Рішення № 25449356, 26.07.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Справа № 16/5026/969/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М при секретарі: Буднік А.М., за участю представників сторін:

позивача: Смертюк П.В. - за довіреністю;

відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Украгроінвест" про стягнення 165 551,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 165 551,62 грн. з яких: 151 186,81 грн. основного боргу, 11 307,94 грн. пені та 3 056,87 грн. 3 % річних на підставі договору поставки з відстрочкою оплати № вСХТ-20000013 від 16 лютого 2011 року, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи рекомендованим листом, відзив на позов суду не надав, свого представника в жодне судове засідання не направив, поважних причин його неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим розглядати справу без представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

16 лютого 2011 року між сторонами по справі укладено договір поставки № вСХТ-20000013 з відстрочкою оплати, у відповідності до якого в порядку і на умовах, визначених договором, позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (Покупцеві) на умовах ЕХW м. Умань (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікації, які є додатками до цього Договору та його невід'ємними частинами, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього вказану Договором вартість, в строки та в порядку, передбаченому Договором ( п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість товару визначається як договірна. Кількість і вартість товару указується у додатках - специфікаціях до Договору, що є його невід'ємними частинами. Загальна сума договору визначається як арифметична сума за специфікаціями до цього договору.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Специфікацією до договору ( а.с. 10) передбачено, що позивач повинен до 11.03.2011 року поставити відповідачу сівалку овочеву MS 4 вартістю 270 707,09 грн. із ПДВ. При цьому до 10.03.2011 року відповідач повинен передоплатою сплатити 115 528,09 грн. коштів за сівалку, а до 15.10.2011 року провести повний розрахунок - сплатити ще 155 179,00 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність, а відповідач прийняв сівалку овочеву МS4 на суму 264 210,46 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № лАГ-032300028 від 23.03.2011 року (а.с. 11).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач (Покупець) здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 50% від суми договору, яка розраховується відповідно до п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації, про що вже викладено вище.

За доводами позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок двома платежами 22.02.2011 та 09.03.2011 року на загальну суму 113 023,65 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача ( а.с. 12-18). Доказів про проведення розрахунку у більшій сумі відповідач суду не надав.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 151 186,81 грн. ( 264 210,46 - 113 023,65).

15.10.2011 року, як було погоджено обома сторонами у специфікації, відповідач не провів повний розрахунок за отриману сівалку.

Оскільки строк виконання зобов'язання вже є таким, що настав і відповідач борг позивачу не сплатив, то з відповідача на користь позивача у примусовому порядку належить стягнути залишок боргу за сівалку у розмірі 151 186,81 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є примусове виконання зобов'язання в натурі.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 6.2. договору між сторонами, згідно з яким у разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ГК України, розмір пені встановлюється договором сторін, але при сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ та нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців після виникнення у кредитора права на нарахування пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 056,87 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за весь час прострочення з 16.10.2011 року по 18.06.2012 року та 11 307,94 грн. пені за шестимісячний період з 16.10.2011 року по 15.04.2012 року ( розрахунок а.с. 5).

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних та пені за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування, а тому задовольняє позов в цій частині повністю.

Заперечень проти поданого позову відповідач суду не надав, доказів проведення розрахунку із позивачем за позовними вимогами суду не направив.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 151 186,81 грн. залишку основного боргу за сівалку, 11 307,94 грн. пені та 3 056,87 грн. 3 % річних на підставі договору поставки № вСХТ-20000013 від 16 лютого 2011 року, укладеного між сторонами.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 3 311,03 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Украгроінвест", ідентифікаційний код 37551552, м. Черкаси, провулок Піонерський, 7 на користь приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна”, ідентифікаційний код 30725226, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. В.Чорновола, 45 – 151 186,81 грн. залишку основного боргу за сівалку, 11 307,94 грн. пені, 3 056,87 грн. 3 % річних та 3 311,03 грн. судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських