Рішення № 25466499, 23.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р. Справа № 8/061-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Обухівського району Київської області, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Радянська, 7, в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, ідентифікаційний код: 00011050, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, та відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», ідентифікаційний код: 33646624, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6,

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників судового процесу:

прокурор: Бобко І.В., посвідчення №133 від 02.11.2006 року;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Гребелюк Л.М., яка діє на підставі довіреності №14/20-9-12 від 12.01.2012 року;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

прокурор Обухівського району Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі за текстом: Позивач-1) та відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі за текстом: Позивач-2) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 10-07-653 фл від 04.10.2007 року у вигляді основного боргу у сумі 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.), 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.).

Позовні вимоги прокурор Обухівського району Київської області обґрунтовує тим, що Відповідач в період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року не виконує перед Позивачем-2 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 10-07-653 фл від 04.10.2007 року, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем-2 виникла, станом на 19.03.2012 року, заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.), 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2012 року порушено провадження у справі №8/061-12, розгляд якої призначено на 25.06.2012 року.

25.06.2012 року в судове засідання з'явилися Прокурор та Позивач-2, надали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Позивач-1 та Відповідач в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30.05.2012 року не виконали. Прокурор та Позивач-2 вимоги ухвал суду від 30.05.2012 року не виконали. Ухвалами господарського суду Київської області від 25.06.2012 року відмовлено в задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти Відповідача в межах позовних вимог, в зв'язку з тим, що дана заяви взагалі не мотивована та необґрунтована, і розгляд справи відкладено на 23.07.2012 року.

23.07.2012 року в судове засідання з'явилися Прокурор та Позивач-2, надали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Позивач-1 та Відповідач в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 30.05.2012 року та від 25.06.2012 року не виконали. Прокурор та Позивач-2 вимоги ухвал суду від 30.05.2012 року та від 25.06.2012 року не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та Позивача-2, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.07.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та Позивача-2, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

прокурором Обухівського району Київської області проведено перевірку щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог господарського законодавства при виконанні умов договорів про фінансовий лізинг.

За наслідками вказаної перевірки встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі за текстом: ВАТ «НАК «Украгролізинг»або Позивач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд» (далі за текстом: ТОВ «Агромехбуд»або Відповідач) 04.10.2007 року укладено договір фінансового лізингу №10-07-653 фл від 04.10.2007 року (далі за текстом: Договір), на підставі якого Позивачем-2 була надана Відповідачу сільськогосподарська техніка, закуплена за кошти Державного бюджету України, загальною вартістю 560 000,00 грн. (п'ятсот шістдесят тисяч гривень 00 коп.), що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №16 від 14.12.2007 року, копія якого є в матеріалах справи.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів»(додаток № 2 до Договору).

Пунктом 3.5.3. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідачем цей порядок в порушення вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 3.5.3., 4.1., 4.2. Договору дотриманий не був, внаслідок чого кошти частково не сплачено, у зв'язку з чим за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року сума основного боргу станом на 19.03.2012 року склала 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.). Розрахунок боргу знаходиться в матеріалах справи.

Перевіркою достовірності визначення Позивачем-2 суми основного боргу встановлено, що останній Позивачем-2 за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року визначений у сумі 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) вірно та обґрунтовано. Сума основного боргу Відповідачем в добровільному порядку перед Позивачем-2 не погашена.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На підставі вказаних норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та п. 7.1 Договору, Позивачем-2 Відповідачу нараховано пеню за порушення строків сплати лізингових платежів у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), яка також спрямовується до Державного бюджету України, на рахунки відкриті в органах Державного казначейства.

Дослідженням правильності визначення Позивачем-2 суми пені суд встановив, що сума пені у розмірі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.) визначена обгрунтовано і вірно. Відповідачем дана сума пені перед Позивачем-2 в добровільному порядку не погашена.

Цивільний кодекс України у ст. 625 передбачає обов'язок боржника, у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, у зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року перед Позивачем-2, його борг підлягає індексації з урахуванням індексу інфляції у розмірі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.) та 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних знаходиться в матеріалах справи.

Перевіркою правильності визначення Позивачем-2 вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що останні визначенні Позивачем-2 вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи Відповідачем в добровільному порядку суми інфляційних втрат та 3% річних Позивачу-2 не сплачені.

Згідно ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина та держави у суді покладається на органи прокуратури.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи організацій та господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

На виконання Указу Президента України від 23.02.2001 року за № 111 з метою реалізації державної політики в агропромисловій сфері Кабінет Міністрів України, постановою від 11.04.2001 року за №354 на базі Державного лізингового підприємства «Украгролізинг»утворив його правонаступника - Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», - 100% акцій останнього закріплено в державній власності із забороною їх відчуження, використання формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання чи передачі в управління будь-яким особам.

Відповідно до п. п. 1, 3 Порядку використання коштів держбюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року за № 1904 (далі за текстом: Порядок), забезпечення сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та господарювання та інших суб'єктів підприємницької діяльності агропромислового комплексу технікою і обладнанням вітчизняного виробництва на умовах фінансового лізингу за рахунок коштів держбюджету здійснюється на підставі договорів фінансового лізингу, укладених між ВАТ «НАК «Украгролізинг»і лізингоотримувачами. Джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціям фінансового лізингу є передбачені у держбюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами.

Пунктом 11 Порядку визначено, що ВАТ «НАК «Украгролізинг»забезпечує контроль за поверненням лізингових платежів у частині відшкодування вартості техніки, що надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

За таких обставин, держава в особі Кабінету Міністрів України уповноважила ВАТ «НАК «Украгролізинг»здійснювати державні функції у відносинах щодо повернення коштів до державного лізингового фонду держбюджету.

Оскільки Міністерство аграрної політики України та ВАТ «НАК «Украгролізинг»уособлюють інтереси держави у спірних правовідносинах, то суд приходить до висновку, що позов пред'явлено в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»прокурором Обухівського району Київської області вірно та обґрунтовано.

Доводи прокуратури щодо визначення у даній справі Позивачів-1, -2 та інтересів держави повністю узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції, якою задоволено апеляційні подання прокуратури міста Києва у справах № 05-6-6/180, 05-6-6/181, 05-6-6/182 та зазначено, що прокурором правомірно пред'явлено позови в інтересах держави в особі ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Таким чином, суд приходить до висновку, що Прокурор з Позивачем-2 довели суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем-2 наявна станом на 19.03.2012 року заборгованість за договором фінансового лізингу №10-07-653 фл від 04.10.2007 року за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року у вигляді основного боргу у сумі 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.), 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора з Позивачами-1,-2 про стягнення з Відповідача на користь Позивача-2 заборгованості за договором фінансового лізингу №10-07-653 фл від 04.10.2007 року у вигляді основного боргу за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року у сумі 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.), 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, надані суду Прокурором і Позивачем-2, які знаходяться в матеріалах справи, в якості доказів невиконання Відповідачем договору фінансового лізингу №10-07-653 фл від 04.10.2007 року, є належними і допустимими письмовими доказами наявності у Відповідача перед Позивачем-2 заборгованості за Договором за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року у вигляді основного боргу у сумі 309 740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.), 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.).

Надані Прокурором та Позивачем-2 докази, спростовані не були та Відповідачем в ході розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Прокурор та Позивач-2 довели допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, що їх вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач протилежного не довів та наявність заборгованості перед Позивачем-2 не заперечував.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №10-07-653 фл від 04.10.2007 року, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», ідентифікаційний код: 33646624, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, заборгованість за договором фінансового лізингу №10-07-653 фл від 04.10.2007 року за період з 03.01.2008 року по 15.06.2009 року у вигляді основного боргу у сумі 309740,00 грн. (триста дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 26 260,97 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 97 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 31 951,67 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.), 3% річних у сумі 16 382,59 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 59 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», ідентифікаційний код: 33646624, місцезнаходження: 08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 7 686, 70 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 70 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення підписане 23 липня 2012 року.

Суддя П.Ф. Скутельник