Постанова № 25457325, 30.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3523/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0000022400 , -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0000022400.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0000022400 є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності. Позивач вважає, що висновки відповідача щодо неправомірного включення позивачем до складу витрат підприємства витрати на взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс», за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, не відповідає фактичним обставинам та нормам законодавства, а посилання Відповідача на недодержання вимог ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України під час вчинення правочинів між Позивачем та його контрагентом як на підставу визнання правочину нікчемним є безпідставним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду судом повідомлявся належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

17.04.2012 року згідно 20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу № 148 від 19.03.2012 року, на підставі направлень від 19.03.2012 року № 105, від 19.03.2012 року № 106, виданих спеціалістами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Одеська залізниця»( код ЄДРПОУ 01071315) з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фіто Сервіс Плюс»( код ЄДРПОУ 36641297) за період з 11.09.2009 по 20.03.2012.

Перевірка проводилась з 20.03.2012 року по 09.04.2012 року.

Так, відповідно до акту перевірки від 17.04.2012 року № 16/24-0/01071315/1 ,податковим органом було встановлено порушення п. 14.1.27 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 45.2 ст. 42, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV, із змінами та доповненнями, п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на зальну суму 20 376 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 14 369 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 6 007 грн.

На підставі акту перевірки 17.04.2012 року № 16/24-0/01071315/1 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022400 від 03.05.2012 року, з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 20 376 грн., за штрафними санкціями - 7184, 50 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Правовідносини з приводу формування платником податків валових витрат унормовані положеннями Розділу ІІІ ПКУ, зокрема ст. 138, 139 ПКУ. Законодавцем визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. До складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ).

Відповідно до п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Так судом встановлено, що ДП "Одеська залізниця" укладено договір поставки з ПП «Фіто Сервіс Плюс», в особі директора ОСОБА_1. від 15.04.2011р. №ОД/БМЕС-11-206НЮ на предмет постачання товару - карнизи декоративні з пінополістирола. Товар повинен бути поставлений ПП «Фіто Сервіс Плюс»не пізніше 5 календарних днів від дня отримання заявки. Заявки надсилаються будь-яким засобом (факсом, листом, електронною поштою, тощо) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.37-40).

На виконання умов угод суб'єктом господарювання отримано накладні (акти виконаних робіт) та податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 27595,74 грн., що включена до податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних у відповідності з даними податкової декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, травень, червень 2011 року.

У зв'язку з тим, що ДП «Одеська залізниця» одночасно здійснювала операції, які оподатковуються податком на додану вартість та неоподатковані операції, відповідно до п.п. 199.1. ст.199 р. VІ ПК України, згідно якого «у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях», здійснюється перерахунок частки податку на додану вартість, який включається до складу податкового кредиту, а решта відноситься до складу валових витрат.

Тому, до складу податкового кредиту ДП «Одеська залізниця»віднесено усього 17055 грн., а саме у лютому 2011 року 7 708 грн., у березні 2011р. 1 952 грн., у травні 2011р. 7 089 грн., у червні 2011р. 306 грн.

До складу валових витрат віднесено суми витрат на придбання товару у сумі 70 961, 90 та частку податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту 10 540, 69 грн.

У вищевказаному договорі, податкових накладних, рахунках-фактурах, видаткових накладних, актах здачі-приймання робіт (надання послуг) зазначено місцезнаходження (податкова адреса) продавця - АДРЕСА_2 та документи підписані керівником ПП „Фіто Сервіс Плюс" ОСОБА_1.

Проте, як вбачається із акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі фактичне місцезнаходження ПП «Фіто Сервіс плюс»не встановлено.

За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України ПП «Фіто Сервіс Плюс»(код за ЄДРПОУ 36671297) перебуває на обліку у м. Херсоні , Стан - (8) до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - інші види оптової торгівлі, статутний фонд складає в сумі 100 грн., на підприємстві кількість працюючих 1 особа.

Відповідно до Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів Державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування, затвердження наказом Державної податкової служби України 08.08.2011р. №475/ДСК та формування доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі направлено запит від 22.03.2012р. №7132/7/15-1 36 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні для проведення зустрічної звірки між ДП «Одеська залізниця»та ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Від Державної податкової інспекції у м. Херсоні отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс», 36671297 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку»від 12.01.2012р. №13/15-2/36671297.

Згідно отриманого акту:

Наявність основних виробничих фондів: декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 року (вх.№115252 від 29.04.2011р.) надана до Державної податкової інспекції у м.Херсоні з показниками, що свідчать про відсутність фінансово-господарської діяльності. Основні засоби згідно наданої декларації з податку на прибуток відсутні.

Чисельність працюючих: відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Додаткова наявна інформація:

До Херсонського бюро технічної інвентаризації направлено запит від 14.07.2011 р. № 7555 /9/15-210 про надання інформації про будівлі і споруди, які належать на праві власності ПП "ФІТО СЕРВІС ПЛЮС" (36671297). 21.07.2011р. надано відповідь, що по підприємству ПП "ФІТО СЕРВІС ПЛЮС" та по керівнику по обліку бюро технічної інвентаризації у м. Херсоні об'єкти нерухомості по складу на 21.07.2011р. не зареєстровано.

До МВ РЕР ДАІ у м. Херсоні направлено запит від 14.07.2011 р. № 7552 /9/15-210 про надання інформації про зареєстровані транспортні засоби за ПП "ФІТО СЕРВІС ПЛЮС" (36671297) та його посадовими особами. 21.07.2011р. отримано відповідь, що за даними автообліку ТЗ не зареєстровані.

Наявність за юридичною адресою: підприємство не знаходиться за юридичною адресою, останній акт від 05.08.2011 №345/15-2. При цьому, в ході організації проведення перевірки, з метою забезпечення проведення перевірки з питань підтвердження відомостей за результатами встановлених фактів здійснено та вжито такі заходи: направлено запит на встановлення місцезнаходження (службова записка до ВПМ від №402/15-2).

Згідно інформації та матеріалів наданих ГВПМ ДПІ у м. Херсоні службовою від №82/26-506 встановлено:

Проведено обстеження податкової адреси: АДРЕСА_2. В ході обстеження встановлено, що за вказаною адресою знаходиться житловий будинок з білої цегли, який огороджений металевим парканом червоного кольору. З пояснень гр-на

ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 ПП „Фіто Сервіс Плюс" не знаходиться. Офісного приміщення ПП „Фіто Сервіс Плюс" за вказаною адресою фактично не має. У своїх поясненнях гр. ОСОБА_2 повідомив, що за адресою АДРЕСА_2 фактично мешкає гр-ка ОСОБА_3 (керівник підприємства у період 10.09.2009р. - 22.12.2010р.) разом зі своїми батьками.

Фактично діяльності на протязі 2011-2012 років ПП „Фіто Сервіс Плюс" за адресою не здійснювало. Будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на протязі 2011-2012 років ніхто окрім родини Павлових не відвідував. З пояснень гр-на ОСОБА_2 стало відомо, що на протязі 2011-2012 років автомобілі (вантажні, легкові) за адресою АДРЕСА_2 не приїздили, ніякі ТМЦ за вказаною адресою не привозились, не розвантажувались, не завантажувались, не вивозились. Також у своїх поясненнях гр. ОСОБА_2 повідомив, що на протязі 2011-2012 років будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 гр-ка ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 ніколи не відвідували.

У підприємства ПП „Фіто Сервіс Плюс" відсутні трудові ресурси, власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки.

В ході аналізу наданих до Державної податкової інспекції у м. Херсоні ПП „Фіто Сервіс Плюс" податкових декларації з податку на додану вартість за січень та травень 2011 року встановлено, що зазначені декларації були підписані від імені ОСОБА_1 (декларації за січень-квітень 2011 року) та ОСОБА_4 (декларація за травень-червень 2011 року).

Отримано пояснення від громадянки ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), яка повідомила, що дійсно була керівником ПП „Фіто Сервіс Плюс" у період 22.12.2010р. 20.06.2011р. Складських приміщень, транспортних засобів у підприємства не має. На поставлені питання ОСОБА_1 відповідала загальними фразами. Детально пояснити зміст фінансово-господарських операцій з постачальниками та покупцями, систему документообігу, товарообігу не змогла.

20.12.2011р. співробітниками ГВПМ Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка на виконання листа ГВПМ ДШ у м. Херсоні (вих. №11812/7/26-505 від 16.12.2011) встановлено місцезнаходження та опитано гр-на ОСОБА_4, який у своїх поясненнях повідомив, що за час перебування керівником та засновником ПП „Фіто Сервіс Плюс" у період 20.06.11 - по теперішній час, фінансово-господарську діяльність підприємства він не здійснював, податкову звітність та первинні бухгалтерські документи не складав та не підписував, товари не придбавав та на адресу інших СГД не реалізовував. З пояснень гр-на ОСОБА_4 стало відомо, що будь-які бухгалтерські документи та печатка підприємства у нього відсутні.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу «г»п. 201.1 ст. 201 розділу V ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Пунктом 45.2 статті 45 розділу II Кодексу визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-ІУ місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІУ та пункту 2.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади ос відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз.1 та абз.2 п. 198.6 ст. 198 ПК України: Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 44. 1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) «Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Відповідно пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) «метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.».

Згідно пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) «первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:...дату і місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення...».

Відповідно з п.п.2.4, 2.14, 2.15 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. №88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 «первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа...».

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи те, що у ПП "ФІТО СЕРВІС ПЛЮС" (36671297) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Таким чином, за адресою яка зазначена в договорах, видаткових накладних, рахунках-фактурах, актах здачі-приймання робіт, податкових накладних які надані для перевірки підприємство ПП «Фіто Сервіс Плюс»не здійснювало діяльність.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемність договору, укладеного між ДП "Одеська залізниця" та ПП «Фіто Сервіс Плюс»та відповідно про недійсність похідних документів від даних договорів.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2.цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договори, укладені між відповідними сторонами, мають ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.

Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок та спрямовані на пошкодження майна держави.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно включив до складу валових витрат витрати по взаєморозрахунках ПП «Фіто Сервіс Плюс»та в результаті чого неправомірно занизив податок на прибуток, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складеного рішення, а позивачем безпідставно занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0000022400 -відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею30 липня 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

м.Одеса

.