Постанова № 25449527, 24.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.

Справа № 5017/523/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

Від позивача - Романюк В.В., довіреність № 125/10, дата видачі : 26.12.11; ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”;

Від відповідача - Чуприна Л.С., довіреність № 01/11-305, дата видачі : 09.04.12; КП "Теплопосточання м. Одеси";

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012р.

у справі №5017/523/2012

за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

про стягнення 73676630,84 грн.

В судовому засіданні 24.07.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

21.02.2012р. Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –Компанія, позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (далі –КП „ТМО”, Підприємство, відповідач) про стягнення 73 676 630,84 грн., з якої основний борг за поставлений природний газ в сумі 62 652 796,51 грн., пеня в сумі 4 887 920,57 грн., інфляційні в сумі 3 722 172,31 грн., 3% річних в сумі 2 413 741,45 грн., а також, стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 64 380,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем 14.10.2010р. був укладений договір поставки природного газу №06/10-1061ТЕ-23 (далі - Договір). Згідно з умовами цього Договору, позивач зобов’язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 року природний газ, а Підприємство повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Так, Компанія зобов’язання виконала, передавши Підприємству в обумовлений термін природний газ, на загальну суму 116 780 397,79 грн. Проте, відповідач зобов’язання по Договору виконало частково, а саме, розрахувавшись за поставлений природний газ в сумі 54 127 601,28 грн.

Таким чином, відповідно до умов Договору, сума основного боргу відповідача становить 62 652 796,51 грн., пеня в сумі 4 887 920,57 грн., інфляційні в сумі 3 722 172,31 грн., 3% річних в сумі 2 413 741,45 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2012р. по справі №5017/523/2012 (суддя Оборотова О.Ю.) позов Компанії задоволено.

Стягнуто з Підприємства суму заборгованості у розмірі 73 676 630,84 грн., з якої основний борг за поставлений природний газ в сумі 62 652 796,51 грн., пеня в сумі 4 887 920,57 грн., інфляційні в сумі 3 722 172,31 грн., 3% річних в сумі 2 413 741,45 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним Договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю, постановити нове, в якому відмовити в задоволені позову, оскільки були порушені норми процесуального права, неповно з’ясовані обставини справи.

Скарга мотивована тим, що дана заборгованість утворилась в зв’язку з різницею в тарифах, яку відповідно до ч.4 ст.31 Закону України „про житлово-комунальні послуги” орган який затвердив тарифи на ці послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, зобов’язаний компенсувати дану різницю; несвоєчасні розрахунку споживачів КП „ТМО”; касовий розрив між періодами виникнення зобов’язання та періодами сплати споживачів КП „ТМО” послуг з теплопостачання; тяжкий фінансовий стан підприємства та те що на сьогодні КП „ТМО” на виконання постанови КМ України №1082, відкрито поточний рахунок із спеціальним призначенням, і на рахунках КП „ТМО” залишається тільки 50% грошових коштів.

Так, дана заборгованість утворилась в розрізі жовтня –грудня 2010 року, та не сплачена на сьогоднішній день, що не заперечується позивачем, вона підлягає реструктуризації, а не стягнення в примусовому порядку, на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”.

Також, як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем заявлено клопотання про відновлення строку для подачі скарги, оскільки судове рішення від 18.04.2012р. скаржником було отримано лише 27.04.2012р., про що свідчить відмітка та вхідний номер на копії названого рішення та у зв’язку з чим було пропущено даний строк.

Крім цього, разом із скаргою апелянтом заявлено клопотання (вх. №1409/12.Д.) про зупинення провадження по даній справі до розгляду справи №5011-4/4585-2012, оскільки 09.04.2012р. Підприємством подано позов до Компанії про зобов’язання вчинити певні дії, а саме: реструктуризувати заборгованість, яка виникла на підставі Договору про закупівлю природного газу за державні кошти.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2012р. Підприємству відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.06.2012р.

01.06.2012р. до апеляційного суд від КП „ТМО” надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення на іншу дату, у зв’язку з знаходженням у відпустці представника підприємства до 18.06.2012р.

В судовому засіданні 05.06.2012р., колегією суддів дане клопотання скаржника розглянуто та задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. продовжено строк розгляду скарги на 15 днів до 26.07.2012р. на підставі ст..69 ГПК України, та відкладено до 24.07.2012р.

11.07.2012р. до апеляційного суду від Компанії надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, оскільки рішення прийнято з виконанням всіх вимог процесуального законодавства, всебічно та вичерпно перевірено обставини справи, вирішено спор у відповідності з нормами матеріального права, що підтверджується дослідженими доказами. А від так, апеляційну скаргу вважаємо безпідставною, необґрунтованою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні 24.07.2012р. представник відповідача надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні також надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012 р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом 14.10.2010 між сторонами був укладений договір № 06/10-1061ТЕ-23 (далі за текстом -"Договір"), відповідно до умов пунктупункту 1.1 якого Постачальник - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зобов'язувалася поставити Покупцеві, Комунальному підприємству „Теплопостачання міста Одеси” природний газ, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до вимог п.п. 4.1. п.4 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до п. 7 договору, у разі порушення Покупцем умов п.4.1 цього договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору, неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Господарським судом встановлено, що сума у розмірі 62 652 796,51 грн., яка є позовною вимогою, відповідачем у встановлені договором строки сплачена не була та на день звернення позивача з позовом є заборгованістю.

За своєю правовою природою договір № 06/10-1061ТЕ-23 від 14 жовтня 2010 року є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Відтак, згідно ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підпунктами 7.3.1 та 9.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу відповідача за договором у розмірі 62 652 796,51 грн., то позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 4 887 920,57 грн., інфляційних у сумі 3 722 172,31 грн., 3 % річних у сумі 2 413 741,45 грн. є обґрунтованими.

Щодо заявленого клопотання скаржником про зупинення провадження у справі судова колегія вважає, що слід відмовити, у зв’язку з його недоцільністю та відсутністю підстав для його задоволення.

З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано задовольнив вимоги позивача про стягнення 73676630,84 грн.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2012 р. по справі №5017/523/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.07.2012 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.