Рішення № 25466440, 25.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/3433-2012 25.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука-Елеватор"

про стягання 35 275, 75 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: Бабич Є.М. за довіреністю № 7 від 03.01.2012 р.;

від відповідача-1: Смиковський С.Л. за довіреністю б/н від 03.04.2012 р.;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари" про стягнення 35 275, 75 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 18.07.2009 р. на 451 км а/д Стрий Тернопіль -Кіровоград -Знам'янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобілю водія ОСОБА_3 та транспортного засобу "Кесіс МХ310", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що буксирував агрегат "Лемкен", який належить ТОВ "Волари", під керуванням ОСОБА_4, який відповідно до постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 07.08.2009 р. у справі про адміністративне правопорушення № 3-1452/09 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки позивачем було виплачено гр. ОСОБА_5 страхове відшкодування відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у сумі 35 275, 75 грн., позивач вирішив звернутись з даним позовом до відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3433-2012 та призначено її до розгляду на 05.04.2012 р.

У судовому засіданні 05.04.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.04.2012 р.

17.04.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він зазначає про неможливість надати калькуляцію ремонтних робіт автомобіля ВАЗ 21101 на основі програми Audatex, при цьому вказує на те, що відносно пошкодженого автомобіля було складено Звіт про оцінку, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 16.05.2012 р.

10.05.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він стверджує про те, що 07.08.2012 р. між ним та ТОВ "Наука-Елеватор" було укладено Договір найму (оренди) сільськогосподарської техніки № 07/08-04-01, предметом якого був трактор колісний марки CASE MX 310, заводський номер НОМЕР_5, двигун № НОМЕР_1, 2008 р.в., який на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6, виданого Шевченківською інспекцією ДТН 07.08.2008 р. належав відповідачу-1. Оскільки згідно Акта приймання-передачі від 07.08.2008 р. відповідач-1 передав вказаний трактор ТОВ "Наука-Елеватор", саме останнє, на думку відповідача, у відповідності до приписів ст. 1187 ЦК України має відповідати за завдану шкоду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. судом задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача у справі -ТОВ "Наука-Елеватор" та відкладено розгляд справи на 30.05.2012 р.

25.05.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що наразі не є відомим, чи був на момент вчинення ДТП дійсним договір найму (оренди) сільськогосподарської техніки № 07/08-04-01 від 10.05.2012 р., укладений між відповідачами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2, відкладено на 09.07.2012 р.

06.07.2012 р. від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких він підтверджує, що трактор колісний марки CASE MX 310 дійсно перебував у його користуванні на підставі договору оренди, проте проти позову заперечує, зокрема з тих підстав, що, на його думку, за завдану шкоду має відповідати Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі пп. А п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.07.2012 р.

20.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача-2 суму збитків в порядку регресу у розмірі 35 275, 75 грн., та з відповідачів судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн. Заява обґрунтована умовами п. 5.2.11. Договору оренди № 07/08-04-01 від 07.08.2008 р., укладеного між відповідачами.

Представник відповідача-2 в судове засідання 25.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.07.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 р. між позивачем та гр. ОСОБА_3 було укладено Договір автомобільного страхування № 05/006315/ПР/2.1.5.1, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до п. 6.5. Договору страхову суму його сторонами було визначено у розмірі 47 350, 00 грн., франшизу -у розмірі 236, 75 грн. (п. 6.3.1.).

При цьому, відповідно до п. 16.8. Договору передбачено, що у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу (коли вартість відновлювального ремонту перевищує вартість застрахованого ТЗ на дату страхового випадку) розмір страхового відшкодування визначається згідно Правилами страхування.

У свою чергу п. 13.15.3. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління ВАТ СК "Країна" 19.01.2007 р., визначено, що у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу розмір страхового відшкодування складає різницю між сумою, що складає 75 відсотків страхової суми та загальною сумою страхових відшкодувань, що були проведені раніше, і франшизи, і суми несплачених страхових премій за наступні страхові періоди та/або несплаченої частини страхової премії, передбаченої договором, за умови, що залишки пошкодженого застрахованого засобу страхувальник залишає у себе.

18.07.2009 р. приблизно о 9 годині ранку на 451 км плюс 480 метрів автодороги Стрий Тернопіль -Кіровоград -Знам'янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобілю водія ОСОБА_3 та транспортного засобу "Кесіс МХ310", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що буксирував агрегат "Лемкен", який належить ТОВ "Волари", під керуванням ОСОБА_4, та що підтверджується Довідкою ГУ ВС України у Вінницькій області № 4478 від 22.07.2009 р., Довідкою УМВС у Вінницькій області № 5902 від 11.09.2009 р., постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 07.08.2009 р. у справі про адміністративне правопорушення № 3-1452/09.

Так, постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 07.08.2009 р. у справі про адміністративне правопорушення № 3-1452/09 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Протоколу огляду транспортного засобу від 19.07.2009 р., складеного інспектором ДПС ДАІ Завальнюк В.В., при огляді автомобілю ВАЗ 21101 було виявлено деформований кузов, розбите все скло, передні та задні крила, кришка капота та всі двері.

20.07.2009 р. гр. ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

У відповідь на підставі страхового акта № 05/13578/2.1.5.1. від 01.12.2009 р. позивач платіжним дорученням № 673 від 08.12.2009 р. перерахував на рахунок гр. ОСОБА_3 35 275, 75 грн.

Зазначена сума була розрахована як 75 % страхової суми за мінусом франшизи у розмірі 236, 75 грн.

24.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу № 6470 від 20.10.2011 р., якою просив компенсувати суму виплаченого страхового відшкодування у сумі 35 275, 75 грн.

Оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що на момент вчинення ДТП трактор колісний марки CASE MX 310, заводський номер НОМЕР_5, двигун № НОМЕР_1, 2008 р.в. перебував в оренді відповідача-2.

Так, 07.08.2008 р. між відповідачем-1 (наймодавець) та відповідачем-2 (наймач) було укладено Договір найму (оренди) сільськогосподарської техніки, відповідно до п. 1.1. якого наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування (найм/оренду) трактор колісний, марки CASE MX 310, тип: об'єм двигуна -9 000 см.куб., маса машини - 11 500 кг, заводський номер НОМЕР_5, двигун № НОМЕР_1, рік випуску -2008, реєстраційний № НОМЕР_4, зареєстрований наймодавцем в Шевченківському районі 07.08.2008 р.

Відповідно до п. 2.1. Договору найму він укладається сторонами строком до 31.12.2009 р. з дня передачі трактора колісного наймачеві.

При цьому, відповідно до 5.2. Договору найму наймач зобов'язався відшкодовувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням трактору колісного, відповідно до глави 82 Цивільного кодексу України.

07.08.2008 р. відповідач-1 передав відповідачу-2 вказаний транспортний засіб, що підтверджується Актом приймання-передавання сільськогосподарської техніки від 07.09.2008 р.

У зв'язку із зазначеним, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути відшкодування завданої шкоди з відповідача-2, а з відповідачів судові витрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 35 275, 75 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_4, який керував трактором марки CASE MX 310, встановлена у судовому порядку.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на приписи вказаної статті та враховуючи те, що на момент вчинення ДТП трактор колісний марки CASE MX 310, заводський номер НОМЕР_5, двигун № НОМЕР_1, 2008 р.в. перебував в оренді відповідача-2, саме останній має відповідати перед позивачем за завдану шкоду.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: Звітом про оцінку автомобіля НОМЕР_3, складеного суб'єктом оціночної діяльності -ДП "Експерт-Сервіс Авто" ТОВ Український експертний центр "Експерт-Сервіс Авто" (сертифікат № 8751/09, виданий 21.07.2009 р. ФДМ України) в особі оцінювача ОСОБА_7 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6032 від 21.11.2007 р.), та, зокрема, ремонтною калькуляцією підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 55 483, 88 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

При цьому, Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі даних Періодичного довідника "Збірник цін на запасні частини" (Корпорація "УкрАВТО", Київ) та Періодичного довідника "Бюлетень автотоварознавця" (ДНДІСЕ, ІОЦ СЕУ, Донецьк), які рекомендовані п. 1 - 2 додатку № 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до платіжного доручення № 673 від 08.12.2009 р. позивач сплатив гр. ОСОБА_5 35 275, 75 грн. страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові № 42/92 від 23.08.2011 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо відшкодування завданої шкоди.

Посилання на приписи пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносно того, що шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує Моторне (транспортне) страхове бюро України, до уваги судом бути прийняті не можуть, оскільки в даному випадку потерпілому відшкодовано шкоду позивачем, в якого відповідно виникло право регресу до відповідача-2, а останній у свою чергу є зобов'язаним в силу приписів ст. 1187 ЦК України та укладеного між відповідачами договору найму відшкодувати таку шкоду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню в частині відшкодування спору.

Що стосується судових витрат, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-2.

Підстав для покладення судових витрат в тому числі на відповідача-1 у суду немає, оскільки останнім не порушено прав позивача, а відповідно він не може відповідати у спірних правовідносинах.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука-Елеватор" (36010, місто Полтава, Київський район, вулиця Половки, будинок 62-А, кімната 5, код ЄДРПОУ 32597351) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, Подільський район, вулиця Електриків, будинок 29А, код ЄДРПОУ 20842474) 35 275 (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 75 коп. збитків в порядку регресу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари" відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2012 р.

Суддя В.С. Ломака