

- лізингові платежі сплачуються за графіком сплати (а.с.а.с.23-24) та включають в себе платежі, які відшкодовують частину вартості майна та винагороду за отримане у лізинг майно (п. 3.1.);

- згідно п. 3.3. договору загальна сума винагороди Лізингодавцю за отримане майно складає 47 177,60 грн. без ПДВ;

- платежі здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п.3.4)

У розділі 10 зазначено, що у разі прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів, порушення Лізингодавцем умов п.7, Лізингодавець має право вилучити майно.

В свою чергу, сторонами передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафів:

- у п.11.2.2. неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна - за неповернення або несвоєчасне повернення майна, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до ст. 10 договору;

- у п.11.2.3. у розмірі 1 % від загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення - за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п.8.2 договору, порушення умов п.14.7, 18.3 договору; у п.11.2.5. передбачено сплата штрафу у розмірі 10 % загальної вартості на момент укладання договору за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. договору.

- у п. 11.2.5. у розмірі 10% загальної вартості майна - за порушення процедури вилучення майна, порушення вимог п. 7. 5.3, 5.5 договору.

22.08.2008р. Позивач та Відповідач укладали додаткову угод у№1 про внесення змін до договору фінансового лізингу (а.с.30), змінивши графік сплати лізингових платежів, встановивши сплату чергового платежу на друге число кожного місяця , та специфікацію майна, змінивши предмет лізингу на Toyota Corolla Sol SD MID 1.6 MM/T (32). 1F7 2008 року випуску.

13.09.2008р. майно було передано Лізингоодержувачу, у зв'язку із чим між сторонами було підписано акт приймання-передачі (а.с.29).

03.10.2008. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 (а.с.31), якою було внесено зміни до пунктів 3.4.1, 3.4.2., 7.10., 17.3.5. договору фінансового лізингу.

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу Позивачем складалися та надсилалися рахунки-фактури (а.с.а.с.42-46,105) відносно періоду з грудня 2009р. по травень 2010р. на загальну суму 67765,08 грн.

25.05.2010р. Позивач надіслав (а.с.40) Відповідачу повідомлення №1534 (а.с.32) про розірвання договору лізингу з вимогою повернути майно.

У зв'язку із незадоволенням означених грошових вимог та неповерненням предмету лізингу Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.а.с. 106-108), а у судовому засіданні 24.07.2012р. наполягав на припиненні провадження у справі вказуючи на повернення майна за актом приймання-передачі та порушення справи про банкрутство Відповідача.

Дійсно, згідно акту приймання-передачі, підписаного Відповідачем 19.05.2011р. (а.с.156), оригінал якого був наданий суду для огляду в засіданні 24.07.2012р., спірний автомобіль повернуто Позивачеві.

Як вбачається з представлених Відповідачем протоколу загальних зборів учасників від 28.07.2011р. (а.с.148), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.149), а також довідки ЄДРПОУ (а.с.150) в перебігу розгляду справи відбулася зміна найменування Відповідача, з огляду на що його поточною назвою є Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМ-ЗБУТ».

05.03.2012р. відносно Відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство №5006/38/7б/2012 (а.с.151), а 31.05.2012р. за результатами попереднього засідання у вказаній справі був затверджений реєстр кредиторів ТОВ «КЕРАМ-ЗБУТ» у складі лише двох кредиторів, які звернулися впродовж встановленого строку після відповідної публікації - Маріупольського міського благодійного фонду «АЗОВМАШ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-МЕТРО-СТРОЙ», та застереженням про те, що незаявлені вимоги конкурсних кредиторів не розглядаються та вважаються погашеними.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов'язань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових і не грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні інфляції, пені, 3% річних, неустойки та штрафів.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Поряд із цим, приписи п.2 ч. 1 ст. 10 та п.4 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" встановлюють право лізингодавця здійснювати перевірки дотримання умов користування предметом лізингу та його утримання, що кореспондується із відповідним обов'язком лiзингоодержувача забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання, а в контексті розглядуваної справи - сформульованим обов'язком Лізингоодержувача щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом надсилання звіту у визначеній формі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем фінансового лізингу №080822-161/ФЛ-Ю-А від 22.08.2008р (з урахуванням додаткових угод та подальшими змінами до графіку лізингу від 22.08.2008р. - а.с.а.с.30, 31) є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами та зобов'язань з надання відповідних звітів, визначених його умовами.

В свою чергу, виходячи із змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону, внаслідок укладання договору фінансового лізингу Лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном - предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак - і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону.

Таким чином, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір фінансово лізингу є підставою для виникнення у них кореспондуючих прав і обов'язків також щодо володіти і користуватися предметом лізингу, а також - повернення предмету лізингу у разі припинення договору.

Стосовно стягнення заборгованості, нарахованої пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафу, неустойки та штрафу за порушення процедури вилучення майна позиція суду полягає в такому:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно графіку платежів (кожного 2 числа відповідного місяця користування предметом лізингу) за розглядуваний період з грудня 2009р. по травень 2010р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку - шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних (за період з 08.12.2009р. по 26.05.2010р.) та інфляційної індексації (з грудня 2009р. по травень 2010р.) за весь період прострочення.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, що можуть бути передбачені законом або договором, визначають сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є також вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафів у разі порушення своїх обов'язків, сформульована безпосередньо у п.11.2. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочинну щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Наразі, з наданого Позивачем розрахунку позовних вимог (а.с.а.с.33-35), вбачається, що стягувана пені розрахована за період з 01.12.2009р. по 26.05.2010р., штраф за ненадання звітності - за період з ІІ кварталу 2009р. по 1 квартал 2010р., а згідно позовної заяви неустойка за прострочення повернення предмету лізингу нарахована за період з 31.05.2010р. по 15.06.2010р.

Втім, встановлені судом обставини спростовуються поточну наявність у Позивача суб'єктивного права на отримання визначеної суми заборгованості та заявлених інших нарахувань, пов'язаних із порушенням грошових а не грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу, оскільки виходячи із дати порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача №5006/38/7б/2012 (05.03.2012р.) та визначені у розрахунках періоди виникнення обв'язку зі сплати стягуваних коштів, відповідні вимоги Лізингодавця відносно означених сум кваліфікуються як конкурсні у розумінні абз. 6 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та мали заявлятися в межах справи про банкрутство впродовж 30-ти денного строку з моменту публікації відповідного оголошення (відбулося в газеті „Голос України" № 58 від 30.03.2012р.) згідно положень ч. 1 ст. 14 вказаного Закону.

Між тим, як вбачається із змісту ухвали Господарського суду Донецької області у справі №5006/38/7б/2012 від 31.05.2012р. такі вимоги не заявлялися, а отже відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеними (припиненими в силу закону).

Припинення зобов'язання зі здійснення стягуваних платежів в контексті згадуваних положень ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України унеможливлює перебування Відповідача у статусі боржника Позивача, а останнього - у статусі кредитора вже відсутнього зобов'язання, а отже - унеможливлює і поточне існування захищуваного права, що з урахуванням правової позиції, приведеної в п. 54 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р. має наслідком відмову у задоволені позову.

Дійсно, визначені ч. 1 ст. 19 Конституції України засади побудови правопорядку, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та які безпосередньо застосовуються при виконання цивільних обов'язків (ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України), унеможливлює спонукання Відповідача до виконання відсутність обов'язків у судовому порядку.

Щодо вимог з повернення майна Позивачу позиція суду полягає в наступному:

Як було встановлено судом, в перебігу розгляду справи її учасниками були вжиті дії з добровільного припинення лізингових правовідносин у розумінні п. 4.4. договору - об'єкт лізингу був повернутий 15.05.2011р. Лізингоодержувачем Лізингодавцю за актом приймання-передачі (а.с.156), зважаючи на що провадження у справі в частині вимог про повернення предмету лізингу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що у повній мірі узгоджується із правовою позицією, викладеною в п. 4.4. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносно вимог про стягнення грошових коштів відносяться на його рахунок, а щодо вимог про вилучення і передання власнику предмету лізингу - покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕРАМ-ЗБУТ", смт. Очеретине (ідентифікаційний код 35214969) про вилучення і передачу власнику предмету лізингу - легкового автомобілю Toyota Corolla Sol SD MID 1.6 MM/T (32), 1F7 2008р. випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, з сигналізацією в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 48997,4грн.

2. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕРАМ-ЗБУТ", смт. Очеретине (ідентифікаційний код 35214969) про стягнення за договором фінансового лізингу №080822-161/ФЛ-Ю-А від 22.08.2008р. заборгованості у розмірі 67765,08 грн., пені 1358,29 грн., 3% річних у розмірі 198,73 грн., інфляційних витрат у розмірі 500,97грн., штрафу у сумі 5062,72грн., неустойки у розмірі 112,896 грн., штрафу за порушення процедури вилучення майна у розмірі 12606,60 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕРАМ-ЗБУТ", смт. Очеретине (ідентифікаційний код 35214969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) витрати зі сплати державного мита в сумі 85грн. та витрати зі сплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2012р.

Суддя Попков Д.О.