Постанова № 25471712, 15.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р.

справа № 2а-9532/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

''Компанія ''Дніпроавіасервіс''

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 09 листопада 2011 року

за позовом Дніпропетрвоського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю

''Компанія ''Дніпроавіасервіс ''

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дніпроавіасервіс" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 32.055,56 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 952,38 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно- господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дніпроавіасервіс" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 32.055 грн. 56 коп., а також заборгованість зі сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 952 грн. 38 коп.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог законодавства ТОВ "Компанія "Дніпроавіасервіс" направляло до Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв’язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач повинен нести відповідальність за порушення нормативу створення робочих місць для інвалідів, оскільки саме підприємство зобов’язано самостійно здійснити ряд заходів по працевлаштуванню інвалідів.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки він є помилковим з огляду на наступне.

За правилами ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року для підприємств, установ,організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 цього Закону саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Однак положення ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв’язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, з відсутності у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів виходячи з нормативу передбаченого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»виконано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість застосування до ТОВ "Компанія "Дніпроавіасервіс" санкцій, оскільки обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують зазначений висновок суду першої інстанції, що дає підстави вважати, що суд судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202 205, 206 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Компанія ''Дніпроавіасервіс'' –задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року –скасувати.

В задоволені позову Дніпропетрвоського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Компанія ''Дніпроавіасервіс'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова