Постанова № 25456419, 31.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5703/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛяшко О.Б. при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Сірик О.О., Товстої Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 травня 2012 року № 0000682301 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 523468,44 грн. (за основним платежем донараховано 418 774,75 грн, та за штрафними санкціями - 104693,69 грн.).

В обґрунтування позову зазначено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37276482), ТОВ «Гранд Буд Престиж» (код ЄДРПОУ 37276498) та ТОВ «Транс Групп Капитал» (код ЄДРПОУ 37069822) за період з 01.09.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 901/226/33164796 від 11.04.2012 року. На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення 15.05.2012 року № 0000682301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 523468,44 грн. (за основним платежем донараховано 418774,75 грн, та за штрафними санкціями - 104693,69 грн.). Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, виклавши заперечення письмово, в яких просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що на підставі Акту від 11.04.2012 року № 901/226/33164796 Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000682301. Відповідач зробив висновок щодо нікчемності та недійсності договорів з контрагентами, а саме з ТОВ «Інтерсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37276482), ТОВ «Гранд Буд Престиж» (код ЄДРПОУ 37276498) та ТОВ «Транс Групп Капитал» (код ЄДРПОУ 37069822), у зв'язку, з відсутністю факту отримання послуг та товарів, тобто без мети настання реальних наслідків, що й стало підставою для донарахування грошового зобов'язання позивачу. Крім того, відповідач посилається на вирок Індустріального районного суду м Дніпропетровська від 12.08.2011 року по справі № 0417/1-298/2011, відповідно до якого, на думку відповідача юридичні особи ТОВ «Гранд-Буд Престиж», ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Транс Групп Капитал» були створені (придбані) з метою здійснення і прикриття незаконної діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівкову та фактично господарська діяльність даних підприємств не здійснювалася.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до наступних висновків.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 64 від 27.03.2012 року та направлення від 29.03.2012 року № 26/226 відповідно до п.п.78.1.1. п. 78.1., ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтерсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37276482), ТОВ «Гранд Буд Престиж» (код ЄДРПОУ 37276498) та ТОВ «Транс Групп Капитал» (код ЄДРПОУ 37069822) за період з 01.09.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 901/226/33164796 від 11.04.2012 року, в якому Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочиннах, здійснених ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» та ТОВ «Інтерсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37276482), ТОВ «Гранд Буд Престиж» (код ЄДРПОУ 37276498) та ТОВ «Транс Групп Капитал» (код ЄДРПОУ 37069822);

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 418774,75 грн., а саме у листопаді на суму 149017,75 грн. та у грудні 2010 року на суму 269757,00 грн.

На підставі акту перевірки № 901/226/33164796 від 11.04.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682301 від 15.05.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 418774,75 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 104693,69 грн.

Таким чином судом встановлено, що відповідач зробив висновок щодо нікчемності та недійсності договорів з контрагентами, а саме з ТОВ «Інтерсервіспостач», ТОВ «Гранд Буд Престиж» та ТОВ «Транс Групп Капитал», у зв'язку з відсутністю факту отримання послуг та товарів, тобто без мети настання реальних наслідків, що й стало підставою для донарахування грошового зобов'язання позивачу.

Проте, з такими висновками податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Інтерсервіспостач», ТОВ «Гранд Буд Престиж», ТОВ «Транс Групп Капитал» договорів суд погодитись не може.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «Інтерсервіспостач», ТОВ «Гранд Буд Престиж» та ТОВ «Транс Групп Капитал» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності настання правових наслідків по укладених між ТОВ «Інтерсервіспостач», ТОВ «Гранд Буд Престиж» та ТОВ «Транс Групп Капитал» угодах, надано суду копії карт по рахунку 631, акти звірок та банківські виписки, угоди та акти виконаних робіт, податкові накладні за листопад та грудень 2010 року, накладні за листопад та грудень 2010 року, товарно-транспортні накладні, що свідчить про належне виконання сторонами зобов'язань за договорами та доводить те, що такі договори спрямовані на здійснення поставки товарів, виконання робіт та надання послуг та є таким, що має реальні правові наслідки та реальну господарську мету.

Вищевказані документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» за КВЕД-2010 - 42.13 Будівництво мостів і тунелів. Діяльність ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» підлягає ліцензуванню та здійснюється згідно одержаних ним Ліцензії (Господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури) серії АВ №517802 і Дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки №832.10.12-45.21.1; №784.10.12-45.21.0; №703.08.12-45.21.1, №1764.11.30-45.21.2.

У 2010 році ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» уклало угоди з замовниками на будівництво наступних об'єктів:

- «Капітальний ремонт мосту на 998км+507м перегону Павлоград-І - Зайцеве»;

- «Капітальний ремонт мосту на 1142км+092м перегону Плавні-Таврійський»;

- «Капітальний ремонт мосту на 1012км+373м перегону Павлоград-І - Зайцеве»;

- «Капітальний ремонт мосту на 1002км+928м перегону Павлоград-І - Зайцеве»;

- «Капітальний ремонт водовідводів Лоцманського тунелю зі сторони станції Зустрічний»;

- «Будівництво кабельної лінії 10 кВ подстанції ПС "СГ" до РП-1 на 235 км діл. Ілларіонове-Синельниково 2»;

- «Капітальний ремонт постового приміщення воєнізованої охорони СК-22 Лоцманського тунелю 210км лінії Мерефа-Херсон».

Роботи з будівництва даних об'єктів були проведені згідно проектної документації розробленої ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» у 2009 році з дотриманням вимог чинного законодавства. Об'єкти здані в експлуатацію згідно Актів комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Факт здійснення будівництва мостів у 2010 р. відповідно до зазначених вище укладених угод з замовниками підтверджується документацією, що наявна в матеріалах справи.

Згідно матеріалів справи, для виконання робіт на даних об'єктах ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» з постачальником будівельних матеріалів ТОВ «Інтерсервіс-Постач» уклало договір поставки товару № ИСП-01/11-10 від 01.11.2010 року. Номенклатура, вартість та кількість поставлених будівельних матеріалів узгоджені у Специфікаціях до даного договору. Матеріали одержані за дорученнями, згідно видаткових накладних. Транспортування товару від постачальника покупцю здійснювалось транспортом та за рахунок покупця, перевезення матеріалів підтверджено товарно-транспортними накладними. Використання даних будівельних матеріалів у будівництві підтверджено Актами списання матеріалів, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином встановлено, за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року було поставлено товару на загальну суму 693350,71 грн.( у т.ч. ПДВ - 115558,45). З неї у листопаді 2010 року на суму - 266342,58 грн. ( у т.ч. ПДВ - 44390,13), у грудні - 427008,13( у т.ч. ПДВ - 71168,02). На підставі виданих ТОВ «Інтерсервіс-Постач» податкових накладних, податковий кредит було включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів (за листопад, грудень 2010 р.), внесено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та включено до Додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 р. При формуванні валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, витрати пов'язані з придбанням будівельних матеріалів у вищевказаного постачальника до складу валових витрат даного періоду не враховувались.

Також, з матеріалів справи вбачається, що одним з основних видів діяльності ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. У 2010 році ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» уклав угоду з замовником на виконання наступних проектних робіт:

- « Робочий проект. Ремонт підводної частини опор №2 та №3 моста на 983км ПК3 перегону Валуйки-Бірюкове»;

- « Робочий проект. Ремонт підводної частини опор №1та №2 моста на 881км ПК3 перегону Валуйки-Бірюкове».

Для виконання вищевказаних проектних робіт ТОВ «НВП «Гідромонтажспецбуд» залучив субпідрядну організацію ТОВ «Гранд Буд Престиж» на підставі договорів субпідряду №30/11-10ГПБ/1 від 30.11.2010р та №30/11-10ГПБ/2 від 30.11.2010 р. Роботи виконані в повному обсязі та у повному об'ємі наявна проектна документація, узгоджені кошториси і затверджений зведений кошторис. Субпідрядник компенсував витрати Генпідрядника (послуги генпідряду) за виконання своїх обов'язків у розмірі 1% (згідно договорів), що підтверджено з обох сторін підписаними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Виконання зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи документами. За період з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року було виконано роботи на загальну суму 529973,17 грн. (у т.ч. ПДВ - 88328,86) Підписані акти здавання-приймання виконаних робіт № 1408 від 30.12.2010 року на суму - 289970,03; № 1409 від 30.12.2010 р. - на суму 240003,14 грн. На підставі виданих ТОВ «Гранд-Буд Престиж» податкових накладних, податковий кредит було включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. При формуванні валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, витрати, пов'язані з виконанням проектно-вишукувальних робіт до складу валових витрат даного періоду не враховувались.

Крім того, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» та ТОВ «Транс Групп Капитал» були укладені договори №АТ/01-11/ТСГ від 01.11.2010р; №САТ-11-2010/ТСГ від 01.11.2010 р. У Додатках до даних договорів узгоджені найменування даної техніки, кількість машино змін, вартість, марка, технічні характеристики, також зазначені об'єкти на яких використовувалися дана будівельна техніка, машини та обладнання та пересувні побутові вагончики.

Таким чином, за період взаємовідносин позивача з ТОВ «Транс Групп Капитал» з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року було надано послуги на загальну суму 1289325,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 214887,63 грн.). На підставі виданих ТОВ «Транс Групп Капитал» податкових накладних, податковий кредит було включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів (за листопад, грудень 2010 року), внесено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та включено до Додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року. При формуванні валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, витрати пов'язані з придбанням послуг у вищевказаного постачальника до складу валових витрат даного періоду не враховувались.

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарських операцій, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» з ТОВ «Інтерсервіспостач», ТОВ «Гранд Буд Престиж» та ТОВ «Транс Групп Капитал» за період з 01.09.2008 року по 31.03.2011 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Встановлені судом обставини та перевірка підтвердженості їх доказами узгоджується з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у відповідності до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і

громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано відповідного вироку суду, як доказу вини.

Суд відхиляє посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м Дніпропетровська від 12.08.2011 року, а саме на те, що юридичні особи ТОВ «Гранд-Буд Престиж», ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Транс Групп Капитал» були створені (придбані) з метою здійснення і прикриття незаконної діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівкову та якими фактично господарська діяльність не здійснювалася, як неналежний доказ законності оскаржуваного рішення, оскільки в даному вироку не встановлено жодного факту, який стосується правовідносин позивача з зазначеними контрагентами (не встановлено, чи мало місце укладення фіктивних, нікчемних договорів) та позивач не виступав учасником операцій, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі, а тому і висновки щодо нікчемності та недійсності договорів, зроблені податковою на підставі зазначеного вироку, є безпідставними та необґрунтованими. Жодних судових рішень про визнання недійсними установчих, фінансово-господарських документів, скасування державної реєстрації, свідоцтва ПДВ, банкрутства ТОВ «Гранд-Буд Престиж», ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Транс Групп Капитал» відповідачем суду не надано.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 року (далі - Закон N 168/97-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи в акті перевірки Відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, а також операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Позивачем було надано всі необхідні та належним чином складені первині документи, тобто податкові накладні, акти виконаних робіт, що підтверджується матеріалами справи. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад, грудень 2010 року та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за дані періоди.

Судом також встановлено, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в акті перевірки посилається на висновки невиїзної документальної перевірки з ПП «Агропрайд» (код ЄДРОУ 37069822). Таке посилання є безпідставним, оскільки встановлено, що позивач не мав жодних господарських відносин з даним підприємством.

Окрім того, суд встановив, що відповідач в акті перевірки не заперечував щодо самого факту належного оформлення первинних документів, які дали підстави для визначення податкового кредиту, лише прийшов до висновку щодо відсутності реального настання правових наслідків.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000682301 від 15 травня 2012 року, а тому вважає за необхідне позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» задовольнити та скасувати таке рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000682301 від 15 травня 2012 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 523468,44 грн. (за основним платежем - 418774,75 грн., за штрафними санкціями - 104693,69 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Гідромонтажспецбуд» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко