Постанова № 25457540, 25.07.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. Справа № 2a-1870/4739/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - Нестеренко А.В.

представника відповідача -Сошенко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрекс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрекс" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Андрекс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2012 р. №0003801503/15185.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для збільшення сум податкових зобов'язань став факт визнання посадовими особами ДПІ в місті Сумах нікчемним правочину від 19 травня 2010 року №19/05-10, що укладений TOB "АНДРЕКС" з TOB «Регіон-центр», а це, в свою чергу, стало підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

28.04.2012 року позивач отримав акт документальної невиїзної перевірки від 28.04.2012 року №608/15-319/30267728.

Згідно висновків акту встановлено, що позивач порушив п.1.7 ст. 1. п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.7.7 ст.7, п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого збільшується сума ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 317247,51 грн., в т.ч. за липень 2010 року на суму 317247,51 грн.

TOB "АНДРЕКС" на акт перевірки від 28.04.2012 р. №608/15-319/30267728 подало відповідні заперечення, які посадові особи ДПІ в місті Сумах не взяли до уваги при винесенні податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 р. №0003801503/15185.

Позивач вважає висновки вищезазначених актів перевірок про заниження підприємством податку на додану вартість у липні, серпні, вересні 2010 року безпідставними, а податкове повідомлення-рішення протиправним. Також, вважає, що висновки перевіряючих не підтверджені відповідними доказами, і є такими, що базуються виключно на припущеннях, враховуючи наступне.

На сторінках 4 акту відповідач дійшов висновку щодо підтвердження факту неможливості здійснення TOB «Регіон-центр» поставки товарів зазначених в наданих на перевірку документах, у зв'язку із відсутністю у TOB «Регіон-центр» власних транспортних засобів, власних або орендованих складських приміщень, необхідних для ведення господарської діяльності, а тому відповідач вважає, що операції між позивачем та TOB «Регіон-центр» носять безтоварний характер.

Проте, позивач вважає, що наявність виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. При цьому порушення продавцем податкової дисципліни (як-от недекларування та несплата відповідних сум ПДВ до бюджету) не тягне за собою недійсність складених ним податкових накладних та не позбавляє платника права на отримання податкової вигоди.

Також, позивач зазначає, що 19 травня 2010 р. між позивачем та TOB «Регіон-Центр» укладено договір поставки №19/05-10, на виконання умов якого TOB «Регіон-Центр» поставило продукцію, що підтверджується виписаними видатковими накладними

Фактичне перевезення продукції від TOB «Регіон-Центр» до TOB «Андрекс» підтверджується товарно-транспортними накладними, акт виконаних робіт по перевезенню вантажів автотранспортом № 92 від 16.07.2010 р.

Вищезазначене свідчить про перевезення товару зі складу продавця на склад покупця транспортними засобами підприємства-перевізника ЗАТ «Київська Русь».

Отримана покупцем продукція оприбуткована на склад, і використана у виробництві та підприємницькій діяльності, що підтверджується відповідними актами списання.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь TOB «Регіон-Центр».

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, тому з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні не виявлено підчас проведення перевірки.

На підставі цих податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених платником податків за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

За змістом пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, шо має містити зазначені окремими рядками реквізити вичерпний перелік яких визначений в пунктах "а" - "и" цієї статті. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону).

Пунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Під час перевірки TOB «АНДРЕКС» надало податкові накладні контрагента TOB «Регіон-Центр», які містять всі реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону та включені до реєстру отриманих податкових накладних, а також докази отримання товару.

Будь-які обставини, які б за змістом Закону могли б стати підставою для відсутності виникнення у TOB «АНДРЕКС» права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по вищезазначених договорах, відсутні. Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

На момент укладення та виконання договору TOB «Регіон-Центр» було зареєстровано як платник податку на додану вартість і внесене до реєстру платників податку на додану вартість, та не було ліквідовано.

Отже, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.04.2012 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку TOB «АНДРЕКС» з питань достовірності визначення податкового кредиту за липень 2010 р. За підсумками перевірки складно акт №608/15-319/30267728 від 28.04.2012 р. (а.с. 19-24).

21.05.2012 р. ДПІ у м. Сумах на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0003801503/15185 (а.с. 34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи підставою збільшення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість став факт визнання посадовими особами ДПІ в місті Сумах нікчемним правочину від 19 травня 2010 року №19/05-10, що укладений TOB "АНДРЕКС" з TOB «Регіон-центр».

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 травня 2010 р. між позивачем та TOB «Регіон-Центр» укладено договір поставки полістиролу №19/05-10 (а.с. 35-36 ).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні: №72302 від 16.07.2010 р. на суму 660407,20 грн., № 72701 від 27.07.2010р. на суму 664 275,74грн.; № 72702 від 27.07.2010р. на суму 289 401,12грн., № 72703 від 27.07.2010р. на суму 289 401,12грн.; сертифікат якості (а.с. 38-40, 42-43, 99-104).

Фактичне перевезення продукції від TOB «Регіон-Центр» до TOB «Андрекс» підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними: № 30 від 27.07.2010 р., 20 т, № 31 від 27.07.2010 р., 20 т, а також актами виконаних робіт по перевезенню вантажів автотранспортом: № 92 від 16.07.2010 р, № 92-А від 16.07.2010 р. № 95 від 27.07.2010 р. , № 95-А від 27.07.2010 р. (а.с. 39,41, 44-47).

Вищезазначене свідчить про перевезення товару зі складу продавця на склад покупця транспортними засобами підприємства-перевізника ЗАТ «Київська Русь».

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь TOB «Регіон-Центр». Оплата за товар, отриманий згідно вищезазначених накладних, підтверджується банківськими виписками: 02.07.2010 р., 05.07.2010 р.; 13.07.2010 р., 15.07.2010 р., 19.07.2010 р., 20.07.2010 р., 26.07.2010 р., 27.07.2010 р., 29.07.2010 р. (а.с. 59-74).

TOB «Регіон-Центр» виписано податкові накладні: № 0705010 від 05.07.2010 р. на суму 525 000,00 грн., № 0713010 від 13.07.2010 р. на суму 110 000,00 грн., № 0715010 від 15.07.2010 р. на суму 511 000,00 грн., № 0719010 від 19.07.2010 р. на суму 311 000,00 грн., №0720010 від 20.07.2010 р. на суму 149 000,00 грн., № 0726010 від 26.07.2010 р. на суму 50000,00грн., № 072703 від 27.07.2010 р. на суму 247 485,18 грн. (а.с. 48-54).

На підставі зазначених податкових накладних позивачем включено суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість (а.с. 55-58).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновок щодо відсутності декларування зобов'язань по господарських операціях із позивачем.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках щодо відсутності декларування зобов'язань по господарських операціях із позивачем за липень 2010 року.

Проте, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 21.05.2012 р. №0003801503/15185 прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрекс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 21.05.2012 р. №0003801503/15185.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 30.07.2012 року.