Постанова № 25466519, 31.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2012 р. справа №9/5014/1065/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Кододової О. В.при секретарі судового засідання Коломієць С. О.за участю представників сторін: від позивача:не з`явилисьвід відповідача:не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської областіна рішення господарського суду Луганської областівід 13.06.2012р. (повний текст підписаний -14.06.2012р.)у справі№ 9/5014/1065/2012 (суддя: Ворожцов А.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської областідо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -комерційна фірма "Проміндустрія", м. Стаханов Луганської областіпростягнення 38 184 грн. 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.06.2012 р. у справі № 9/5014/1065/2012 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -комерційна фірма "Проміндустрія", м. Стаханов Луганської області про стягнення матеріальної шкоди у вигляді сплаченого штрафу в розмірі 38184,79 грн., сплаченої в результаті невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором поставки № 108 від 04.01.09 р.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 526, ст. 623 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Позивач та відповідач про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до суду своїх представників не направили.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

04.01.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 108, який пролонгований додатковою угодою від 05.01.10 р. та діяв до 31.12.10 р. Відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобов`язався здійснити поставку позивачу нафтопродуктів, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.

03.12.2010 р. та 20.12.2010 р. відповідач здійснив поставку на адресу позивача нафтопродуктів на загальну суму 81317 грн. 94 коп., що підтверджується видатковими накладними: № РН-001362 від 03.12.2010 р., № РН-001433 від 20.12.2010 р. (а.с. 19,20).

В подальшому, у період з 05.09.2011 р. по 14.10.2011 р. співробітниками державної податкової інспекції в м. Лисичанськ була проведена документальна перевірка позивача. За наслідками перевірки складений акт № 93/23-00418030 від 21.10.11 р., яким встановлена відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт постачання дизпалива відповідачем на адресу позивача за договором поставки № 108 від 04.01.09 р. Внаслідок чого, податковим органом встановлено: 1) завищення валових витрат з податку на прибуток на загальну суму 67764 грн. 95 коп.; 2) завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 13552 грн. 99 коп.

Позивач стверджує, що податковим органом йому були донараховані податкові зобов`язання на загальну суму 38117 грн. 79 коп., з яких:

- з податку на додану вартість у розмірі 16941 грн. 24 коп. (основний платіж -13552 грн. 99 коп., фінансові (штрафні) санкції -3 388 грн. 25 коп.;

- з податку на прибуток у розмірі 21 176 грн. 55 коп. (основний платіж -16941 грн. 24 коп., фінансові (штрафні) санкції -4 235 грн. 31 коп.

Зокрема, донарахування податкового зобов`язання з ПДВ позивач підтверджує податковим повідомленням-рішенням № 0000712301 від 04.11.11 р., згідно якого позивачу донараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 339743 грн. (336065 грн. -основний платіж, 3678 -штрафні (фінансові) санкції).

Документальних доказів донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток суду не надано.

Позивач вважає, що донарахування йому податкових зобов`язань є збитком, який спричинено внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 1.3 Договору щодо надання усіх товаросупроводжувальних документів.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідач відповідно до пункту 6.2 Договору за не надання товаросупроводжувальних документів повинен сплатити штраф у розмірі 0,1% від вартості партії товару, що згідно розрахунку позивача складає суму у розмірі 67 грн. (67 764 х 0,1%).

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути на його користь 38184 грн. 79 коп.: 38117 грн. 79 коп. (донараховані податкові зобов`язання) та 67 грн. (штраф відповідно до п. 6.2 договору).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Предметом цього спору є стягнення з відповідача суми збитків за неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за договором поставки № 108 від 04.01.09 р.

Правовими підставами для стягнення збитків позивач вказує ст. ст. 526, 611, 623 ЦК України.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 108 від 04.01.2009 року. Умовами пункту 1.3 договору сторони встановили, що постачальник (відповідач) зобов`язаний разом з товаром передати усю належним чином оформлену документацію на товар.

Пунктом 6.1 сторони встановили відповідальність винної сторони відшкодувати збитки у вигляді сплачених фінансових та штрафних санкцій, які були пред`явлені іншому контрагенту з боку державних органів за відсутність необхідних документів на товар (які повинні бути надані постачальником або надані не в належному стані).

Крім того, пунктом 6.2 цього ж договору сторони встановили штраф за не надання постачальником товаросупроводжувальних документів або порушення строків їх надання у розмірі 0,1% від вартості партії товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Таким чином, збитками є реальні матеріальні наслідки, а тому позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Збитками позивач вважає нарахування йому податковим органом податкових зобов`язань в сумі 38117 грн. 79 коп., тобто виходячи з поняття «збитки», які наведені вище, суму на яку вказує позивач слід вважати додатковими витратами, які позивач поніс внаслідок порушення зобов`язання відповідачем. Проте, доказів фактичного понесення таких витрат, а саме стягнення чи добровільної сплати суми нарахованих штрафних санкцій позивач а ні суду першої інстанції, а ні апеляційній інстанції не надав, тобто не довів реальність збитків, що унеможливлює стягнення в цей час заявленої суми з відповідача.

Крім того, як зазначалось вище, умовами пункту 1.3 договору поставки № 108 від 04.01.2009 р. на відповідача був покладений обов`язок разом з товаром передати усю належним чином оформлену документацію на товар. Але, який саме пакет документів повинен бути переданий відповідачем разом з товаром договором не визначено.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що разом з товаром відповідачем були надані видаткові накладні від 03.12.10 р. № РН-001362 та від 20.12.10 р. № РН-001433, які оформлені належним чином та підтверджують передачу і прийомку товару.

З матеріалів справи вбачається, що товар був переданий відповідачу 03.12.10 р. та 20.12.10 р.

Статтею 666 ЦК України визначено, що в разі якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тому, зазначене вище правило може застосовуватися до взаємовідносин сторін за договором поставки № 108 від 04.01.09 р.

Будь-яких вимог або запитів щодо надання інших документів, яких не було під час передачі товару позивач не ставив, до відповідача про необхідність передачі документів, у тому числі товарно-транспортних накладних не звертався. Не надано позивачем жодних доказів звернення його до відповідача про підтвердження господарських операцій і під час перевірки податковим органом, з метою уникнення донарахування штрафних санкцій контролюючим органом. Тим самим, позивач не вжив заходів щодо зменшення можливих збитків або їх уникнення, що в силу ч. 2 ст. 616 ЦК України впливає на розмір збитків при їх стягненні в судовому порядку.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння відповідачем реальних матеріальних збитків, внаслідок неналежного виконання ним зобов`язань за договором поставки. Дизпаливо відповідачем поставлено позивачу у якості та кількості відповідно до спірного договору та сплачено останнім без будь-яких претензій до товару та документації на нього, а нараховані позивачу податковим органом податкові зобов`язання, у зв`язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних на товар в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України не можуть вважатися реальними збитками.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності реальних збитків та настання умов для їх відшкодування відповідачем.

З аналогічних доводів не доведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.2 договору.

Враховуючи вищезазначене, Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області у даній справі, в зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2012 р. у справі № 9/5014/1065/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2012 р. у справі № 9/5014/1065/2012 -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: З. П. Азарова

О. В. Кододова