Ухвала суду № 25477421, 24.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року справа №2а/0570/10262/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Дяченко С.П., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі № 2а/0570/10262/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання незаконними дій по ухваленню рішення про опис майна у податкову заставу; визнання недійсним у повному обсязі рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Приватного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання незаконними дій по ухваленню рішення про опис майна у податкову заставу; визнання недійсним у повному обсязі рішення про опис майна у податкову заставу, задоволений.

Визнано недійсним у повному обсязі рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби від 06.05.2011р. № 8/24-014-5 про опис майна у податкову заставу.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що з метою забезпечення ст. 17 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, пунктом 6 якого передбачено, що облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/ фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички / фінансової допомоги, в якій вони надані, а стягнення здійснюється в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби (п.15 цього Порядку). Згідно з пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу. Тому вважає, що правильне було прийняте рішення про опис майна у податкову заставу. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.08.1998 р., за номером 23343582 (арк. справи 106, том 1), перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Листом від 27.04.2011р. № 17487/10/24-013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку повідомила ПАТ «Донбасенерго», про існування заборгованості за відсотками за субкредитними угодами, заборгованості за платою за надання позик за субкредитними угодами, заборгованості за основною сумою боргу за субкредитними угодами, суми пені за відсотками за субкредитними угодами, суми пені за платою за надання позик за субкредитними угодами, суми пені за основним боргом за субкредитними угодами, суми пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів та запропонувала вжити заходи щодо погашення вказаної заборгованості. Відомості викладені у зазначеному листі ґрунтуються на поданні від Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області від 19.04.2011р. № 06.1-04/373-3180 (арк. справи 55 - 56).

Податковий орган зазначає, що станом на 01.04.2011р. «Донбасенерго» має заборгованість за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках проектів спільних із Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку у загальній сумі 162 524 686,42 грн., в тому числі:

- заборгованість за відсотками за субкредитними угодами, укладеними Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів у сумі 58 415 954,57 грн. та за офіційним курсом Національного банку 7 338 687,76 доларів США;

- заборгованість за відсотками за субкредитними угодами, укладеними Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів у сумі 12 952 734,80 грн. та за офіційним курсом Національного банку 1 627 227,99 доларів США;

- заборгованість за відсотками за субкредитними угодами, укладеними Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів у сумі 8 922 385,09 грн. та за офіційним курсом Національного банку 1 120 902,65 доларів США;

- сума пені за відсотками за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів у сумі 42 291 378,37 грн.;

- сума пені за платою за надання позик за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів у сумі 9 840 664,54 грн.;

- сума пені за основним боргом за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів у сумі 29 303 401,33 грн.;

- сума пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку у сумі 798 167,72 грн.

Згідно з п.п. 14.1.153. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (Далі за текстом - Кодекс), податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як передбачено п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

27.04.2011р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийнято податкову вимогу № 4, в якій визначено, що станом на 27.04.2011р. сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 162 524 686,42 гривень за платежами:

плата за користування кредитами (позиками), залученими державою у вигляді пені на суму 58415954,57 гривень;

плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), отриманих за рахунок коштів, залучених державою під державні гарантії у вигляді пені на суму 12952734,80 гривень;

повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою у вигляді основного платежу на суму 8922385,09 гривень;

пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 82233611,96 гривень.

Крім цього, у вимозі зазначено, що з 01.04.2011р. на активи позивача розповсюджується право податкової застави (арк. справи 36).

Позивачем податкову вимогу від 27.04.2011р. було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Донецькій області (скарга від 06.05.2011р. № 19-1880, арк. справи 37 - 42).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 24.05.2011р. № 9739/10/25-213-1 про результати розгляду скарги залишено без змін податкову вимогу СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 27.04.2011р. № 4, а скаргу ПАТ «Донбасенерго» - без задоволення.

Відповідно до п. 89.3. ст. 89 Кодексу, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Тобто, підставою для прийняття рішення є наявність у платника податків податкового боргу та як наслідок, винесення податкової вимоги.

Враховуючи вказане, на підставі податкової вимоги від 27.04.2011р. № 4, відповідачем прийнято рішення від 06.05.2011р. № 8/24-014-5 про опис майна у податкову заставу (арк. справи 43).

Рішення про опис майна у податкову заставу від 06.05.2011р. було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Донецькій області (скарга від 25.05.2011р. № 19-2166, арк. справи 44 - 49).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 24.05.2011р. № 9739/10/25-213-1 про результати розгляду скарги залишено без змін рішення про опис майна у податкову заставу від 06.05.2011р, а скаргу ПАТ «Донбасенерго» - без задоволення.

Судом в рамках розгляду даної справи були встановлені обставини, які були предметом розгляду в іншій, пов'язаній судовій справі.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по адміністративній справі № 2а/0570/9583/2011, яка набрала законної сили 10.04.2012р. встановлено наступне (арк. справи 157 - 163).

Податковою вимогою від 27.04.2011р. № 4 відповідачем, зокрема визначена сума заборгованості за отримані бюджетні позички позивачем за договором про надання субкредиту від 26.11.1996р. та субкредитною угодою від 20.12.2000р.

Таким чином, бюджетні позички отримувалися позивачем на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення. Виникнення в суб'єкта господарювання обов'язку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички не є грошовим зобов'язанням у розумінні Податкового кодексу України, на відміну від виникнення в суб'єкту господарювання безумовного обов'язку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону. При цьому відповідачем суду не надано жодного доказу, який би свідчив про здійснення Головним управлінням Державного казначейства України у Донецькій області узгодження суми боргу позивача, яка визначена у податковій вимозі.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобов'язанням та непроведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання свідчить про відсутність визначених Кодексом підстав для прийняття податкової вимоги.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право зокрема стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Кодексу встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Проте, згідно з п. 87.3.4 п. 87.3 ст. 83 глави 9 розділу II Кодексу не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, отримані від замовників морських, річкових суден та інших плавучих засобів, які зараховуються на окремі рахунки цих підприємств, відкриті відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні». До того ж норми зазначені у главі 9 розділу II стосуються стягнення податкового боргу платника податків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007 року у справі № 40/44, яка набрала законної сили, визнано право грошової вимоги ВАТ «Донбасенерго» до Міністерства фінансів України по субкредитній угоді № 101-04/57 від 20.12.2000р. в розмірі 436252,92 грн. (арк. справи 50 - 52).

Як вбачається із п. 1 загальних положень статуту, згідно якого позивач здійснює свою діяльність, ПАТ «Донбасенерго» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Донбасенерго» (арк. справи 63 - 105).

ВАТ «Донбасенерго», з метою зменшення зобов'язань позивача на суму 436252,92 грн., звернулось до Міністерства Фінансів України із відповідною заявою № 19-239 від 01.06.2010р. Судом під час розгляду справи № 2а/0570/9583/2011 встановлено, що станом на момент розгляду справи відповіді від Міністерства Фінансів України щодо наслідків розгляду цієї заяви не надходило. Таким чином, станом на момент формування спірної вимоги тривала процедура узгодження.

Враховуючи обставини, що пеня у розумінні Податкового кодексу України не є грошовим зобов'язанням а, суми боргу зазначені у спірній вимозі не є узгодженими, суд правильно прийшов до висновку про безпідставність спірної вимоги.

Крім того, суд звернув увагу на ті обставини, що у спірній вимозі зазначено про те, що 01.04.2011р. на активи позивача розповсюджено право податкової застави.

Згідно з п. 89.1.1, 89.1.2 п.89.1 ст. 81 Кодексу, право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, податковим кодексом визначено вичерпний перелік щодо виникнення права податкової застави, а оскільки у податковій вимозі від 27.04.2011р. № 4 зазначено включно дату 27.04.2011р., станом на яку визначено суму податкового боргу, то дата виникнення права податкової застави 01.04.2011 року є такою, що не відповідає вимогам п. п. 89.1 ст. 81 ПКУ, тобто такого права податкової застави відносно майна підприємства взагалі не виникало.

Згідно з п.59.2. ст.59 Кодексу якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.60.7. ст.60 Кодексу контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у пункті 59.2 статті 59 цього Кодексу, зобов'язаний подати такому органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1237 затверджено Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання, а також форми зазначеного подання (далі - Порядок № 1237).

Згідно з п.2, 3 Порядку № 1237 у разі коли платник податків не сплачує в установлені строки узгоджену суму грошового зобов'язання, контролюючий орган складає подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків за встановленою формою. Подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків повинно містити інформацію, необхідну для формування податкової вимоги, і може складатися щодо одного платника податків або декількох платників податків за умови їх обліку в одному органі державної податкової служби.

Подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків для направлення податкової вимоги надсилається органу державної податкової служби не пізніше ніж на п'ятий робочий день після закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Судом при винесенні постанови по справі № 2а/0570/9583/2011 зазначено, що подання, надані Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області до податкового органу, не відповідають формі затвердженої Порядком № 1237, в частині зазначення останнього дня граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання та вимогам п.2,3 в частині неповноти наданої інформації, необхідної для формування податкової вимоги.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 1037 від 24.12.2010р. затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків (Далі - Порядок № 1037).

Згідно з п.п. 3. 1. "б" п. 3. Порядку № 1037 податкові вимоги формуються на підставі розрахунку розміру податкового боргу, зазначеного у поданні інших контролюючих органів про здійснення заходів з погашення податкового боргу, яке надіслано таким контролюючим органом до відповідного органу державної податкової служби.

Як вбачається з податкової вимоги від 27.04.2011р. № 4, серед податків і зборів за якими її виставлено, значиться пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 82 233 611,96 грн. (арк. справи 36). Але жодного рішення щодо нарахування пені та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства ані відповідачем ані контролюючим органом на підтвердження їх виникнення не надано.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1 ст.4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується на зокрема на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про безпідставність спірної податкової вимоги, а враховуючи зазначені обставини визнав протиправними дії відповідача щодо формування та надсилання спірної податкової вимоги від 27.04.2011р. №4.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що спірне рішення про опис майна у податкову заставу від 06.05.2011р. № 8/24-014-5 прийнято на підставі податкової вимоги від 27.04.2011р. № 4, яка в свою чергу визнана в судовому порядку недійсною (справа № 2/0570/9583/2011), суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі № 2а/0570/10262/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі № 2а/0570/10262/2012 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко