Ухвала суду № 25455227, 12.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р. справа № 2а/0470/5133/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Чередниченко В.Є.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровоському районі

м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 18 липня 2011 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламінат"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі

м. Дніпропетровська

про визнання недійсним та скасування податкового

повідомлення-рішення № 0000782303 від 21.04.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламінат»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782303 від 21.04.2011 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що товариство виконало усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, тому вважають податкове повідомлення-рішення № 0000782303 від 21.04.2011 року суперечить вимогами діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від від 18 липня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782303 від 21.04.2011 року задоволено в повному обсязі, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000782303 від 21.04.2011 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства, тому оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним, винесено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена позапланова невиїзна перевірка, на підставі якої складено акт від 07.04.2011 року № 676/232/35738313, яким зафіксовані встановлені під час перевірки порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 pоку, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні 2010 року у сумі 906 грн., у вересні 2010 року у сумі 15 838 грн.

В обґрунтування висновків викладених у Акті зазначено, що податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат»у серпні 2010 року сформовано у тому числі за рахунок ПП «Стальмаш», податковий кредит якого в серпні 2010 року сформовано в тому числі за рахунок TOB «Е-Восток Україна»та TOB «Елфра Дисплей», при цьому ПП «Стальмаш», TOB «Е-Восток Україна»та TOB «Елфра Дисплей»не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Однак, з цього приводу колегія суддів зазначає, що Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг).

Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Вказаний Закон не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Стальмаш»товариством надано наступні документи: договір поставки товару № 440, видаткові та податкові накладні, журнали-ордери і відомості, картки складського обліку матеріалів, акти здачі-прийняття робіт, отже первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Крім того, в акті від 07.04.2011 року № 676/232/35738313 не наведено порушень позивачем вимог пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»контрагентами позивача та контрагентами контрагентів позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача та контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ «Ламінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що є підставою для задоволення позову.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: В.Є. Чередниченко