Рішення № 25449205, 17.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.

Справа № 5023/6244/11 (н.р. 19/87-10)

вх. № 6244/11 (н.р. 4533/2-19)

Колегія суддів господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Рильова В.В.

судді: Жиляєв Є.М. , Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Якимчук О.О., посвідчення №152 від 17.05.2012р.;

позивача - Халабурдін С.В. за довіреністю від 07.06.2012р.;

першого відповідача - Сизова Л.В. за довіреністю №010-00/6259 від 17.09.2010р.;

другого відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод", м. Харків;

до 1) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України", м. Київ;

2) Концерн "Харківський канатний завод", м.Харків;

про визнання недійсним договору

за участю Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - АТВТ "Харківський канатний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України " та Концерну "Харківський канатний завод" про визнання недійсним іпотечного договору № 68108Z137 від 18.08.2008р., укладеного між АТВТ"Харківський канатний завод" і ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2010р. у справі № 19/87-10 позов задоволено повністю, визнано недійсним іпотечний договір № 68108Z137 від 18.08.2008р., укладений між АТВТ "Харківський канатний завод" і ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Вказане рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010р.

Постановою Верховного суду України від 16.05.2011р. постанову Вищого господарського суду України від 28.12.2010р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010р. у справі № 19/87-10 скасовано, а справу передано на новий розгляд до гоподарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справі №19/87-10 присвоєно новий номер №5023/62/44-10 та призначено для розгляду судді Рильовій В.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області призначено колегіальний розгляд справи №5023/62/44-10 (н.р.№19/87-10), у складі: головуючий суддя Рильова В.В., судді Бринцев О.В. та Жиляєв Є.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2011р. справу №5023/62/44-10 (н.р.№19/87-10) призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2012 року було призначено проведення будівельно-технічної та судово-економічної експертиз та зупинено провадження у справі.

12 червня 2012 року справа № 5023/6244/11 (н.р. 19/87-10) була повернута до господарського суду Харківської області.

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса проведено судово-економічну експертизу, складено висновок № 1051 від 23.04.2012.

У повідомленні Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса від 28.03.2012 зазначено про неможливість надання висновку стосовно судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2012р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.07.2012р. о 15:00.

16.07.2012р. позивач надав через канцелярію суду посянення (вх.№9671), які суд долучив до матеріалів справи.

16.07.2012р. представник першого відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з необхідністю надання письмових пояснень та доказів проти наданого письмового пояснення позивача, та можливістю ознайомлення з матеріалами справи.

Клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено та судом було оголошено перерву у судовому засіданні 16.07.2012р. до 12 годині 30 хвилин 17.07.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити повністю. Крім того, представник позивача зазначив, що змінено назву позивача - з Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" на Публічне акціонерне товариство "Харківський канатний завод"; 17.07.2012р. надав через канцелярію суду на підтвердження зміни найменування позивача, які суд долучив до матеріалів справи. Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2012р. підтримав свої пояснення, в яких зазначив про підписання спірного договору неповноважною особою, навів свої доводи, які, на його думку, свідчать про наявність підстав для визнання договору недійсним.

Представник першого відповідача в судовому засіданні 17.07.2012р. проти позову заперечував в повному обсязі, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю; наголосив, що спірний договір укладено у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначила, що після підписання спірного договору відповідач звертався до голови правління Щупака М.Ю. із запитом про підтвердження його повноважень на підписання цього договору. У відповідь було отримано інформацію за підписом, на той час голови правління, Щупака М.Ю. про те, що наглядова рада самостійно переобрала новий свій склад, а після цього надала повноваження на підписання спірного договору голові правління. Тому, на думку представника відповідача, підстави для визнання спірного договору відсутні. 17.07.2012р. перший відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які долучаються судом до матеріалів справи.

Прокурор в судовому засіданні 17.07.2012р. проти позову заперечував у повному обсязі, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, проте доказів на підтвердження своєї позиції по суті спору не надав.

Представник другого відповідача не з"явився в судове засідання ані 16.07.2012р. ані 17.07.2012р., документи на виконання ухвали суду від 27.06.2012р. не надав, причини нез"явлення в судове засідання суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (том 5-ий, арк. спр. 103).

Розглянувши документи надані позивачем на підтвердження зміни типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до п.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на вищевказане, суд змінює назву позивача з Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" на Публічне акціонерне товариство "Харківський канатний завод".

Колегія суддів, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об"єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням приписів Постанови Верховного суду України від 16.05.2011р. та Постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. у справі №19/87-10, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, встановила наступне.

В Постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. у справі №19/87-10 зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції, під час розгляду справи №19/87-10, не перевірили повноважень керуючого санації у контексті ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо підписання даної позовної заяви, оскільки в самій позовній заяві керуючий санацією не послався на відповіді норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява у даній справі підписана керуючим санацією АТВТ "Харківський канатний завод" Куманецьким О.М. (ліц. серія АВ № 397370 від 17.12.2008 р.), призначеним Ухвалою про санацію боржника від 19.02.2009р. у справі №Б-39/118-08 (том 1-ий, арк. спр. 47-50).

Частиною 5 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Жодних інших доказів на спростування повноважень представника позивача, що підписав позовну заяву, сторонами до матеріалів справи надано не було.

А тому колегія суддів дійшла висновку, що представник позивача - Куманецький О.М., на час подання позову, у відповідності до норм чинного законодавства, мав повноваження на підписання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2008р. між Акціонерним товариством відкритого типу "Харківський канатний завод" (Публічне акціонерне товариство "Харківський канатний завод", іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №68108Z137 (том 1-ий, арк. спр. 14-17), у якому зазначено, що за ним забезпечуються всі вимоги, які випливають з генеральної угоди №68108N13 від 18.08.2008р. (том 1-ий, арк. спр. 20-28) на здійснення активних операцій в сумі, що не перевищує 1800000 доларів США, яку укладено між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Концерном "Харківський канатний завод".

20.08.2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Концерном «Харківський канатний завод» було укладено кредитний договір № 68108К 52, за яким 2-му відповідачу було відкрито кредитну лінію у розмірі 450000,00 доларів США, процентна ставка за кредитом на рівні LIBOR USD + 5%, але не менше ніж 10,5%.

Після цього, додатковою угодою від 17.12.2008 р. процентну ставку встановлено на рівні LIBOR USD + 5%, але не менше ніж 11,5% річних, а додатковою угодою від 19.06.2009 р. –на рівні: для заборгованості у гривні –18,5% річних.

17.12.2008 року 1-м відповідачем та 2-м відповідачем було складено додаток 1 до додаткової угоди до генеральної угоди, в якому визначено такий перелік кредитних договорів, укладених між 1 відповідачем та 2 відповідачем, які є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди:

- кредитний договір від 20.08.2008 р. про відкриття кредитної лінії у розмірі 450000,00 доларів США, процентна ставка за кредитом на рівні LIBOR USD + 5%, але не менше ніж 11,5%, та 18,5 % у гривні (у редакції додаткової угоди від 17.12.2008);

- кредитний договір № 68108К43 від 24.06.2008 р. на відкриття кредитної лінії у розмірі 600000,00 доларів США з відсотковою ставкою (у редакції додаткової угоди від 17.12.2008 р.) у розмірі 13,0% річних за рахунок власних коштів 1-го відповідача та не менше 11,58% річних за рахунок коштів Landesbank Berlin AG Germany;

- договір про надання кредиту у формі овердрафту №68108V15 від 03.10.2008р. про надання 500000,00 гривень з відсотковою ставкою 20,5% річних;

- договір про надання кредиту у формі овердрафту №68108V16 від 03.10.2008 р., у розмірі 90000,00 доларів США, з відсотковою ставкою 13,5% річних.

Додатковою угодою від 20.08.2008 року до переліку кредитних договорів, які є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди, віднесено кредитний договір від 20.08.2008 р.

Отже, спірним іпотечним договором забезпечувалося виконання зобов’язань 2-го відповідача про повернення кредиту, який було видано в серпні 2008 року з відсотковою ставкою у розмірі від 10,5% до 18,5% річних.

Верховний суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, зазначив, що висновок судів нижчих інстанцій про те, що Щупак М.Ю., підписуючи від імені Товариства іпотечний договір, перевищив надані йому повноваження є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення та постанову, вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили, чи свідчить протокол Сумісного засідання Спостережної ради та правління АТВТ «Харківський канатний завод» № 74 від 21 квітня 2008 року про рішення позивача передати нежитлові приміщення в іпотеку, як того вимагає п.5.2. статуту позивача.

На підставі ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що 18 серпня 2008 року між АТВТ «Харківський канатний завод» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено іпотечний договір №68108Z137 у якому зазначено, що за ним забезпечуються всі вимоги, які випливають з генеральної угоди №68108N13 від 18.08.2008 на здійснення активних операцій в сумі, що не перевищує 1800000 доларів США, яку укладено між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Концерном «Харківський канатний завод».

Пунктом 1.3. іпотечного договору №68108Z137 від 18.08.2008 передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно – нежитлові будівлі, які є власністю позивача, а саме: нежитлова будівля (вентцех) літ. «Т-1», загальною площею 654,0 кв.м, нежитлова будівля (РМЦ) літ. «2Г-2», загальною площею 5442,4 кв.м, нежитлова будівля (склад готової продукції) літ. «С-1», загальною площею 1318,3 кв.м, нежитлова будівля (РСЦ), літ. «2А-1», загальною площею 606,7 кв.м, нежитлова будівля (склад сировини) літ. «У-1», загальною площею 1177,7 кв. м, нежитлова будівля (компресорна) літ. «2Б-1», загальною площею 93,1 кв.м, нежитлова будівля (котельня) літ. «Р-1», загальною площею 666,4 кв.м, нежитлова будівля (підстанція) літ. «2В-2», загальною площею 561,8 кв.м, загальною площею 10520,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Китаєнко, 1.

У відповідності до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Зі спірного договору вбачається, від імені позивача він підписаний головою правління Щупаком М.Ю.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 5.2. статуту АТВТ «Харківський канатний завод» (чинного на момент укладання спірного договору) рішення про відчуження майна у будь-якій формі, як то: продаж, дарування, передача у платне чи безоплатне користування основних засобів товариства, приймається на сумісному засіданні правління та спостережної ради та оформлюється протоколом із підписами усіх присутніх на засіданні членів правління та спостережної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Таким чином, статутом позивача встановлені обмеження повноважень голови правління на передачу в іпотеку майна АТВТ «Харківський канатний завод», згідно з якими рішення про передачу в іпотеку майна приймається на спільному засіданні правління та спостережної ради.

У спірному договорі зазначено, що голова правління Щупак М.Ю. діє на підставі протоколу № 74 від 21 квітня 2008 року сумісного засідання правління та спостережної ради АТВТ «Харківський канатний завод».

В матеріалах справи міститься протокол № 74 від 21 квітня 2008 року (том 2, а. с. 19) сумісного засідання правління АТВТ «Харківський канатний завод» та спостережної ради.

На підставі ч. 5 ст. 46 Закону України «Про господарські товариства» питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Згідно з п. 9.2.1. статуту позивача спостережна рада є органом управління Товариства, що складається з числа акціонерів та представляє їх інтереси у перерві між проведенням загальних зборів та, в межах своєї компетенції, контролює і регулює діяльність виконавчого органу Товариства – правління.

Пунктом 9.2.3. статуту Товариства визначено, що спостережна рада обирається загальними зборами акціонерів з числа акціонерів або їх представників (якщо акціонер – юридична особа) у кількості 3 (трьох) осіб, терміном на 5 (п’ять) років.

Як свідчить протокол № 10 загальних зборів акціонерів АТ «Харківський канатний завод» від 02 вересня 2003 року (п. 7), (том 3-ій, арк.спр. 58-64) до спостережної ради обрано Чумака Володимира Анатолійовича, Споживче товариство «Текстильпром», Шишкіну Ніну Яківну.

На загальних зборах акціонерів АТ «Харківський канатний завод» від 15 вересня 2005 року (протокол № 12, питання порядку денного 6) (том 3-ій, арк.спр. 65-68) підтверджено повноваження чинної спостережної ради, тобто Чумака В.А., СТ «Текстильпром» та Шишкіної Н.Я.

Вказаний склад наглядової ради було змінено лише рішенням загальних зборів акціонерів, які відбулися 03 січня 2009 року, так у п. 11 протоколу вказано про виведення зі складу наглядової ради Чумака В.А., Шишкіної Н.Я., СТ «Текстиль-Пром».

До складу наглядової ради обрано Чумака В.А., Сухорукову М.В. та СТ «Спецприбор».

Таким чином, у період часу з 02 вересня 2003 року до 03 січня 2009 року членами наглядової ради були: Чумак Володимир Анатолійович, Споживче товариство «Текстильпром», Шишкіна Ніна Яківна.

Водночас, з протоколу № 74 від 21 квітня 2008 року спільного засідання правління та наглядової ради (том 2, а. с. 19) вбачається, що останній підписаний нібито членами наглядової (спостережної) ради Яковлевим Р.А., Шишкіною Н.Я. та Закосаренко Д.Н.

У відповідності до п. «в» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів належить обрання і відкликання членів наглядової ради.

Отже, вказаний протокол № 74 від 21 квітня 2008 року спільного засідання правління та спостережної ради підписаний лише одним членом спостережної ради, а саме Шишкіною Н.Я.

У той же час, на підставі п. 9.2.14. статуту позивача спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні не менш як 2/3 її членів, рішення з усіх питань приймаються простою більшістю голосів присутніх членів спостережної ради (п. 9.2.17. статуту).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що наглядова рада рішення про передачу в іпотеку майна позивача за спірним іпотечним договором не приймала.

Більше того, з листа за підписом на той час голови правління Щупака М.Ю. від 23.12.2008, наданого представником відповідача, вбачається, що Яковлев Р.А. не був акціонером позивача.

Водночас, з п. 9.2.3. статуту позивача вбачається, що членом спостережної ради може бути обрано акціонера або представника акціонера – юридичної особи.

Протокол № 74 від 21 квітня 2008 року не містить вказівок на те, що Яковлев Р.А. діяв в якості представника іншої особи, довіреностей на його ім’я матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що підписання документу сторонніми особами, який ці ж особи називають «протоколом сумісного засідання правління та наглядової ради» не надає цьому документу юридичного значення рішення саме наглядової ради, оскільки наглядова рада такого рішення не приймала.

Представником відповідача надано протокол засідання спостережної ради АТВТ «Харківський канатний завод» від 17 березня 2008 року, в якому зазначено про виведення зі складу спостережної ради Пашнєва Є.Ю. та введення до складу спостережної ради представників від СТ «Текстиль-Пром» Яковлева Р.А. та Закосаренко Д.Н.

З цього приводу судова колегія зазначає про те, що вказаний документ не свідчить про зміни у складі наглядової ради, виходячи з наступного.

У відповідності до п. «в» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів належить обрання і відкликання членів наглядової ради.

Згідно з пунктом 9.2.3. статуту Товариства спостережна рада обирається загальними зборами акціонерів з числа акціонерів або їх представників (якщо акціонер – юридична особа) у кількості 3 (трьох) осіб, терміном на 5 (п’ять) років.

Таким чином, виключні повноваження щодо зміни (введення та відкликання) членів наглядової ради належать загальним зборам акціонерів.

Отже, протокол №1 засідання наглядової ради від 17 березня 2008 року (який було надано першим відповідачем для доручення до матеріалів справи 17.07.2012р.) не може створювати жодних правових наслідків в частині зміни складу спостережної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У розумінні вимог ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України протокол засідання наглядової ради від 17 березня 2008 року, яка за жодних умов та обставин не має права та можливості самостійно змінювати свій же склад, не є доказом надання повноважень членів наглядової ради Яковлеву Р.О. та Закосаренко Д.Н.

Належним та допустимим доказом змін у складі спостережної ради позивача може бути протокол загальних зборів акціонерів АТВТ «Харківський канатний завод», який ПАТ «Укрексімбанк» та прокурором, які заперечували проти позову, не надано. І саме на протокол загальних зборів акціонерів, у випадку його існування, за наведених обставин, розповсюджувалося б правило про дійсність такого рішення, якщо у судовому порядку не було б встановлено інше.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням прокурора про те, що вказаний протокол засідання наглядової ради є належним свідченням змін у її складі на тій підставі, що судом він не скасовувався.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів не може, в порушення вимог ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вважати протокол засідання спостережної ради від 17 березня 2008 року про самостійну зміну власного складу доказом зміни складу спостережної ради.

Відповідно до частини першої та третьої ст. ст. 92, 154 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документам акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Нормами ст. ст. 97, 99, 161 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); виконавчий орган створюють загальні збори в складі однієї або кількох осіб і він діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту наведених положень чинного законодавства України вбачається, що від імені юридичної особи договір має бути підписаний особою, яка діє відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Матеріали справи свідчать про недотримання вказаних вимог законодавства при підписанні спірного іпотечного договору. Заперечуючи проти позову, відповідач та прокурор не надали належних та допустимих доказів уповноваження колишнього голови правління Щупака М.Ю. на підписання спірного іпотечного договору, а саме прийняття повноважним складом сумісного засідання правління та спостережної ради рішення про передачу в іпотеку ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

На підставі ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Ч. 1 ст. 9 Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств про координацію гарантій (застережних заходів), які вимагаються країнами-членами від компаній в рамках контексту другого абзацу Статті 58 Договору для захисту інтересів членів та інших з перспективою зробити такі гарантії однаковими в усьому Співтоваристві встановлено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбачену або дозволену законодавством.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Директиви межі повноважень органів компанії, що випливають з статутів або рішення компетентного органу, ніколи не можуть розглядатись як шкідливі для третіх сторін, навіть якщо вони були оголошені.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

З огляду на обов’язкову перевірку банком повноважень осіб, які підписують кредитні договори, договори застави, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень голови правління на підписання договору іпотеки, оскільки таке обмеження міститься безпосередньо у статуті позивача, який надавався співробітникам банку.

Тобто, банк, за умови виконання ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мав беззаперечні можливості визначити відсутність у Щупака М.Ю., який на той час був головою правління, відсутність повноважень на підписання спірного договору.

Матеріали справи свідчать, що у майбутньому укладання спірного договору товариством (його уповноваженими органами) не визнавалося, що підтверджується подальшими діями та рішеннями акціонерів та наглядової ради.

Так, загальні збори акціонерів 03 січня 2009 року (п. 13 протоколу б/н) прийняли рішення усі кредитні угоди та угоди застави, які самовільно укладало правління, з травня 2008 року не затверджувати, ініціювати перепідписання або визнання недійсними угод, які укладені головою правління, підписаних колишнім головою правління Щупаком М.Ю.

Після цього, на підставі повноважень визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючий санацією Куманецький О.М. звернувся з позовом у цій справі.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що спірний договір зі сторони позивача укладений неповноважною особою, в подальшому АТВТ «Харківський канатний завод» не схвалювало його укладання, договір не відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний договір підписано неповноважною особою, особа, яка підписала спірний договір не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому він суперечить вимогам Цивільного кодексу України (ст.ст. 92, 97, 161), та іншим актам цивільного законодавства (ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»), що згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Оцінюючи доводи позивача про те, що протокол сумісного засідання спостережної ради та правління АТВТ «Харківський канатний завод» № 74 від 21 квітня 2008 року не свідчить про рішення позивача передати нежитлові приміщення в іпотеку, як того вимагає п. 5.2. статуту, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з того, що за статутом позивача рішення про передачу в іпотеку нерухомого майна приймається спостережною радою та правлінням, то саме ці органи уповноважені визначати умови укладання цього договору, які є обов’язковими для голови правління.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що названим протоколом № 74 від 21 квітня 2008 року голова правління Щупак М.Ю. не уповноважувався укладати договір іпотеки на умовах, які б визначалися ним самостійно. При цьому даним рішенням не було визначено ні дату надання такого кредиту, ні його відсоткову ставку.

Проте, оскільки протокол № 74 не свідчить про прийняття уповноваженим органом Товариства рішення про передачу майна в іпотеку, тобто таке рішення не приймалося взагалі, що виключає, з огляду на положення пункту 5.2. статуту та ст. 6 Закону України «Про іпотеку», наявність повноважень у голови правління Щупака М.Ю. на підписання спірного договору в цілому.

Враховуючи викладене, колегія суддів задовольняє позовні вимоги ПАТ "Харківський канатний завод" про визнання недійсним іпотечного договору № 68108Z137 від 18.08.2008 року, укладеного між АТВТ «Харківський канатний завод»та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів.

На підставі ст. ст. 15, 16, 80, 92, 97, 154, 161, 203, 215, 241, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 41, 46, 47 Закону України «Про господарські товариства», ст. 6, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Змінити назву позивача з Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" на Публічне акціонерне товариство "Харківський канатний завод".

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним іпотечний договір №68108Z137 від 18.08.2008, укладений між Акціонерним товариством відкритого типу "Харківський канатний завод" (61020, місто Харків, вулиця Китаєнко,1, код ЄДРПОУ 00306443) і Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" (61020, місто Харків, вулиця Китаєнко,1, код ЄДРПОУ 00306443) 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2820,00грн. витрат на проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Концерну "Харківський канатний завод" (61020, місто Київ, вулиця Китаєнко, 1, код ЄДРПОУ 22608417) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" (61020, місто Харків, вулиця Китаєнко,1, код ЄДРПОУ 00306443) 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2820,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 липня 2012 року.

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Жиляєв Є.М.

суддя Бринцев О.В.

Справа №5023/6244/11