Постанова № 25475274, 05.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року справа №2а/0570/5026/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представника позивача Московського О.В.

представника відповідача Мороз О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а/0570/5026/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Авто-Трейд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби «про визнання недійсним рішення», -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Азов-Авто-Трейд» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція) про визнання недійсним рішення № 934/10/15-113 від 27 січня 2012 року про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним відповідно до вимог законодавства було подано відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування протягом 2012 року. Листом 934/10/15-113 від 27 січня 2011 року позивача повідомлено про відмову у видачі йому свідоцтва платника єдиного податку, вмотивоване неможливістю оподаткування зазначеного позивачем в заяві виду діяльності «Посередництво в торгівлі автомобілями» на умовах спрощеної системи оподаткування. Посилаючись на те, що відмова відповідача у видачі свідоцтва не ґрунтується на приписах Податкового кодексу (далі - ПК) України, яким стосовно визначеного позивачем виду діяльності не встановлено обмежень перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач просив суд визнати недійсним зазначене рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а/0570/5026/2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Інспекції про відмову в видачі ТОВ «Азов-авто-Трейд» свідоцтва про сплату єдиного податку, оформлене листом № 934/10/15-113 від 27 січня 2012 року.

Суд першої інстанції встановив, що посередництвом (агентською діяльністю) є діяльність, що полягає в наданні агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. У відносинах посередництва стороною правовідносин є не посередник, а особа, яку він представляє.

Отже, виходячи з наведеного, обраний позивачем вид діяльності за КВЕД ДК 009:2005 - 50.10.3 «Посередництво в торгівлі» є окремим видом діяльності, що не входить до діяльності з виробництва, продажу, експорту та імпорту підакцизних товарів (у т.ч. автомобілів), як на тому наполягає відповідач.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що отримані позивачем доходи від здійснюваного виду діяльності «Посередництво в торгівлі автомобілями» не можуть оподатковуватися на умовах спрощеної системи оподаткування за вказівкою підпункту 291.5.1 статті 291 ПК України. Положеннями цієї норми встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів. Згідно пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів, окрім інших, віднесені автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. З огляду на зазначене, на думку відповідача, позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду скасувати.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Азов-Авто-Трейд» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 37303332 (а.с.40-41,42).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Управління статистики у м. Маріуполі позивачем здійснюються наступні види діяльності: 50.10.2 Роздрібна торгівля автомобілями; 50.10.1 Оптова торгівля автомобілями, 50.10.3 Посередництво в торгівлі автомобілями, 50.30.1 Оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, 50.3.2. Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, 50.30.3 посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям.

Позивач перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.

У січні 2012 року позивач подав до Інспекції заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій зазначив, що просить перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 1 січня 2012 року. У наданій заяві здійснюваними видами діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 позивач обрав: 50.10.3 «Посередництво в торгівлі автомобілями» (а.с.11-12).

Листом від 27 січня 2012 року № 934/10/15-113 Інспекція повідомила позивача про прийняття інспекцією рішення про відмову у видачі свідоцтва платнику єдиного податку з обраним ним видом діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005 - 50.10.3 «Посередництво в торгівлі автомобілями» на підставі пункту 291.5 статті 291 ПК України (а.с.39).

Правомірність прийнятого рішення та можливість оподаткування позивачем обраних ним видів діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування є спірним питанням у межах цієї справи.

З 1 січня 2011 року основним нормативним актом, яким врегульовані відносини, що виникають у сфері оподаткування, зокрема, визначені порядок адміністрування податків та зборів, що справляються в Україні, компетенція контролюючих органів, зокрема, органів державної податкової служби, повноваження та обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, є ПК України.

Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Таким чином, відповідач є контролюючим органом по відношенню до платника податків - ТОВ «Азов-Авто-Трейд».

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 ПК України.

Згідно пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку визначаються статтею 299 ПК України.

У відповідності до пункту 299.1 цієї статті, свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (пункт 299.5. статті 299 ПК України).

Як передбачено пунктом 299.8 цієї ж статті, у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку. Норми пункту 299.8 статті 299 ПК України кореспондують з пунктом 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274. При цьому форму рішення про відмову у видачі свідоцтва платника податків не встановлено.

Отже, за наслідками розгляду органом державної податкової служби наданої платником податку заяви про перехід чи обрання спрощеної системи спадкування, у встановлений строк - 10 календарних днів податковою інспекцією або 1) видається такому платнику свідоцтво платника єдиного податку або 2) приймається рішення про відмову у видачі такого свідоцтва.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданий позивачу лист податкової інспекції від 27 січня 2012 року № 934/10/15-113 є формою оформлення рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку у розумінні пункту 299.8 статті 299 ПК України та пункту 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно підпункті 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

У даному випадку, спрямований відповідачем на адресу позивача лист № 934/10/15-113 від 27 січня 2012 року має для позивача правові наслідки у вигляді не видачі свідоцтва платника єдиного податку та неможливості застосування у своїй діяльності спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внаслідок чого створює відповідний обов'язок позивача у вигляді застосування загальної системи оподаткування.

За прямою вказівкою пункту 299.8 статті 299 ПК України, відмова органу державної податкової служби у видачі свідоцтва платника єдиного податку може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Стосовно обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Пунктом 299.9 статті 299 ПК України встановлений виключний перелік підстав для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, зокрема:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

В листі № 934/10/15-113 від 27 січня 2012 року відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідач мотивував невідповідністю суб'єкта господарювання (позивача) вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV ПК України.

Так, відповідно до підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів.

На думку відповідача, посередницька діяльність в торгівлі автомобілями не може оподатковуватися на умовах спрощеної системи оподаткування, оскільки перелік товарів, що обкладаються акцизним збором, наведений в статті 215 ПК України, включає в себе автомобілі.

Згідно підпункту 14.1.145 статті 14 ПК України підакцизними товарами (продукцією) є товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

З положень пункту 4 підпункту 291.5.1 статті 291 ПК України слідує, що здійснення виробництва, експорту, імпорту, продажу підакцизних товарів, є окремими і достатніми обставинами, які визначені законодавцем як підстави, що унеможливлюють перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.

При цьому закон не робить посилання на сплату цього податку (акцизу).

Відтак, заперечення позивача з цього приводу не приймаються судовою колегією.

Як зазначалось вище, платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, якщо він здійснює продаж підакцизних товарів.

Відповідно до положень підпункту 14.1.202 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, визначальним для визначення продажу товарів є факт передачі прав власності на такі товари.

Позивач зазначав, що здійснює посередництво в продажі автомобілів, які були в користування, шляхом укладення договорів комісії.

Слід зазначити, що посередник - це повірений за договором доручення, зобов'язаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, зобов'язаний за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, що передбачено статтями 1000 і 1011 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (такі ж висновки викладені і в постанові Вищого господарського суду від 20.07.2005 № 3/179).

Згідно частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до частини першої статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Тобто, при здійсненні торгівлі за посередництва (як за договором доручення, так і за договором комісії) відбувається перехід права власності (від довірителя або комітента відповідно).

Відтак, позивачем заявлено вимоги про видачу свідоцтва платника єдиного податку при здійсненні діяльності з продажу підакцизних товарів, що діючим ПК України як спеціальним законом не дозволяється.

Оскільки пп. 3 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не містить посилань на будь-які групи та підкласи КВЕД, колегія суддів не вважає достатньо обґрунтованими доводи позивача про те, що визначений ним вид діяльності не пов'язаний з продажем підакцизних товарів.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової, якою необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

В повному обсязі постанова виготовлена 10 липня 2012 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а/0570/5026/2012 - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Авто-Трейд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби «про визнання недійсним рішення» - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий І.В.Сіваченко

Судді С.П.Дяченко

О.О.Шишов