Постанова № 25465603, 24.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. Справа № 5019/2661/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Т. Костенко за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на постановувід 16.05.2012 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 5019/2661/11 господарського суду Рівненської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Рівнебуд"до Рівненської міської радипровизнання права користування земельною ділянкою припиненим Ухвалою від 11.07.2012 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга ПАТ "Рівнебуд" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 24.07.2012 р.

У зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 24.07.2012 р. справа розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді -Волковицька Н.О., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.2012 р.

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Рівнебуд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою ПрАТ "Рівнебуд" площею 0,275 га., що розташована за адресою вул.С.Бандери, 41 та Кн.Ольги, 8 у м. Рівне з 04 серпня 2011 року - припиненим.

Позовні вимоги з посиланням на приписи частини 3 статті 142 Земельного кодексу України та статті 16, 346 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач, як правонаступник АТЗТ -фірми "Рівнебуд" є землекористувачем земельних ділянок, загальною площею 4,53 га, що надані для обслуговування адміністративних, господарських та житлових будівель.

АТЗТ - фірмою "Рівнебуд" було відчужено для Рівненської філії Київського інституту слов'янознавства та ЗАТ "Укренергоресурс" адміністративні будівлі, що знаходяться по вул. Кн.Ольги, 8 у м. Рівне, у зв'язку з чим, позивач 24.06.2011 року звернувся до Рівненської міської ради із заявою про відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,275 га, що розташована за адресою по вул. С. Бандери, 41 та Кн. Ольги, 8 у м. Рівне згідно плану схеми., тобто, товариство заявило своє небажання подальшої експлуатації належної йому на праві користування земельної ділянки.

Проте, міською радою у визначений законом строк рішення про припинення права постійного користування ПАТ "Рівнебуд" земельною ділянкою площею 0,275 га, не прийнято, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву Рівненська міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що вирішення земельних питань згідно вимог чинного законодавства є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

При цьому, відповідачем було зазначено, що на звернення позивача про відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,275 га Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради листом від 19.07.2011 р. № 01-08/480 було повідомлено про необхідність надання оригіналу геодезичного плану земельної ділянки, погоджений Управлінням містобудування та архітектури та документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, і внаслідок неподання самим позивачем вказаних документів, листом від 17.08.2011 р. позивача було повідомлено позивача про неможливість розгляду його заяви про припинення землекористування.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.01.2012 р. (суддя Бережнюк В.В.) позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано припиненим право користування земельною ділянкою Приватним акціонерним товариством "Рівнебуд" площею 0,275 га., що розташована за адресою: вул. С. Бандери, 41 та Кн. Ольги, 8 у м.Рівне. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, посилаючись, зокрема, на приписи частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що припинення права користування земельною ділянкою відбувається виключно з добровільної волі землекористувача, проте чинним законодавством передбачено юридичне оформлення такої відмови, зокрема прийняття рішення відповідною сільською, селищною, міською радою, у даному випадку - Рівненською міською радою, щодо припинення права користування земельною ділянкою.

За апеляційною скаргою Рівненської міської ради Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Демидюк О.О., Щепанська Г.А., Бригинець Л.М.) переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.05.2012 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо невідповідності обраного позивачем у межах розгляду даної справи в порядку господарського судочинства способу захисту порушеного права приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, оскільки спір між сторонами виник з приводу бездіяльності Рівненської міської ради при здійсненні нею повноважень щодо прийняття рішення за заявою ПАТ "Рівнебуд" про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

ПАТ "Рівнебуд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 016.05.2012 р. скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2012 р. -залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, залишенням апеляційним судом поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини щодо неприйняття міською радою рішення за заявою позивача про добровільну відмову від землекористування та відповідність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення №28 Рівненської міської ради від 16.03.1995 року, Акціонерному товариству фірмі "Рівнебуд" надано у постійне користування 4,53 гектарів землі в межах згідно з генпланом землекористування для обслуговування адміністративних, господарських та житлових будівель.

Акціонерним товариством закритого типу фірмою "Рівнебуд" було відчужено для Рівненської філії Київського інституту слов'янознавства та ЗАТ "Укренергоресурс" адміністративні будівлі, що знаходяться по вул. Кн.Ольги, 8 та по вул. С. Бандери, 41 у м. Рівне.

В подальшому назва юридичної особи - Акціонерного товариства закритого типу фірма "Рівнебуд" була змінена на Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд".

Судами також було встановлено, що ПАТ "Рівнебуд" звернулося до Рівненської міської ради із заявою від 24 червня 2011 року про відмову від права користування земельною ділянкою площею 0, 275 га, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 41 та Кн.Ольги, 8, згідно плану-схеми, який додавався до листа.

Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради у відповідь на заяву позивача надано лист від 19.07.2011 року № 01-08/480, у якому вказувалося про необхідність надання оригіналу геодезичного плану земельної ділянки, погодженого Управлінням містобудування та архітектури, та документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

17.08.2011 року Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради надіслало на адресу позивача лист, в якому вказано, що у зв'язку з тим, що не були надані необхідні документи, зазначені у листі від 19.07.2011 року № 01-08/480, питання про припинення права користування земельною ділянкою площею 2750 м.кв. на вул. Кн. Ольги розглянути неможливо (арк.с.37).

Докази прийняття Рівненською міською радою відповідного рішення про припинення права користування земельною ділянкою відсутні.

Предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Рівнебуд" про визнання права користування земельною ділянкою ПрАТ "Рівнебуд" площею 0,275 га., що розташована за адресою вул.С.Бандери, 41 та Кн.Ольги, 8 у м. Рівне з 04 серпня 2011 року припиненим, з посиланням на приписи частини 3 статті 142 Земельного кодексу України та статті 16, 346 Цивільного кодексу України, з огляду на неприйняття міською радою рішення за заявою товариства про добровільну відмову від землекористування у встановлені законом строки.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Пунктом а) частини 1 статті 141 вказаного Кодексу визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частиною 43 статті 142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад та встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 вказаної норми).

За приписами статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (частина 2 статті 77 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що припинення права користування відбувається виключно з добровільної волі землекористувача, проте чинним законодавством передбачено юридичне оформлення такої відмови, зокрема рішенням уповноваженого органу виконавчої влади -Рівненської міської ради.

Тобто, здійснення землекористувачем добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою за його заявою до власника земельної ділянки тягне відповідні обов'язки у власника земельної ділянки прийняти рішення про припинення такого права.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачене право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу за передбаченими способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні приписи закріплені у статті 20 Господарського кодексу України.

При цьому, статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхами, визначеними у частині 3 вказаної норми.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами в справі виник з приводу бездіяльності Рівненської міської ради при здійсненні нею повноважень щодо прийняття відповідного рішення, в порядку, визначеному чинним законодавством, за заявою позивача, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства та встановленим судом обставинам справи, і зводяться до непогодження з постановою суду.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. у справі № 5019/2661/11 господарського суду Рівненської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Т. Костенко