Рішення № 25478732, 27.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 липня 2012 р.

Справа 14/42/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Горейка М.В.

представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_4, довіреність №696 від 24.05.2012 р., паспорт НОМЕР_2 виданий Орджонікідзевським РВУМВС України 17.01.2000 р.

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом): Олійник І.В.: адвокат, посвідчення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, пров. Шевченка, 14)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1про стягнення 246292,12 грн. за договором поставки обладнання №02/12/10 від 02.12.2010 р.

та зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, пров. Шевченка, 14)

про стягнення 116086,27 грн. за договором поставки обладнання №02/12/10 від 02.12.2010 р.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (ТОВ «Мошурівський консервний завод», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) 24629,12 грн., у тому числі 245000 грн. заборгованості, 245 грн. інфляційних втрат та 1047,12 грн. пені згідно договору купівлі-продажу №02/12/10 від 02.12.2010р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору поставки обладнання для виробництва безалкогольних напоїв від 02 грудня 2010 року №02/12/10 позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем отримано обладнання, вартість якого становить 345000 грн. Разом із тим, змістом Договору передбачалося зобов'язання позивача провести пусконалагоджувальні роботи та провести навчання персоналу, а відповідачем у визначені специфікацією строки оплатити повну вартість поставленого обладнання для виробництва безалкогольних напоїв. На виконання вимог Договору позивачем за первісним позовом оплачено обладнання на суму 245000 грн., однак після проведення пусконалагоджувальних робіт в ході експлуатації обладнання останнім виявлено ряд істотних дефектів отриманого обладнання, що підтверджується актом експертизи Черкаської торгово-промислової палати. Посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом вимог щодо якості поставленого товару та положення ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України, ТОВ «Мошурівський консервний завод»відмовляється від договору та просить повернути сплачену за товар грошову суму. Разом із тим, за невиконання та прострочення відповідачем узятих на себе зобов'язань просить стягнути 245 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 1047,12 грн. пені у розмірі 3% річних.

Заявою від 12.06.2012 року вх.№4616788/12, яку судом прийнято до розгляду на підставі ст.22 ГПК України, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ФОП ОСОБА_3 кошти в сумі 245000 грн., гривневий еквівалент інфляційного збільшення суми основного боргу в розмірі 245 грн., 3% річних в сумі 4571,09 грн. та судові витрати в розмірі 4996,32 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві (а.с.42-44, т.с.1), зокрема наголошує, що ним виконанні усі взяті на себе договірні зобов'язання, а тому обладнання позивачем має бути оплачено повністю на суму 345000 грн., відтак відсутні підстави для задоволення позову.

До розгляду справи по суті відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву вхід. №5003/809/2012 від 12 червня 2012 року про стягнення з відповідача за зустрічним позовом недоплачених за обладнання коштів відповідно до договору поставки №02/12/10 від 02.12.2010 р. в сумі 100000 грн., а також стягнення 12769,61 грн. пені та 3316,66 грн. 3% річних.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_3 зобов'язання, які випливають із Договору, виконані в повному обсязі, зокрема: передано якісне обладнання, проведено пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу, натомість відповідачем за зустрічним позовом повну вартість обладнання не оплачено чим порушено умови укладеного Договору.

Позивач за первісним позовом заперечує проти зустрічного позову, оскільки факти викладені в зустрічній позовній заяві не відповідають обставинам справи, а мотиви не відповідають дійсності, не підтверджуються достатніми доказами.

10.07.2012 року на адресу суду надійшла заява ФОП ОСОБА_3 про уточнення зустрічних позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду. Відповідно до вказаної заяви останній просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом недоплачені за обладнання кошти відповідно до договору поставки №02/12/10 від 02.12.2010р. в сумі 100000 грн., а також - 12769,61 грн. пені, 3316,66 грн. 3% річних, 2321 грн. витрат на сплату судового збору та 9200 грн. на оплату послуг адвоката.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень, окрім того, ухвалою суду від 10.07.2012 року вирішення спору продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним заявлений позов підтримав, пославшись на обставини, викладені у ньому, при цьому заперечив проти зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним та позивача за зустрічним також заявлений позов підтримав та заперечив проти первісного.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

02 грудня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ТОВ «Мошурівський консервний завод»укладено договір №02/12/10 (а.с.12-13, т.с.1), відповідно до пункту 1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а також провести навчання персоналу Покупця і пусконалагоджувальні роботи, а Покупець оплатити та прийняти обладнання для виробництва безалкогольних напоїв в асортименті, на умовах Договору відповідно до специфікації, котра є невід'ємною частиною цього Договору. В специфікації вказується кількість товару, ціна за одиницю, порядок оплати та строки поставки. Товар поставляється окремими партіями. Партією є кількість товару, відвантаженого в один транспортний засіб. Загальна вартість договору 345000 грн.

Ціна на товар вказується в специфікації до цього Договору. Оплата товару, вказаного Договорі, проводиться на розрахунковий рахунок Продавця, на умовах визначених в специфікації (пункт 2 Договору).

Згідно із пунктом 3 Договору поставка здійснюється силами та за рахунок Покупця. Право власності і усі ризики на товар переходять до Покупця з моменту 100% оплати за товар. Отримання товару по якості та кількості проводиться відповідно до акту прийому-передачі.

Специфікацією №1 до договору №02/12/10 (а.с.14, т.с.1), підписаної сторонами 02 грудня 2010 року, передбачено, що поставка товару відбувається протягом 60 днів з моменту оплати 10% вартості товару. Разом із тим, передбачено, що оплата товару проводиться на наступних умовах:

- перший платіж 10% з моменту підписання Договору;

- другий платіж 60% після проведення навчання персоналу, на базі постачальника, але до приймання товару і підписання акту виконаних робіт;

- третій платіж в розмірі 30% від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів, після проведення пусконалагоджувальних робіт на виробничій дільниці Покупця і підписання акту виконаних робіт.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи спір виник у зв'язку з виконанням договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач поставив йому неякісне обладнання, яке непридатне для мети, з якою обладнання такого роду звичайно використовується. При цьому факт наявності дефектів обладнання для виробництва безалкогольних напоїв підтверджений актом експертизи Черкаської торгово-промислової палати (а.с.24, т.с.1).

Нормативно обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на положення п.2 ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України, відмовляється від договору і вимагає повернення сплаченої за товар грошової суми.

Розглядом справи встановлено, що відповідно до умов договору згідно договору купівлі-продажу №02/12/10 від 02.12.2010р. позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем отримано обладнання для виробництва безалкогольних напоїв, вартість якого становить 345000 грн. Однак, за твердженням позивача за первісним позовом в ході експлуатації обладнання останнім виявлено ряд істотних дефектів отриманого обладнання, що свідчить про його неналежну якість. У зв'язку з вищевикладеним, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовною заявою про повернення сплачених за товар коштів, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України уразі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися не одноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно із ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач умови договору виконав не належним чином, поставивши неякісний товар, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем жодного доказу неналежної якості поставленого на момент його передачі товару не надано.

За правилами господарського судочинства обов'язок доказування наявності певних обставин покладається на сторони, в залежності від того хто з них посилається на їх існування. Зокрема, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості доказу неякісності обладнання позивачем за первісним позовом надано акт експертизи Черкаської торгово-промислової палати.

Проте, вказаний акт не є належним засобом доказування у розумінні ст.34 ГПК України, оскільки порушено процедуру його складання, адже технічний огляд обладнання проводився виключно співробітниками самого позивача, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про технічний огляд обладнання, тоді як згідно з п. 33 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР 25.04.1966р. за № П-7.) акти про приховані недоліки складаються в порядку передбаченому даною Інструкцією. Зокрема, п. 16 Інструкції передбачає виклик продавця для участі в огляді продукції, а п. 20 встановлює, що у разі неявки представника продавця, приймання здійснюється за участю сторонніх осіб (інспектора по якості, експерта, компетентного представника іншого підприємства тощо).

Доказів повідомлення відповідача за первісним позовом про огляд обладнання матеріали справи не містять. Разом із тим, акт експертизи складно експертом ОСОБА_2, проте з його змісту не можливо встановити ні кваліфікацію експерта, ні у якій сфері діяльності він має спеціальні знання та може робити відповідні висновки тощо.

Більше того, акт складено більше ніж півроку після того як обладнання було поставлено та проведенні пусконалагоджувальні роботи, тобто дані недоліки виникли в процесі користування обладнання. А відтак, навіть за умови прийняття акту як доказу, він не може підтвердити те, що недоліки обладнання виникли саме в результаті його неякісності та спростувати те, що недоліки виникли в процесі користування обладнанням внаслідок порушення працівниками ТОВ «Мошурівський консервний завод»правил користування обладнанням.

При цьому, будь-яких недоліків під час проведення пусконалагоджувальних робіт, які як вбачається із договору про надання послуг від 18.04.2011 року та акту від 28.04.2011 року виконані ФОП ОСОБА_5, виявлено не було, а обладнання працювало належним чином, що також не заперечувалося сторонами.

Ще одним фактом, який підтверджує, що поставлене обладнання на момент розгляду справи перебуває в належному стані та придатне для експлуатації є акт від 26.07.2012 року, складений посадовими особами заводу "Продмаш", які повторно здійснювали пусконалагоджувальні роботи, відповідно до висновку якого обладнання працює задовільно.

Окрім зазначеного вище, позивач не надав суду доказів, що обладнання має саме істотні недоліки, які неможливо усунути, а так само доказів того, що вони існували у нього вже в момент його передачі (приховані), а не виникли в зв'язку неправильною експлуатацією його позивачем.

Зазначене спростовує посилання позивача на положення ч. 2 ст. 678 ЦК України щодо відмови від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми.

Таким чином, позивачем за первісним позовом не наведено достатніх доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом недоплачених за обладнання коштів відповідно до договору поставки №02/12/10 від 02.12.2010 р., а також стягнення 12769,61 грн. пені та 3316,66 грн. 3% річних, то на думку суду вони підлягають задоволенню, так як позивачем за зустрічним позовом виконані усі вимоги укладеного між сторонами Договору, зокрема, у визначені Договором строки поставлено належної якості обладнання, проведено пусконалагоджувальні роботи та надано послуги з навчання персоналу. Натомість, ТОВ «Мошурівський консервний завод»свої зобов'язання з оплати обладнання виконано не повністю, товар оплачено лише на суму 245000 грн., що стверджується відповідними платіжними документами (а.с.15-16, т.с.1), залишок суми становить 100000 гривень.

За вказаних підстав та огляду на обов'язковість виконання договірних зобов'язань, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 100000 гривень підлягають задоволенню.

Разом із тим, з огляду на положення п.4.2 Договору щодо нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, на правлену на адресу позивача за первісним позовом претензію (а.с.24) та ст.625 ЦК України підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних, проте у дещо меншому розмірі, оскільки судом виявлено помилки щодо розміру їх нарахування. Так, здійснивши відповідний перерахунок за допомогою програми «Ліга Закон»за період з 12.01.2012р. по 12.06.2012р., суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 6367,49 грн. та 3% річних в розмірі 1257,53 грн.

Виходячи з вищенаведеного, в задоволенні первісного позову слід відмовити, в той час як зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Згідно із п.3 ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи чи частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судові витрати позивача за зустрічним позовом зі слати судового та на послуги адвоката підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним зустрічним позовним вимогам.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Керуючись ст.ст.27, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, пров. Шевченка, 14, код ЄДРПОУ 34282645) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) заборгованість за невиконання зобов'язань по договору поставки обладнання від 02.12.2010 року №02/12/10 в сумі 100000 грн., пеню в розмірі 6367,49 грн. та 3% річних в розмірі 1257,53 грн.

В задоволені решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод" (20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, пров. Шевченка, 14,ЄДРПОУ 34282645) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2323,01 грн. та на послуги адвоката в сумі 8529,5 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи