Постанова № 25456780, 19.07.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 2а-843/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Козлана В.В.,

представників відповідача: Пони В.Д., Яценюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212210 та №0000222210 від 13.03.1012 року,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Прикарпаття" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212210 та №0000222210 від 13.03.1012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ТзОВ "ТД "Авалон-Дон", внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25105,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26844 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. у спосіб винесення податкових повідомлень-рішень: №0000212210 та №0000222210 від 13.03.1012 року. З урахуванням викладеного, вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд визнати їх нечинними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 20.02.2012 року по 24.02.2012 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Прикарпаття" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ "ТД "Авалон-Дон", їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 608/231/02970197 від 27.02.2012 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем: 1) ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "ТД "Авалон-Дон" із ПАТ "Прикарпаття", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму 150630,00 грн.;

2) п.5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено завищення валових витрат на суму 52333 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 26844,00 грн.;

3) п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 25105,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 14489,00 грн., за травень 2011 року в сумі 10616,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000222210 та за № 0000212210 від 13.03.2012 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25106,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 гривні, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26844,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. відповідно.

Як встановлено в судовому засіданні, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкового зобов"язання з податку на прибуток, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ "ТД "Авалон-Дон" з приводу купівлі-продажу металопродукції.

Так, 02.02.2011 року між зазначеними сторонами укладено договор купівлі-продажу, предметом по якому слугувала металопродукція відповідно до накладних.

Також, листом від 20.12.2011 року вх. № 2647/7 ДПІ у Київському районі м. Донецька скеровано до Коломийської оДПІ матеріали невиїзної документальної перевірки (акт від 09.12.2011 року за № 7591/23-3/36888765). Відповідно даного акту встановлено, що факт здійснення господарських операцій щодо отримання товарів, сировини, матеріалів, робіт (послуг) не підтверджено, в силу відсутності у ТзОВ "ТД "Авалон-Дон" товарів, сировини, матеріалів, устаткування. Констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентами ТзОВ "ТД "Авалон-Дон".

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час проведення перевірки, 22.12.2009 року ТзОВ "ТД "Авалон-Дон" зареєстроване виконавчим комітетом Київської районної ради м. Донецька як суб"єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено з вступної та описової частини акта за № 1760/231/02970197 від 08.09.2011 року невиїзна документальна перевірка здійснювалась в приміщенні Коломийської оДПІ на підставі наданих копій первинних документів, в тому числі податкових накладних. Водночас, відповідач вказує на наявність у сторін податкових накладних, акта виконаних робіт, платіжних доручень, що засвідчують сплату коштів, однак не вважає даний факт безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі -ПК України) .

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В судовому засіданні досліджено наявність документів належним чином завірених, а саме:

- податкові накладні № 39 від 10.02.2011 року на суму 17000,00 грн.; № 42 від 11.02.2011 року на суму 145630,00 грн.

- платіжні доручення за № 1118 від 10.02.2011 року на суму 17000,00 грн. та за № 120 від 14.02.2011 року на суму 145630,00 грн.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000212210 та за №0000222210 від 13.03.1012 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а адміністративний позов - до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби за №0000212210 та за №0000222210 від 13.03.1012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" сплачений ним судовий збір в розмірі 519,51 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 24.07.2012 року.