Постанова № 25456663, 20.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року 10:30 Справа № 0870/4537/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «БІАС», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про:визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю

від позивача:Кравцов В.М., довіреність б/н від 31.05.2012;

Д`ячкова Т.В., довіреність № 37 від 07.06.2012

від відповідача:Благодір Р.В., довіреність № 2886/10-014 від 12.03.2012ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «БІАС» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000062302/1166 від 01.02.2012 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 36 493,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 123,25 грн.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що відповідачем в порушення вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України перевірка розпочата без отримання повідомлення про вручення рекомендованим листом ПРАТ «БІАС» повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу № 34 від 10.01.2012. Вказує, що в акті перевірки № 5/23-253/19280373 від 13.01.2012 вказано неправдиві відомості про те, що перевірка проведена на підставі первинних документів підприємства, що надані ПРАТ «БІАС» до перевірки листом № 274 від 21.10.2011. Стверджує, що ПРАТ «БІАС» листом № 274 від 21.10.2011 надавало документи по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Байкара» та ТОВ «Термінал МК», які не мають жодного відношення до господарських взаємовідносин з ТОВ «ГСМ-ЮГ».

Також позивач не згоден з висновками акту перевірки № 5/23-253/19280373 від 13.01.2012 щодо встановлених податковим органом порушень ПРАТ «БІАС» вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, наказу ДПА від 25.01.2011 № 41 та завищення податкового кредиту за липень 2011 на загальну суму 36 493 грн. Вказує, що позивач є виробником асфальтобетонних сумішей різних типів, для виготовлення яких потрібна сировина, в т.ч. бітум. Зазначає, що у перевіряємому періоді, позивачем було укладено договір з ПП «ГСМ-ЮГ» щодо поставки бітуму № 29/03-01 від 29.03.2010. На виконання вказаного договору постачальником було передано, а позивачем прийнято товар за видатковими накладними, актами приймання бітуму за кількістю, оприбуткований на склад та використаний у господарській діяльності товариства. Стверджує, що операції з поставки бітуму відображені в бухгалтерському обліку відповідними проводками, товар оплачений повністю згідно платіжних доручень. З огляду на це вважає, що позивач правомірно згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 36 493 грн. при придбані бітуму БНД 60/90 у ПП «ГСМ-ЮГ». Посилання податкового органу в акті перевірки на те, що ПП «ГСМ-ЮГ» є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Доміно», який за твердженням інспекції не мав змоги здійснювати господарські операції, позивач вважає безпідставними і такими, що не мають безпосередньо для ПРАТ «БІАС» правових наслідків.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 30.05.2012 вх. № 23536 посилається на те, що за результатами проведеної перевірки (акт № 5/23-253/19280373 від 13.01.2012) встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України, наказу ДПА від 25.01.2011 № 41 в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2011 на загальну суму 36 493 грн. Вказує, що фактично перевірка господарських відносин ПРАТ «БІАС» з ПП «ГСМ-ЮГ» проводилась в ході проведення зустрічної звірки ПРАТ «БІАС» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків КП «ЕЛУАШ», в ході якої перевірялись первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій по придбанню у ПП «ГСМ-ЮГ» бітуму БНД 60/90, за результатами якої складено довідку № 571/23-253/19280373 від 05.10.2011. У довідці зазначено, що товар, який реалізовано на КП «ЕЛУАШ» було придбано у ПП «ГСМ-ЮГ», ПП «ЧІКО-ТРАНС», ПП «Байкара», ПАТ «Запорізьке кар'єроуправління», ПАТ «Запоріжгаз», ВАТ «Запоріжбуддеталь». При проведені позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ПП «ГСМ-ЮГ» є посередником, а постачальником бітуму є ТОВ «Доміно 2010». Згідно висновку ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова № 17/26-046 від 21.09.2011 встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Доміно 2010» за липень 2011 року (основні засоби, транспорт, складські приміщення тощо відсутні). З огляду на це податковий орган вважає, що первинні документи ПП «ГСМ-ЮГ» використовувались для формування податкового кредиту з ПДВ ПРАТ «БІАС» та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 20.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу від 10.01.2012 № 34, згідно п. п. 20.1.4 п. 20.1, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПРАТ «БІАС» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «ГСМ-ЮГ» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, про що складено акт від 13.01.2012 № 5/23-253/19280373.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України, наказу ДПА від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» в результаті чого ПРАТ «БІАС» завищено податковий кредит за липень 2011 року на загальну суму 36 493 грн., який сформований від контрагента ПП «ГСМ-ЮГ», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 36 493 грн., суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 36 493 грн.

01.02.2012, на підставі акту перевірки від 13.01.2012 № 5/23-253/19280373, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062302/1166, яким ПРАТ «БІАС» визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 45 616,25 грн., в т.ч. 36 493 грн. за основним платежем та 9 123,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2012 № 0000062302/1166 ПРАТ «БІАС» здійснило процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги позивача від 10.02.2012 № 29/12 та від 10.04.2012 № 158/12 - залишені без задоволення.

З вимогою визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000062302/1166 від 01.02.2012 ПРАТ «БІАС» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У вступній частині акту перевірки від 13.01.2012 № 5/23-253/19280373 податковий орган посилається на те, що перевірка проведена на підставі п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, у якості підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є: по-перше, виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (встановлюється за допомогою перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації); по-друге, не надання платником податків відповіді на обов'язків запит ДПІ.

Представники позивача в судовому засіданні стверджували про те, що будь-якого запиту податкового органу щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «ГСМ-ЮГ» від податкового органу товариство не отримувало, тому документи щодо операцій з вказаним контрагентом до інспекції подані не були.

З метою з'ясування вказаної обставини судом в ухвалах від 07.06.2012 та від 21.06.2012 було зобов'язано відповідача надати у судове засідання документальне підтвердження направлення позивачу запиту згідно п. п. 78.1.1 ст. 78 ПК України щодо взаємовідносин ПРАТ «БІАС» з ПП «ГСМ-ЮГ». Однак, ухвали суду в цій частині залишились податковим органом не виконаними.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що надати такий запит не має можливості, оскільки він позивачу не направлявся.

Враховуючи те, що запит податковим органом до ПРАТ «БІАС» щодо взаємовідносин з ПП «ГСМ-ЮГ» не направлявся, у податкового органу були відсутні підстави для призначення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Більш того, як свідчать матеріали справи, прийнявши 10.01.2012 наказ № 34 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя направила його разом із повідомленням від 10.01.2012 № 1 на адресу ПРАТ «БІАС», які товариство отримало тільки 18.01.2012 після закінчення перевірки та складання акту.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В свою чергу абз. 2 п. 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу

про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, розпочати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковий орган має право за умови надіслання платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що конструкція норми права п. 79.2 ст. 79 ПК України, свідчить саме про те, що платник податків має право бути обізнаним про дату та місце проведення перевірки, яка планується до проведення, а не про дату та місце перевірки, яку було проведено у минулому.

Обов'язок ДПІ своєчасно повідомляти платника податків про проведення перевірки кореспондується з правом платника бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватись та отримувати акти (довідки) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України).

Отже, враховуючи положення ст. 79 ПК України суд приходить до висновку, що ПРАТ «БІАС» не було обізнане про призначення щодо нього позапланової невиїзної перевірки, і відповідно було позбавлене права подавати відповідні документи.

Отже, податковий орган двічі позбавив платника податків права на подання необхідних документів на підтвердження взаємовідносин з ПП «ГСМ-ЮГ», по-перше, коли не направив обов'язкового запиту, а по-друге, не повідомивши належним чином про проведення перевірки.

Також слід зазначити, що в акті № 5/23-253/19280373 від 13.01.2012 зазначено, що перевірка проведена на підставі первинних документів підприємства, що надані ПРАТ «БІАС» до перевірки листом № 274 від 21.01.2011. Однак, згідно долученої до справи копії листа позивача від 21.10.2011 № 274 вбачається, що ПРАТ «БІАС» вказаним листом надавало документи податковому органу по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Байкара» та ТОВ «Термінал МК», які не мають відношення до господарських операцій з ПП «ГСМ-ЮГ». Тобто, є незрозумілим, які саме первинні документи досліджувались податковим органом під час перевірки ПРАТ «БІАС» з 11.01.2012 по 13.01.2012 і чи досліджувались взагалі.

З огляду на викладене, заперечення представника відповідача проти долучення до матеріалів справи поданих представниками позивача первинних документів судом були відхилені.

По суті спору судом з'ясовано наступне.

29.03.2010 ЗАТ «БІАС» (покупець, правонаступником якого згідно п. 1.2 Статуту є позивач у справі) уклало договір № 29/03-01 з ПП «ГСМ-ЮГ» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити бітум в кількості та за цінами, зазначеними у накладних.

19.04.2011 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору від 29.03.2010 № 29/03-01 якою п.п. 3.1 п. 3 «Умови поставки» виклали в наступній редакції - «Поставка товару здійснюється на умовах CPT INCOTERMS 2010 (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 14)».

На виконання умов договору ПП «ГСМ-ЮГ» передало, а ПРАТ «БІАС» прийняло товар за видатковими накладними № РН-00037 від 04.07.2011, РН-00038 від 11.07.2011, РН-00039 від 28.07.2011. Товар був отриманий уповноваженим представником ПРАТ «БІАС» Романенко К.С. за довіреностями № 70 від 04.07.2011, № 75 від 11.07.2011, № 94 від 20.07.2011, що підтверджується долученою до справи копією відповідних листів Журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, приймання придбаного товару було здійснено комісійно за актами приймання бітуму за кількістю № 34 від 28.07.2011, № 28 від 12.07.2011, № 27 від 11.07.2011, № 23 від 04.07.2011, № 24 від 05.07.2011, копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт оприбуткування придбаного товару підтверджується долученими до справи копіями Журналу реєстрації приймання нефтебітуму за 2011 рік та карткою складського обліку.

Із усних пояснень представників позивача, наданих у судових засіданнях, судом встановлено, що поставка товару здійснювалась самим продавцем.

У вищезазначених актах приймання бітуму за кількістю, а також Журналі реєстрації приймання бітуму є відомості про те на якому саме автомобілі здійснювалась поставка товару та інформація про водія, а саме ЗІЛ-130 АЦ № НОМЕР_1, водій ОСОБА_5

Судом з метою з'ясування реальності існування такого вантажного автомобілю було здійснено до Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області запит. 19.07.2012 до суду надійшла відповідь Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 12.07.2012 № 1/17-1583 в якій повідомлено суд про те, що станом на 10.07.2012 тр.засіб ЗІЛ-130, держ.номер НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1.

В той же час, у судове засідання 20.07.2012 представниками позивача надані суду отримані за адвокатським запитом від ПП «ГСМ-ЮГ» товарно-транспортні накладні від 04.07.2011, від 05.07.2011, від 11.07.2011, від 12.07.2011 та 28.07.2011, якими підтверджується факт перевезення товару Бітуму БМД 60/90 від ПП «ГСМ-ЮГ» до ПРАТ «БІАС». ТТН оформлені належним чином, містять підписи та печатки сторін, назву товару, кількість та вартість, місця навантаження та розвантаження, реквізити транспортного засобу та П.І.Б. тощо.

Згідно виставлених ПП «ГСМ-ЮГ» рахунків-фактур № СФ-0000037 від 04.07.2011, № СФ-0000038 від 11.07.2011, № СФ-0000039 від 20.07.2011 товар був оплачений ПРАТ «БІАС» повністю, шляхом перерахування безготівкових коштів з рахунку товариства, що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок.

Рух товару на товаристві позивача підтверджується карткою рахунку 201 за липень 2011 року.

Судом також встановлено, що придбаний товар був використаний позивачем для виготовлення продукції власного виробництва, а саме асфальтобетонної суміші, яка в подальшому була реалізована іншим контрагентам позивача, в т.ч. КП «ЕЛУАШ».

На поставку бітуму ПП «ГСМ-ЮГ» було виписано покупцю податкові накладні № 2 від 04.07.2012, № 3 від 11.07.2012, № 4 від 25.07.2012.

Таким чином, позивачем надано повний пакет документів, яким оформлена господарська операція та дійсно підтверджується реальність вчинено правочину.

Натомість, в акті перевірки від 13.01.2012 № 5/23-253/19280373 податковий орган робить висновок про те, що первинні документи ПП «ГСМ-ЮГ» використовувались для формування податкового кредиту з ПДВ ПРАТ «БІАС» та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій.

Однак, суд не погоджується із таким висновком та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПРАТ «БІАС» на підставі накладних за актами приймання товару за кількістю, оплачені, використані для виробництва власної продукції, яка в подальшому реалізована, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності повязується податковим органом лише з обставинами діяльності інших осіб (контрагентів), що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що претензії податковий орган висуває не до безпосереднього контрагента позивача - ПП «ГСМ-ЮГ», а до контрагента у другому ланцюгу постачання ТОВ «Доміно 2010» та третьому ланцюгу постачання - ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини». Податковий орган в акті перевірки зазначає про те, що ТОВ «Доміно 2010» відсутнє за юридичною адресою у зв'язку із чим є неможливим вручення наказу про проведення перевірки, що в свою чергу не є підставою для висновку про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з ПП «ГСМ-ЮГ». ТОВ «Доміно 2010» на момент вчинення господарських операцій був включений до ЄДРПОУ, мав статус платника ПДВ тощо.

Натомість, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ПРАТ «БІАС» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Суд згідно досліджених у справі доказів прийшов до висновку про те, що операція між ПРАТ «БІАС» та ПП «ГСМ-ЮГ» відбулася, що сторони і зафіксували шляхом складення первинної документації. Та обставина, чи міг суб'єкт господарювання у другому ланцюгу постачання здійснювати діяльність із поставки такого товару, на яких підставах та чи існували при цьому порушення закону - знаходиться за межами відповідальності позивача у справі.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п. п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Така позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 22.10.2010.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 13.01.2012 № 5/23-253/19280373, про порушення ПРАТ «БІАС» вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, наказу ДПА від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000062302/1166 від 01.02.2012 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «БІАС» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000062302/1166 від 01.02.2012, яким Приватному акціонерному товариству «БІАС» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45 616,25 грн., в т.ч. за основним платежем 36 493,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 123,25 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «БІАС» 456,16 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко