Ухвала суду № 25477587, 19.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року справа №2а/1270/2672/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2672/2012 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 р. № 0000391710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 309422 (триста дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 09 коп., з яких за основним платежем - 36125 (тридцять шість тисяч сто двадцять п'ять) грн.20 коп., штрафні санкції - 3296 ( три тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 89 коп. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012. № 0000401710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 72259 (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять грн. 80 коп., з яких за основним платежем - 58697 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 34 коп., штрафні санкції - 13562 ( тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві ) грн. 46 коп.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що у зв'язку з отриманням податкової інформації ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська 16.02.2012 р. позивачу вручено письмовий запит від 16.02.2012 р. за № 2562/17 щодо надання пояснень та документального підтвердження фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. У зв'язку з ненаданням в повному обсязі документів для проведення перевірки у встановлений законодавством термін, ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська було прийнято рішення про проведення перевірки, яке оформлено наказом від 02.03.2012 р. за № 461. У період з 12.03.2012 р. по 16.03.2012 р. було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. За результати перевірки було складено акт від 19.03.2012 р. № 00003/1710/2586000193, в якому встановлено наступні порушення:

- пп. «а» п. 19.1 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 177.10 ст. 177 ПК України, в результаті чого позивачем завищено валових витрат за 2010 р. та 2011 р.;

- ч.2 ст.13 Р. ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4447,50 грн., п. 177.4 ст. 177 ПК України занижено чистий оподаткований дохід за 2011 р. на 327124,95 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі - 54249,84 грн.;

- п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п.7.5 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижені суми податку на додану вартість у сумі 36125,20 грн.

На підставі акту перевірки від 19.03.2012 р. № 00003/1710/2586000193, ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська винесено податкові повідомлення-рішення :

- від 27.03.2012 р. № 0000391710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 309422,09 грн., з яких за основним платежем - 36125,20 грн., штрафні санкції - 3296,89 грн.;

- від 27.03.2012. № 0000401710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 72259,80 грн., з яких за основним платежем - 58697,34 грн., штрафні санкції - 13562,46 грн.

В ході перевірки було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд», ТОВ «Промекономбуд», ПП «СУ-ЧАН».

Відповідно до акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 р. № 1798/236-36917523 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.02.2011 по 30.09.2011, встановлено, завищення суми податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 48 914 412,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 45 158 570,00 грн. Також встановлено, що свідоцтво платника ПДВ від 16.06.2010 р. № 100288481 анульовано 21.09.2011 р., підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, не має умов для здійснення господарської діяльності.

Також відповідно до акту перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат 2010 р. включено операції по взаємовідносинам з ТОВ «Феррус» на загальну суму 10 233,33 грн., позивачем до складу валових витрат 2011 р. включено операції по взаємовідносинам з ТОВ «Феррус» на загальну суму 16500,0 грн., ТОВ «Док-Тррейд» на загальну суму 114 708,35 грн., що підтверджено сплатою по розрахунковому рахунку підприємця.

На підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області 30.11.2011 р. та згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України Алчевською ОДПІ в Луганській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Феррус» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 02.12.2011 р. № 2006/236-36917497.

Відповідно до висновків акту, ТОВ «Феррус» факт відсутності за місцезнаходженням, документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Згідно акту Ленінської МДПІ у м.Луганську від 21.04.2011 р. № 616/16/37287887 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Док-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 по декларації з ПДВ за лютий 2011 р., встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, станом на 18.04.2011 р. за юридичною та фактичною адресою не знаходиться.

Стосовно контрагентів ПП «СУ-ЧАН», ТОВ «Промекономбуд» встановлено, що підприємства не використовували у своїй діяльності офісні, виробничі, складські приміщення, автотранспорт на підприємствах відсутній.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вказані факти. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволені поовних вимог в повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до 75.1.2. цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Однією із підстав для проведення документальних позапланових перевірок підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України закріпив таку обставину - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 12.03.2012 р. по 16.03.2012 р. було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки було складено акт від 19.03.2012 р. № 00003/1710/2586000193, в якому податковий орган вказав на наступні порушення:

- пп. «а» п. 19.1 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 177.10 ст. 177 ПК України, в результаті чого позивачем завищено валових витрат за 2010 р. та 2011 р.;

- ч.2 ст.13 Р. ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4447,50 грн., п. 177.4 ст. 177 ПК України занижено чистий оподаткований дохід за 2011 р. на 327124,95 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі - 54249,84 грн.;

- п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п.7.5 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижені суми податку на додану вартість у сумі 36125,20 грн.

На підставі акту перевірки від 19.03.2012 р. № 00003/1710/2586000193, ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська винесено податкові повідомлення-рішення :

- від 27.03.2012 р. № 0000391710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 309422,09 грн., з яких за основним платежем - 36125,20 грн., штрафні санкції - 3296,89 грн.;

- від 27.03.2012. № 0000401710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 72259,80 грн., з яких за основним платежем - 58697,34 грн., штрафні санкції - 13562,46 грн.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, підставою для проведення невиїзної документальної перевірки позивача окрім постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області 30.11.2011 р. є отримання від Алчевської ОДПІ актів від 11.11.2011 р. № 1798/236-369175523 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.01.2011 по 30.09.2011, від 02.12.2011 р. № 2006/236-36917497 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Феррус» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р., від Ленінської МДПІ у м.Луганську акту від 21.04.2011 р. про результати камеральної перевірки ТОВ «Док-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2011 р.

Висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість за перевіряємий період вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином на підставі викладеного, у пункті 3 акта від 19 березня 2012 року № 3/1710/2586000193 зроблено висновок про нікчемність угод між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та контрагентами - постачальниками ТОВ «Оріал», ПП «СУ-Чан», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд».

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 19 березня 2012 року № 3/1710/2586000193 державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Луганській області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0000391710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39 422,09грн., у тому числі 36 125,20 грн. - за основним платежем, 3 296,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 р. № 0000401710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів від підприємницької діяльності на загальну суму 72 259,80 грн., у тому числі 58 697,34 грн. - за основним платежем, 13 562,46 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року №№ 0000391710, 0000401710 підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян"оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв до 01.01.2011 року, та був чинним на час виконання спірних господарських операцій у 2010 році) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

П.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу"(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні "первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Тобто, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, між фізичною особою-підприємець ОСОБА_1 та контрагентами - ТОВ «Оріал», ПП «СУ-Чан», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд» укладені договори про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та надання послуг (т.1 а.с. 71-72, 145, т.2 а.с. 1-3,10,22).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано накладні, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (том. 1 а.с. 73-159, т.2 а.с. 1- 30 ).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Оріал», ПП «СУ-Чан», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд» сформовано у відповідності до вимог статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Виконання господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Оріал», ПП «СУ-Чан», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд» підтверджується матеріалами справи.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ТОВ «Оріал», ПП «СУ-Чан», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд» безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Оріал», ПП «СУ-Чан», ТОВ «Феррус», ТОВ «Док-Трейд» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Знаходження контрагентів контрагента позивача у незадовільному стані (підприємства-банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням, платники, по яким були оформлені акти по взаємовідносинам між підприємствами, що визнані нікчемними) (інформація системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порушення податкового законодавства контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

При таких обставинах колегія суддів правильно зробив висновок про задоволення позовних вимог.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2672/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2672/2012 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко