Ухвала суду № 25464342, 26.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року справа №2а/1270/3643/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

секретар судового засідання Казакова Т.М.,

за участю представника позивача Кальонова Є.А. , представника відповідача Тулупової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/3643/2012 за позовом Публічно - акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в травні 2012 року звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06. 2012 року у справі № 2а/1270/3643/2012 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» ,задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0000118011 від 05.04.2012 року.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» з Державного бюджету судові витрати у розмірі 262,91 грн. (двісті шістдесят дві гривні дев'яносто одна копійка).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представник позивач просив залишити постанову суду без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції , відмові у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби.

Відповідно до п .20.1, п. 20.1.4 статті 20 органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» є юридичною особою, перебуває на обліку, як платник податку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, також є платником податку на додану вартість.

Відповідач- Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 15.03.2012 року № 137 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Латифа» за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську складено акт від 22.03.2012 р. № 92/08-1/01882551 , на підставі якого 05.04.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000118011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 527,00 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 8763,50 грн.

На думку відповідача ПАТ «РКТК» було занижено ПДВ в сумі 17 527,00грн, що пов'язано з придбанням у ТОВ «Латіфа» послуг по сортуванню, пресуванню та завантаження на адресу ПАТ «РКТК» макулатури, згідно договору № 726 від 13.09.2011 року, та ТМЦ (макулатура) згідно договору № 725 від 13.09.2011р.

Вище зазначені договори відповідач вважає нікчемними у розумінні вимог Цивільного Кодексу України, оскільки їх підписання та виконання ПАТ «РКТК» не мало на увазі отримання Товару/послуг та досягнення господарської мети.

Підставою для такого трактування фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Латіфа», визначено той факт, що в зв'язку з проведеними податковими органами перевірок постачальників та «ланцюгів» постачання, воно не здійснювало постачання макулатури та послуг.

Натомість, така позиція Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не відповідає вимогам податкового законодавства судовій практиці.

Щодо посилання відповідача на те ,що операції з придбання ПАТ «РКТК» у постачальника - ТОВ «Латіфа» макулатури не мають реального товарного характеру, колегія суддів зазначає наступне :

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У розумінні ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до договорів, укладених між ПАТ «РКТК» та ТОВ «Латіфа» ТОВ «Латіфа» зобов'язався поставити, а ПАТ «РКТК» прийняти та оплатити макулатуру та послуги пов'язані з її збиранням, пресуванням, сортуванням відповідно до умов вказаних договорів та специфікацій до них.

Датою поставки вважається дата відмітки у накладній при поставці макулатури на склад ПАТ «РКТК». Крім того, відповідно до вище зазначених договорів поставка і приймання макулатури проводилася партіями. Тобто, кількість макулатури у одному транспортному засобі однієї марки, оформлювалось однією товарно-транспортною накладною, видатковою накладною (специфікацією), у якій вказується найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії.

На підставі вказаних договорів № 726 від 13.09.2011 року, № 725 від 13.09.2011р. ПАТ «РКТК» в жовтні 2011 року реально отримувало від ТОВ «Латіфа» товар (макулатуру), що підтверджується відповідними приходними актами, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг та отриманими від постачальника податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи ,макулатура від ТОВ «Латіфа» до складу ПАТ «РКТК» доставлялась залученими перевізниками згідно товарно-транспортних накладних, оформлених транспортними організаціями, що само по собі підтверджує товарність операцій та факт реальності і дійсності угоди; весь отриманий товар був оплачений у повному обсязі, що підтверджено даними перевірки.

Крім того, на ВАТ «РКТК» з березня 2008 р. була уведена автоматизована система керування технологічним процесом прийому сировини - «Система автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» на базі ваг «В-Св-60000», яка вочевидь дозволяє безпомилково встановити коли та від якого саме постачальника поступила макулатура, кількість, вагу, марку, дату та час приймання сировини, № автомобілів з фото підтвердженням вказаних фактів.

Слід зазначити , що придбана від ТОВ «Латіфа» макулатура в повному обсязі ПАТ «РКТК» була перероблена , в результаті чого позивачем було вироблено та реалізовано готову продукцію ( папір , картон, гофротару , тощо)

Таким чином , висновок відповідача стосовно безтоварного характеру операцій та їх нікчемності, є таким, що не відповідає чинному законодавству .

Варто зазначити , що за законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, отже, суд правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала в повному обсязі складена 30 липня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.211, ст.212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3643/2012 за позовом Публічно - акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі .

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов