Рішення № 25449311, 24.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.

Справа № 5023/2967/12

вх. № 2967/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю:

позивача - Ужченко Т.В. (дов. № б/н від 23.07.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 14 537,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (надалі - Відповідач) суму збитків в порядку регресу у розмірі 14 537,41 грн. та судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився,, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі – ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.06.2010 року між Позивачем та Луценко Олександром Івановичем (надалі – Страхувальник) було укладено Договір автомобільного страхування № 02/247/2.1.5.1 (далі – Договір страхування), згідно з яким Позивач прийняв на себе обов’язок відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «KIA Rio», державний реєстраційний номер АХ 7090 ВК (надалі – застрахований автомобіль).

07 липня 2010 року у м. Харкові по вул. Камська на стоянці ФОП «Журавель» внаслідок прориву труби був пошкоджений застрахований автомобіль, який належить на праві приватної власності Страхувальнику.

Внаслідок даного страхового випадку застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується актом № 1 встановлення видів пошкоджень автомобіля від 08 липня 2010 року.

Згідно з Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ст. л-нт міліції Лозенко А.А., від 16.07.2010 року, було встановлено, що 07.07.2010 року у період часу з 09:45 по 10:00 при проведенні планових гідравлічних іспитів стався прорив труби, яка знаходиться на балансі Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», тобто Відповідача, розташована по вул. Камській що у м. Харкові, біля автостоянки, внаслідок чого було пошкоджено 19 (дев’ятнадцять) автомобілів та створеною комісією було складено відповідно 19 актів про пошкодження.

Відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року за № 71 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 05.03.2007 року за №197/13464, а саме в п.5.2.5. вищевказаних Правил зазначено, що відповідальним за справний стан і безпечну та економічну експлуатацію устаткування теплових установок і мереж суб’єкта господарювання є технічний керівник (технічний директор, головний інженер, головний енергетик, технолог, механік) або особа зі складу інженерно-технічних працівників (теплотехнічного, теплоенергетичного профілю), яка пройшла перевірку знань, в тому числі і цих Правил та затверджена відповідним наказом (розпорядженням) по суб’єкту господарювання.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, Позивач звернувся до експертної організації – ТОВ «Декра-Експерт».

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу № 450/07/10 від 13.07.2010 року, складеного ТОВ «Декра-Експерт», вартість матеріального збитку застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в вищевказаній події, склала 22 541,88 грн. (двадцять дві тисячі п’ятсот сорок одну гривню 88 копійок) (а.с. 25 - 39).

Позивач на виконання умов Договору страхування перерахував на рахунок банку - ТОВ «Просто Фінанс» страхове відшкодування у розмірі 14 537,41 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять сім гривень 41 копійку), що підтверджується платіжним дорученням № 446 від 25.11.2010 року (а.с. 47).

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, де відповідно до ч. 1 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Такою особою, в даному випадку є Відповідач, відповідно до чого на останнього покладається обов’язок страхової виплати, адже він несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок заподіяння шкоди.

Таким чином, в розумінні положень Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно статті 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з Відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого Позивачем на умовах договору добровільного страхування транспортного засобу, що укладений між Позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено під час прориву труби. Правовідносини у сфері обов’язкового страхування регулюється Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування.

Розрахунок розміру страхового відшкодування, яке Позивач виплатив Страхувальнику відповідно до умов Договору страхування складається з: 22 541,88 грн. – вартість матеріального збитку згідно зі Звітом № 450/07/10 від 13.07.2010 року; 2 905,50 грн. – безумовна франшиза згідно з п. 6.3.4 Договору страхування; 0,7738 – пропорційність зобов’язань Страховика, згідно Договору страхування, що визначається формулою (22 541,88 х 0,7738) – 2 905,50 = 14 537,41 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 1, 11, 990, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова 11, ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А; 04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, поверх 9-10, р/р 2650500710156 в ПАТ КБ «Правекс-Банк» в м. Києві, МФО 321983, ЄДРПОУ 20842474) суму збитків в порядку регресу у розмірі 14 537,41 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять сім гривень 41 копійку) та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев’ять гривень 50 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 липня 2012 року по справі № 5023/2967/12.

Суддя Жигалкін І.П.