Постанова № 25457512, 26.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2012 р. № 2-а- 7343/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними,

встановив:

ТОВ "Укрнафтогазресурс" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 20.04.2012 р. № 112/22/35314646 нікчемними (такими, що не спричиняють реальних правових наслідків) правочинів між ТОВ "Укрнафтогазресурс" і ТОВ "Промтехноопт" та імовірними отримувачами товарів (послуг), придбаними ТОВ "Укрнафтогазресурс" у ТОВ "Промтехноопт" та визнати неправомірними дії Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби щодо зміни визначених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. без прийняття податкових повідомлень-рішень.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Нагорний Є.Ф. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Власова С.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Укрнафтогазресурс", код ЄДРПОУ 35314646, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехоопт" (код ЄДРПОУ 37092055), за листопад 2011 року за результатами якої складено акт від 20.04.2012 №112/22/35314646, де були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України а саме:

- п. 185.1. ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12. 10 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), дані, відображені ТОВ "Укрнафтогазресурс", у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2011 року з контрагентами-постачальниками, та контрагентами - покупцями (імовірними отримувачами товарів (послуг) придбаними ТОВ "Укрнафтогазресурс" у ТОВ "Промтехоопт", п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Укрнафтогазресурс" з ТОВ "Промтехоопт", та імовірними отримувачами товарів (послуг) придбаними ТОВ "Укрнафтогазресурс" у ТОВ "Промтехоопт".

За вказаним актом перевірки податкових повідомлень-рішень відповідачем стосовно позивача не виносилось, а тому не мав місце факт щодо зміни визначених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та стати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законам порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торговій патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету, здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою органи ДПІ здійснюють свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договори, які були укладені між позивачем та ТОВ "Промтехоопт", та імовірними отримувачами товарів (послуг) придбаними ТОВ "Укрнафтогазресурс" у ТОВ "Промтехоопт", визнані судом недійсними.

Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд зазначає, що правочини, які були вчинені між позивачем та підприємством-контрагентом, зазначеним в акті перевірки, є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Отже, податковий орган вийшов за межі повноважень, встановлюючи порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної перевірки та її висновків, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Виходячи з положення ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її вищезазначені дії як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, то на думку суду вони не доведені в частині порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні ст. 2 КАСУ, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 20.04.2012 р. № 112/22/35314646 нікчемними (такими, що не спричиняють реальних правових наслідків) правочинів між ТОВ "Укрнафтогазресурс" і ТОВ "Промтехноопт" та імовірними отримувачами товарів (послуг), придбаними ТОВ "Укрнафтогазресурс" у ТОВ "Промтехноопт".

В іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.