Рішення № 25465350, 27.07.2012, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/3328/2012

Провадженя№ 2/0541/2483/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2012 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Белякині О.М.

за участю:

за участю позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача Ушкалова І.Є., Дмитренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі вагонного депо Маріуполь про визнання недійсним контракту, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним контракту №106 від 10.10.2011р., визнання недійсним наказу про звільнення № 91/ОС від 01.02.2012р. та його скасування, поновлення на роботі в попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яка спричинена внаслідок незаконного звільнення. Для захисту своїх прав просить поновити строк звернення до суду.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, надала уточнення до позовної заяви, якими в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що укладений трудовий договір в формі контракту суперечить чинному законодавству, оскільки вона не є тією категорією працівників з якими укладається трудовий договір в формі контракту. Наказ про звільнення вважає незаконним оскільки порушень умов контракту зазначені в наказі не вчиняла, а тому підлягає поновленню на роботі з виплатою грошової компенсації за час вимушеного прогулу відповідно до положень КЗпП України в сумі 22812,60 грн.. В наслідок незаконного звільнення вважає їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, а також додаткових зусиллях в відшукуванні коштів на життєве існування, яку оцінює в 5000 грн. Посилається, що 08.09.2011р. була переведена провідником пасажирських вагонів у резерв провідників 2 групи за контрактом строком на п,ять років. 10.10.2011 року адміністрація відповідача уклала з нею контракт № 106 від 10.10.2011р. як із начальником пасажирського поїзду. 21.10.2011р. на станції Донецьк на дільниці Донецьк-Знаменка у поїзді № 70 сполученням Маріуполь-Львів ревізорами було виявлено масовий провоз безквиткових пасажирів: у вагоні №14/27291, який обслуговував провідник ОСОБА_6, провіз шести безквиткових пасажирів, які проїжджали від станції Донецьк, складено акт № 008510; у вагоні № 16\27515, який обслуговував провідник пасажирського вагону ОСОБА_7, провіз сорока семи безквиткових пасажирів, які проїжджали від станції Донецьк, складено акт № 008540. На підставі наказу № 91/ОС від 01.02.2012р. вона була звільнена за порушення пункту 4.5. Посадової інструкції начальнику пасажирського поїзду № ЦЛ-0003, яке виразилося у відсутності контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування, допущені випадку провозу безквиткових пасажирів, що у відповідності із п. 18а контракту № 106 від 10.10.2011 року є підставою для його дострокового припинення. Вважає що її звільнили незаконно, тому що адміністрацією відповідача, при винесені наказу про звільнення, порушені вимоги ст. 9 Кодексу законів про працю України, п. 15 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55. Провоз безквиткових пасажирів був здійснений провідниками пасажирських вагонів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, до провозу безквиткових вона непричетна, акти на неї не складалися. Просить поновити строк звернення до суду та визнати недійсним контракт №106 від 10.10.2011р., визнати незаконним наказ про звільнення № 91/ОС від 01.02.2012р. і його скасувати, поновити на роботі в попередній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22812,60 грн. та моральної шкоди 5000 грн.

Представники відповідача Ушкалов І.Є., Дмитренко О.А. в судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що позивачка була звільнена з законних підстав, згідно п. 18а контракту, тому що порушила положення своєї посадової інструкції, про що свідчать акти ревізії № № 008510, 008540 від 21.10.2011 року. Укладання з нею контракту не порушує її прав, оскільки це передбачено законом, при цьому позивачкою пропущено строк звернення до суду, а причини такого пропуску не є поважними. Просив у позовних вимогах відмовити.

Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 з 12.11.2003 року працювала у Державному підприємстві «Донецька залізниця»за контрактом провідником пасажирських вагонів 4 розряду.

08.09.2011р. була переведена провідником пасажирських вагонів у резерв провідників 2 групи за контрактом строком на п,ять років.

10.10.2011 року відповідач уклав з позивачем контракт № 106 від 10.10.2011р. як із начальником пасажирського поїзду. Строк дії контракту не визначений.

Наказом № 91/ОС від 01.02.2012р. позивач звільнений з посади начальника пасажирського поїзду за ст. 36 п. 8 КЗпП України у відповідності з підстави п.18а контракту за порушення пункту 4.5. Посадової інструкції начальнику пасажирського поїзду № ЦЛ-0003, яке виразилося у відсутності контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування, допущені випадку провозу пасажирів в составі поїзду без перевізних документів, що єіз зазначенням обставин порушення: 21.10.2011р. на станції Донецьк на дільниці Донецьк-Знаменка у поїзді № 70 сполученням Маріуполь-Львів ревізорами було виявлено масовий провоз безквиткових пасажирів: у вагоні №14/27291, який обслуговував провідник ОСОБА_6, провіз шести безквиткових пасажирів, які проїжджали від станції Донецьк, складено акт № 008510; у вагоні № 16\27515, який обслуговував провідник пасажирського вагону ОСОБА_7, провіз сорока семи безквиткових пасажирів, які проїжджали від станції Донецьк, складено акт № 008540.

Як вбачається із змісту пункту 18 «а»контракту - контракт припиняється у випадку встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є трудовим договором, який встановлює права, обов'язки, а також відповідальність працівника, який уклав трудовий контракт із власником.

Виходячи із змісту п. 18 «а»контракту № 106 від 10.10.2011р., та положень ч. 3 статті 21 КЗпП України передбачена можливість дострокового припинення контракту лише за дії, скоєні особисто позивачкою.

Таким чином трудовий договір міг бути припинений на підставі пункту 18 «а»тільки у випадку встановлення факту провозу безквиткових пасажирів саме позивачем.

В той же час згідно наданих відповідачем суду актів № № 008510 и 008540 від 21.10.2011р., вбачається, що перевезення безквиткових пасажирів було допущено провідниками пасажирських вагонів № 14 и № 16, ОСОБА_9 и ОСОБА_7 відповідно.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факту провозу безквиткових пасажирів у вагоні № 10 (штабний вагон), де працювала позивачка у рейсі від 21.10.2011р. ревізорами не встановлено, інших доказів провозу безквиткових пасажирів у цьому вагоні відповідач суду не надав.

Про існування інших підстав, які пов'язані з достроковим припиненням трудового договору, а також притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем не наведено.

Таким чином, судом не встановлено обставину передбачену п. 18 «а»контракту, а тому у відповідача не було законних підстав звільнювати позивача за ст..36 ч.1 п.8 КЗпП України.

З урахуванням наведеного наказ начальника вагонного депо № 91/ОС від 01.02.2012р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника пасажирського поїзда підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновлені на роботі на попередній посаді.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу…

Відповідачем надано довідки №238 і №239 від 09.07.2012р. про середню заробітну плату ОСОБА_1, яка склала 23,16 грн. на годину, а також нормо години роботи начальника пасажирського поїзду, розрахунок яких позивачем не оспорюється. (а.с.96-97). З урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивачки за період із 01.02.2012р. по 27.07.2012р. складає 22812 гривень 60 копійок (середньогодинна 23,16 грн. * 985 годин = 22812,60 грн.).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що неправомірними діями відповідача пов'язаними з незаконним звільненням позивачу завдана моральна шкода у вигляді переживань і страждань. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру дій відповідача, наведених позивачем обґрунтувань, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 233, 234 КЗпП України, працівник має право звернутися с заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у трьохмісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або трудової книжки, у випадку пропуску с поважних причин строків, встановлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті або міськрайонний суд може поновити ці строки.

Із наданих позивачем медичних документів вбачається, що починаючи із 02.02.2012р. по 20.04.2012р. позивач проходила лікування. З урахуванням того, що свій час позивач приділяла лікуванню хвороб, можливість звернутися до суду с позовом у неї з'явилась тільки після 20.04.2012г., тобто після закінчення лікування. Позов був направлений позивачем до суду 11.05.2012р., тобто починаючи із 20.04.2012р. у межах місячного строку, встановленого ст.. 233 КЗпП України.

За таких обставин суд вважає, що пропущений позивачем строк звернення до суду в частині вимог про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає поновленню.

Водночас суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання недійсним контракту № 106 від 10.10.2011р.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт», працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посада начальника пасажирського поїзду входить до переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, на підставі постанови КМ України від 15.07.1997р. №764.

Зі справи вбачається, що позивачка була переведена на посаду начальника поїзду за власною заявою, робота на цієї посаді згідно із законодавством передбачає контрактну форму працевлаштування, тому відсутні підстави для визнання контракту № 106 від 10.10.2011р. недійсним.

Керуючись статтями 60, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст, 9, ч. 3 ст. 21 КзпП України, ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт», Постанови КМ України від 15.07.1997 р. №764, п.п. 2, 8, 10, Постанови КМ України від 08.02.1995р. № 100, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду в частині вимог про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі вагонного депо Маріуполь про визнання недійсним контракту, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ (розпорядження) №91/ОС від 01.02.2012р. начальника вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця»про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника пасажирського поїзда Державного підприємства «Донецька залізниця»вагонного депо Маріуполь з 01.02.2012 року.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(код 01074957) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22812,60 грн., моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(код 01074957) в дохід держави судовий збір у розмірі 228,13 гривень за позовні вимоги майнового характеру, 21,46 гривень за позовні вимоги немайнового характеру.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника пасажирського поїзда Державного підприємства «Донецька залізниця»вагонного депо Маріуполь.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.