Ухвала суду № 25455230, 14.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. справа № 2а-12481/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря - Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-12481/10/0470 за позовом приватного підприємства «Олнова»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Приватне підприємство «Олнова»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2010 року № 0001972301, від 06.10.2010 року №0001972301/1, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підприємством були виконані усі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту, у зв'язку з чим підприємство набуло право на бюджетне відшкодування на суму, яку зменшено оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року позовні вимоги ПП «Олнова»задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення від'ємного значення за рахунок якого у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись з постановою суду Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Аналіз Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Вказуючи на те, що зустрічними перевірками не надалося можливим встановити фактичну сплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача, то ПП «Олнова»не набуло право на бюджетне відшкодування.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами ДПІ у м.Дніпродзержинську проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Олнова»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувались в березня 2009 року, квітні 2009 року та травні 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №4976/115-т/23-407/36363034 від 02.08.2010 року, в якому зроблено висновки про порушення підприємством п.1.3, п.1.8, ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.7, 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ травень 2010 року на суму 170819 грн.

Позиція податкового органу, з огляду на акт перевірки, полягала у наступному.

В ході відпрацювання правомірності нарахування ПП«Олнова»заявленої до відшкодування суми ПДВ з бюджету у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації з ПДВ за травень 2010р. з запобігання втрат бюджету, не встановлено факту надмірної сплати до бюджету постачальниками 1 ланки ПП «Олнова». Такі висновки ДПІ ґрунтуються на неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - ПП «Мехмонтажсервіс»(відсутнє за місцем реєстрації), ТОВ «Агро Строй Комплекс»(втрачено бухгалтерські документи), що не дає співробітникам ДПІ законодавчих підстав для винесення висновку щодо підтвердження заявленої ПП «Олнова»суми ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі складеного акту та за результатами адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2010р. №0001972301/0, № 0001972301/1 від 06.10.2010 року, якими підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 170819 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішень ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення від'ємного значення за рахунок якого, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість "від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ПП «Олнова»та ПП «Мехмонтажсервіс»27.03.2009 року укладено угоду купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлі офісу, кафе та магазину непродовольчих товарів, які розташовані у м.Дніпродзержинську, по вулиці Кірова, буд. 14. Дана угода нотаріально засвідчена. Факт передачі нерухомого майна оформлено актом передачі від 22.04.2009р. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі. ПП «Олнова»сплачено ПДВ на загальну суму 170755грн. До перевірки надані належним чином оформленні первинні документи, які свідчать про зміст та обсяг вказаних господарських операцій. Вказані обставини відображено в акті перевірки. Отже, сам Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, свідчить про реальність господарських операцій між ПП «Олнова»та ПП «Мехмонтажсервіс»за наслідками яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено спірні суми ПДВ.

Крім цього, в Акті перевірки відображено взаємовідносини між ПП «Олнова»та ТОВ «Агро Строй Комплекс», які полягали у виконанні останнім будівельних робіт основного засобу (офісу) згідно угоди від 15.05.2009р. на суму 838,0грн., ПДВ-168,0грн. Наявність належним чином оформлених первинних документів, по цим господарським операціям, податковим органом не заперечувалась. Між тим, податковий орган, з огляду на неможливість провести зустрічну перевірку постачальника, у зв'язку з втратою бухгалтерських документів, зроблено висновок про завищення бюджетного відшкодування у сумі 64,0грн. (стор.17 Акту).

Між тим, такі підстави для визначення податкових зобов'язань (зменшення бюджетного відшкодування), як неможливість проведення зустрічних перевірок, Законом України «Про податок на додану вартість», яким регулювалися спірні правовідносини між сторонами, передбачено не було.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б слугувати для прийняття контролюючим органом, у тому числі, рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Як зазначено вище, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця на бюджетне відшкодування залежить від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг).

Такі висновки податкового органу вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 -ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 -ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем і виникнення права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту і як наслідок право на бюджетне відшкодування, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність висновків ДПІ, які викладено в акті перевірки і відповідно про протиправність податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суми бюджетного відшкодування.

Крім цього, під час розгляду справи, судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу, завданням якої було визначити чи підтверджуються документально висновки акту перевірки проведеної ДПІ.

За результатами проведеної експертизи зроблено висновок, про те, що висновки акту перевірки про порушення ПП «Олнова» п.1.3, п.1.8, ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.7, 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення бюджетного відшкодування на суму 170819грн., документально не підтверджується.

За таких обставин, проаналізувавши суть спірних правовідносин та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по справі № 2а-12481/10/0470 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 18.06.2012 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк