Ухвала суду № 25461532, 11.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року справа №2а/0570/2885/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

6 липня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Бишова М.В., Юрченко В.П.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представників позивача Луньової Л.В., Луньова В.О.

представника відповідача Кузьміна М.В., Дергачової Я.В., Каледи А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державного підприємства „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. в справі № 2а/0570/2885/2012 за позовом Державного підприємства „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000181542 від 23.02.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 153232,50 грн., з яких 122586 грн. - основний платіж, 30646,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи в частині необґрунтованого висновку про те, що Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, яке є засновком позивача, володіє 100% статутного фонду, оскільки статутний фонд позивача не формувався. Крім того, є неправильним висновок суду першої інстанції в частині неможливості перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності державних підприємств.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 27.06.2008 р., перебуває на податковому обліку в Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції.

Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка ДП „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт № 152/15-013/35923667. В акті перевірки відображено порушення позивачем п. 7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 № 746/99, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст.4, п. 9.4 ст.9, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 122586 грн., в тому числі за січень 2009 року в сумі 7339 грн.; лютий 2009 року в сумі 9952 грн.; березень 2009 року в сумі 19294 грн.; квітень 2009 року в сумі 15807 грн.; травень 2009 року в сумі 5127 грн.; червень 2009 року в сумі 13486 грн.; липень 2009 року в сумі 7292 грн.; серпень 2009 року в сумі 17728 грн.; вересень 2009 року в сумі 26561 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 р. № 0000181542, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 153232,50 грн., з яких 122566 грн. - основний платіж, 30646,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки засновник позивача як державного підприємства не є суб'єктом малого підприємництва і його частка в цьому підприємстві перевищує 25%, то дія Указу № 727/98 на позивача не поширюється відповідно до вимог абзацу 4 п. 7 даного Указу.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, за результатами якої відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган вважає, що позивач не мав права знаходитися на спрощеній системі оподаткування у 2009 році за ставкою єдиного податку 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції, а повинен застосовувати загальну систему оподаткування, обліку та звітності, з причин не поширення на нього дії Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Податковий орган при цьому брав до уваги, що у відповідності до установчих документів позивача засновником платника з початку державної реєстрації по теперішній час є Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, частка якого у статутному фонді складає 100 %.

Тобто, засновник не є суб'єктом малого підприємництва.

З обставин справи вбачається, що наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів № 90 від 11.06.2008 р. створено Державне підприємство „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження".

Відповідно до статуту позивач є державним підприємством, заснованим на державній власності, майно позивача є державною власністю.

12.12.2008 р. Горлівською ОДПІ позивачу видано свідоцтво № 0571003391 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, відповідно до якого позивач протягом 2009 р. застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та сплачує єдиний податок за ставкою 10%.

Згідно з п. 7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) дія цього Указу, зокрема, не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Узагальнюючим податковим роз'ясненням щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва з державною, комунальною та іншими формами власності, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 352 від 23.06.2006 р., визначено, що для з'ясування питання поширення дії Указу на підприємства, засновані на державній та комунальній власності, слід враховувати, що державне підприємство згідно з положеннями Господарського кодексу України є підприємством, що діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління (статті 63, 73, 74).

Згідно з ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

В ст. 83 Цивільного кодексу України визначені організаційно-правові форми юридичних осіб, в ч. 1 якої визначено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно з частинами третьою та четвертої ст. 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 73 Господарського кодексу України Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління, а майно перебуває у державній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання або оперативного управління.

Статтею 74 Господарського кодексу України зазначено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності.

Незалежно від організаційно-правової форми та наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25%.

Частиною четвертою статті 43 Господарського кодексу України передбачено, що здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Враховуючи поняття „суб'єкт малого підприємництва", що визначено в статті 1 Указу № 727/98, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємництва.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25%, то дія Указу № 727/98 на зазначені підприємства не поширюється відповідно до вимог абзацу 4 п. 7 даного Указу.

Оскільки відсутні підстави для перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, податковим органом правильно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 9.4 ст. 9 даного Закону визначено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що на позивача розповсюджується дія Указу № 727/98 за тих умов, що його статутний фонд фактично не формувався.

Частина 4 пункту 7 Указу № 727/98 не містить положень щодо залежності можливості перебування державного підприємства на спрощеній системі оподаткування від формування статутного фонду.

Єдиним засновником ДП „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" є Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Оскільки статутний фонд державного підприємства в цілому складає майно, що не належить суб'єкту малого підприємництва, підприємство відповідно до частини 4 п. 7 Указу № 727/98 не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, податковим повідомленням-рішенням № 0000181542, прийнятим Горлівською ОДПІ 23.02.2012 р., позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства за період з січня по вересень 2009 р.

У відповідності до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Проте, пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Оскільки позивачем не подавались податкові декларації з податку на додану вартість, колегія суддів вважає обґрунтованим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з цього податку без дотримання строку давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. в справі № 2а/0570/2885/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. в справі № 2а/0570/2885/2012 за позовом Державного підприємства „Південно-східне регіональне об'єднання з енергозбереження" до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бишов М.В.

Юрченко В.П.