Постанова № 25465473, 26.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р. Справа № 5019/2675/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),судді судді ОСОБА_2, Гончарука П.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської областіна постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р.у справі № 5019/2675/11 Господарського суду Рівненської областіза позовомЗаступника прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське"до Приватного акціонерного товариства агрофірма "Зоря ім. Плютинського"третя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській областіпростягнення 769 565,00 грн.За участю Генеральної прокуратури України у судовому засіданні взяли участь представники:від позивачаЯремчук Є.М.,від відповідачаДіонісьєв І.М.,від третьої особиБоліщук І.Ю.,від прокуратуриГромадський С.О.,

Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати Черкащенко М.М. № 03.10-05/334 від 25.07.2012 р. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 45019/2675/11 призначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кондратової І.Д., суддів: Бондар С.В., Гончарука П.А.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі - Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" (далі - ПАТ "СП "Шубківське") звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Зоря ім. Плютинського" (далі - ПрАТ "Агрофірма Зоря ім. Плютинського") про стягнення 769565,00 грн. заборгованості за договором про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по договору щодо розрахунків за використання ріллі згідно додатку № 4 до договору.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що договірні відносини між сторонами було припинено на стадії укладення договору, земельну ділянку відповідачу передану не було, акт прийому-передачі земельної ділянки між сторонами не підписувався, господарську діяльність на земельних площах, що є предметом договору, відповідач не здійснював. Крім того, відповідач зазначав, що договір про сумісну діяльність фактично приховує договір оренди земельної ділянки, який згідно ст. ст. 18 Закону України "Про оренду землі" підлягає державній реєстрації.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.02.2012 р. у справі № 5019/2675/11(суддя Павлюк І.Ю.) позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. (колегія суддів у складі: Огороднік К.М. -головуючий суддя, суддів: Тимошенко О.М., Коломис В.В.) рішення Господарського суду Рівненської області від 07.02.2012 р. скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з ПАТ "Агрофірма Зоря ім. Плютинського" заборгованості в сумі 769 565,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р., Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного Господарського суду від 08.05.2012 р. у справі № 5019/2675/11, залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 07.02.2012 р.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що постанова апеляційної інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримує вимоги касаційної скарги, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. у справі № 5019/2675/11, залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 07.02.2012 р.

Відповідач також надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Рівненського апеляційного Господарського суду від 08.05.2012 р. у справі № 5019/2675/11- без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Першого заступника прокурора Рівненської області підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, між Державним сільськогосподарським підприємством "Шубківське", правонаступником якого є ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське", (сторона-1) та ПрАТ "Агрофірма Зоря ім. Плютинського" (сторона-2) було укладено договір про сумісну діяльність № 80 від 15.05.2007р., з відповідними додатками (надалі - Договір, а.с. 5-10), за яким сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти у сфері агропромислового комплексу для досягнення таких спільних господарських цілей як організація виробництва сільськогосподарської продукції.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 769565,00 грн. заборгованості згідно виставлених позивачу рахунків № 39 від 30.09.2009р. на суму 274 485,00 грн. та № 36 від 21.12.2010р. на суму 274 845,00 грн. підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення першої інстанції та постановляючи про відмову у позові апеляційний господарський суд виходив з того, що правочин, який вчинено сторонами при укладанні договору про сумісну діяльність, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, тобто договір є удаваним правочином згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України. У відповідача відсутній обов'язок сплачувати кошти за договором, оскільки за умовами договору сторони погодили, що розрахунок сторін проводиться продукцією, яка буде одержана на земельній ділянці в процентному відношенні до фактичних затрат сторін у вирощувані сільськогосподарських культур, проте процентне відношення фактичних затрат (згідно п. 3.2. договору № 80), структура посівних площ сторонами на 2010-2011 роки не визначались, в матеріалах справи відсутні будь-які акти прийому-передачі земельних ділянок у 2010-2011 роках, що виключає можливість визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем за 2010-2011 роки.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач та прокурор не довели належними доказами факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні договору про сумісну діяльність, а тому у позові слід відмовити.

Проте визнати, що наведені судами попередніх інстанцій обставини були достатніми для висновку про права та обов'язки сторін не можна.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що згідно умов договору про сумісну діяльність сторона - 1 зобов'язується з моменту підписання цього договору на цілі сумісної діяльності виділити земельну ділянку стороні-2, зазначену в додатку 1.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, попередні судові інстанції залишили без належної уваги питання про правовий статус земельної ділянки, що була виділена відповідачу позивачем у справі, не з'ясували наявність у позивача прав на земельну ділянку, документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою згідно з нормами земельного законодавства у матеріалах справи відсутні, таким чином не досліджено наявності правових підстав щодо розпорядження земельною ділянкою, що є предметом договору про сумісну ділянку.

З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, однак ні місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції вони не були досліджені та їм не дано відповідної правової оцінки

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими.

В силу положень ГПК України, господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмета доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

З'ясувавши, що зібраних у справі доказів недостатньо для прийняття рішення, а можливість їх одержання не вичерпана, судам слід було запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення у сторін труднощів, за їх клопотанням, сприяти у витребуванні таких доказів.

Вказані вимоги процесуального закону попередніми судовими інстанціями не виконані, а тому судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.02.2012 р. у справі № 5019/2675/11 скасувати.

Справу № 5019/2675/11 передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Бондар С.В.Суддя Гончарук П.А.