Постанова № 25449533, 24.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа № 5015/1148/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача –Барабаш В. Г. –представник

від відповідача 1 –Куйбіда Р. І. –представник

від відповідача 2 (апелянт) –Сивик В. М. –представник

розглянув апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області № 15-11-01/62 від 24.05.2012 р.

та Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області № 09-15/3476 від 31.05.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. (суддя Морозюк А. Я.)

у справі № 5015/1148/12

за позовом Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Золочівського району, Львівської області

до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області, м. Золочів, Львівської області

до відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 71 638, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. у справі № 5015/1148/12 повністю задоволено позов Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Золочівського району, Львівської області, з державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнуто на користь позивача 71 638, 08 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої Відділом державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області, в задоволенні позовних вимог до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області відмовлено, з Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області на користь позивача стягнуто 1 609, 50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем, здійснюється за рахунок держави.

У своїй апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач 2 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області відмовити, посилаючись на те, що відшкодування шкоди, заподіяні позивачу незаконними діями ВДВС Золочіського РУЮ Львівської області, здійснює Державна казначейська служба України шляхом списання коштів з державного бюджету України, а не Головне управління. Крім цього, відповідач 2 зазначає, що сума заявлена до відшкодування не належить до категорії збитків, а отже, не є майновою шкодою, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо обставин, передбачених ст. 22 ЦК України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 також просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, зазначаючи, що позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів того, чим підтверджується факт заподіяння йому шкоди відповідачем 1. Також відповідач 1 зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.05.2010 р. є чинною на день винесення оскаржуваного рішення, не оскаржена позивачем, а тому стягнення, на думку відповідача 1, відбувалось правомірно. Крім цього, відповідач вказує, що він є бюджетною установою, яка фінансується із державного бюджету, є структурним підрозділом Головного управління юстиції у Львівській області, проплати та платежі здійснюються централізовано Міністерством юстиції України. Головне управління юстиції у Львівській області не має відкритих рахунків для відшкодування збитків, завданої матеріальної та моральної шкоди відповідно до рішень судів.

У відзиві на апеляційні скарги позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що ВДВС Золочівського РУЮ є органом державної влади, а тому до даних правовідносин слід, крім положень ст. 1166 ЦК України, застосувати положення ст. 1173 ЦК України, якою встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та відзиві на них, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі № 12/167 стягнуто з ДП «Золочівський лісгосп»на користь ПП «Айслаг»466 250, 32 грн. заборгованості за поставлений товар, 258 845, 38 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, 7 250, 96 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою ВДВС Золочівського РУЮ ВП № 18963502 від 29.04.2010 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 12/167 виданого 05.11.2009 р. на примусове виконання рішення від 13.10.2009 р. у справі № 12/167.

28.05.2010 р. ВДВС Золочівського РУЮ, в процесі виконання вказаного наказу, винесено постанову ВП № 18963502 про стягнення з боржника –ДП «Золочівське лісове господарство», виконавчого збору у розмірі 73 258, 26 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2011 р. у справі № 12/167 грн. затверджено мирову угоду від 22.02.2011 р., укладену між ДП «Золочівське лісове господарство»та ПП «Айслаг», згідно якої сторони визнали, зокрема, що заборгованість ДП «Золочівське лісове господарство»перед ПП «Айслаг»станом на день підписання мирової угоди згідно рішення від 13.10.2009 р. у справі № 12/167 становить 207 604, 38 грн. Також, однією із умов мирової угоди є те, що ПП «Айслаг»з моменту набрання чинності мировою угодою (17.03.2011 р.) відмовляється від примусового виконання рішення господарського суду Львівської області № 12/167 від 13.10.2009 р., після чого виконавче провадження серія ВП № 18963502, відкрите державним виконавцем ВДВС Золочівського РУЮ, у справі про примусове виконання наказу № 12/167, виданого 05.11.2009 року згідно рішення господарського суду Львівської області № 12/167 від 13.10.2009 р., на суму 466 250, 32 грн. заборгованості, 25 8845, 38 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, 7 250, 96грн. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає закінченню.

23.03.2011 р. ВДВС Золочівського РУЮ у зв'язку із надходженням ухвали від 17.03.2011 р. по справі № 12/167 про затвердження мирової угоди, винесено постанову ВП № 18963502 про виділення виконавчого збору в окреме провадження, та 25.03.2011 р. постановою ВП № 25430711 відкрито виконавче провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 18963502 від 28.05.2010 р.

В подальшому господарським судом було розглянуто скаргу ДП «Золочівське лісове господарство», в якій скаржник просив визнати неправомірними дії ВДВС Золочівського РУЮ щодо винесення постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2011 р., та визнати дані постанови недійсними. Ухвалою суду від 24.05.2011 р. по справі № 12/167 у задоволені скарги ДП «Золочівське лісове господарство»на дії ВДВС Золочівського РУЮ відмовлено.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. № 12/167 ухвалу господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі № 12/167 скасовано. Скаргу ДП «Золочівське лісове господарство»задоволено, визнано неправомірними дії по винесенню постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2011 р., визнано недійсними постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2011 р.

Оскільки згідно Закону України «Про виконавче провадження», подача скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця не зупиняє примусового виконання, відтак за час розгляду скарги виконавчий збір було повністю перераховано на рахунок державного бюджету, та 21.06.2011 р. ВДВС Золочівського РУЮ винесено постанову ВП №25430711 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 18963502 від 28.05.2010 р.

Позивач вважає, що виконання неправомірних постанов від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та від 25.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження (оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. їх визнано недійсними) завдало йому шкоди на суму 71 638, 08 грн., та просить дану суму стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на його користь.

Згідно ст.ст. 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.

Як вже вище зазначалося, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. № 12/167 визнано недійсними постанови від 23.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та від 25.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження, а дії по винесенню таких постанов - неправомірними. При цьому, у даній постанові зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази вжиття виконавчою службою будь-яких заходів примусового характеру, зокрема тих, які передбачені п. 1.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., таким чином стягнення виконавчого збору відбулося на підставі постанов, які судом визнано недійсними.

В ході реалізації прав, наданих діючим законодавством, учасники виконавчого провадження звертаються до суду зі скаргами або заявами на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби та позовними заявами про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Водночас ст. 1173 цього кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2011 р. підтверджено, зокрема, той факт, що платіжними дорученнями № 825 від 19.04.2011 р., № 1337 від 15.06.2011 р. виконавчий збір в розмірі 71 638, 08 грн. сплачено. Оскільки доказів повернення на рахунок позивача зазначених коштів суду не надано, то дана сума правомірно визнана такою, що підлягає стягненню на користь позивача.

При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України (п. 21 абз. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Крім цього, відповідно до п.п. 41, 42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у п. 7 цього Порядку, до органу казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем, здійснюється за рахунок держави. Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача, в даному випадку –Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення з державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області 71 638,0 8 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Відповідно, у задоволенні позовних вимог до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. у справі № 5015/1148/2012 залишити без змін, апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 27.07.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.