Рішення № 25449009, 30.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5023/1840/12

вх. № 1840/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Темнюкова М.І., за дорученням; відповідача - Коваленко А.О., Скакун Ю.Є., за дорученням

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Харків

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 5046,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі 9297,98 грн. та покласти на останнього судові витрати. Позов обґрунтований ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст.ст. 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.05.2012 року до 30.05.2012 року до 11:00 години.

29.05.2012 року до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема посилається на те, що розмір матеріальної шкоди позивач обґрунтовує дослідженням спеціаліста - автотоварознавця ХОД НАСК “Оранта”№1357/2557 від 03.11.2009 р. Вказане дослідження не відповідає вимогам чинного законодавства України з оцінки майна та майнових прав і не може вважатись належним і допустимим доказом розміру збитків в розумінні ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, відповідно до якої проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування. Крім цього, зазначає, що згідно ст. 12 вищевказаного Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Дослідження № 1357/2557 від 03.11.2009 р. підписане аварійним комісаром Глазуновим Р.В., який не є суб'єктом оціночної діяльності, не отримав в передбаченому порядку сертифікат на право зайняття оціночною діяльністю і, відповідно, не має права складати і підписувати будь-які документи з встановлення розміру збитків. Калькуляція до вказаного дослідження взагалі не підписана, тобто не відомо яка особа взагалі її складала. Крім того, до дослідження №1357/2557 не додано свідоцтва аварійного комісару Глазунова Р.В.

Крім того вказує на те, що відповідно до протоколу огляду автомобілю Форд Фієста д.н АХ0374ВС, складеного аварійним комісаром ТДВ “МСК” Сергієнко Є.О. за присутності Бурлачук Н.О. було встановлено, що вказаний автомобіль отримав пошкодження бамперу заднього і кришки багажнику. Аналогічні пошкодження були зафіксовані працівниками ДАЇ на місці ДТП, що підтверджується довідкою ДАІ № 52/1 - 6396 від 22.10.2009 р. Відповідно до протоколу огляду вказаного ТЗ від 20.10.2009 р., складеного правником позивача без виклику представника ТДВ “МСК” додатково було встановлено пошкодження крила заднього лівого і двері задньої лівої. З огляду на те, що пошкодження вказаних частин автомобілю не було відображено в протоколі огляду, складеного за присутності представника ТДВ “МСК” і в довідці ДАІ, стверджує, що пошкодження крила заднього лівого і двері задньої лівої не були викликані наслідками ДТП 18.09.2009 р. Крім того, механізм ДТП (удар в задню частину автомобілю Форд Фієста не міг призвести до пошкодження лако - фарбового покриття крила і двері задньої лівої.

Суд, дослідивши надані заперечення та додані до них докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.05.2012 року представником позивача до суду були подані уточнення до позовної заяви, в яких позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5046,68 грн. Судові витрати по справі просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та просить суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

По договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К811-334/07/СТ від 03 жовтня 2007 року Бурлачук Олександр Васильович застрахував автомобіль Форд Фієста, державний № АХ 0374 ВС, 2007 року випуску, у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "Оранта” в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта”, в тому числі і від такого страхового випадку, як пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

18 вересня 2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на перехресті вул. Клочківська та вул. 23 Серпня у м. Харкові, застрахований автомобіль був пошкоджений.

22 вересня 2009 року за реєстраційним № 1357 до страховика надійшла, заява страхувальника

У відповідності до ст. 25 Закону України “Про страхування”, яка визначає порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

20 жовтня 2009 року та 21 жовтня 2009 року аварійним комісаром Харківської обласної дирекції НАСК “Оранта”, за участю представника страхувальника, проведено огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу, про що складено протоколи (акти) огляду транспортного засобу.

У відповідності до ст. 25 Закону України “Про страхування”, яка визначає порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

20 жовтня 2009 року та 21 жовтня 2009 року аварійним комісаром Харківської обласної дирекції НАСК “Оранта”, за участю представника страхувальника, проведено огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу, про що складено протоколи (акти) огляду транспортного засобу.

Вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля Форд Фієста, державний № АХ 0374 ВС, 2007 року випуску, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, та без врахування 20% ПДВ становить 14917,87 грн., згідно звіту аварійного комісару Харківської обласної дирекції НАСК “Оранта” № 1357/2557 від 03 листопада 2009 року.

Страхове відшкодування в сумі 13877,47 грн. перераховано страховиком страхувальнику у відповідності до Договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К811-334/07/СТ від 03 жовтня 2007 року платіжним дорученням № 7168 від 27 листопада 2009 року на підставі заяви страхувальника та складеного страхового акту.

Винним у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, було визнано водія ППФ “Бона” Гавковського Ігоря Павловича, який керував автомобілем “ГАЗ 3302”, державний № 40083 ХА, у відповідності до постанови від 30 вересня 2009 року Дзержинського районного суду м. Харкова по адміністративній справі № 3-5590/2009 року.

Цивільно-правова відповідальність винної особи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ТДВ “МСК”, відповідно до Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль “ГАЗ 3302”, державний № 40083 ХА, 2003 року випуску (страхувальник ППФ “Бона”, поліс 1-го типу № ВС/2757947, строк дії з 07.04.2009 року по 06.04.2010 року). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого встановлено договором у розмірі 25 500, 00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) грн. Франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) встановлена в розмірі 510, 00 грн. На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди Гавковський Ігор Павлович перебував у трудових відносинах з ППФ “Бона”.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових обов'язків.

Згідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на законних підставах.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно пункту 9 статті 7 Закону України “Про страхування”.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, ВАТ НАСК “Оранта”, сплативши страхувальнику страхове відшкодування, набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 36.1. ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

У відповідності до п. 36.2. ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, згідно до п. 36.4. ст. 36 цього Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, ВАТ НАСК “Оранта” набуло право вимоги до страховика цивільної відповідальності стосовно сплаченого страхового відшкодування, оскільки страховик цивільної відповідальності взяв на себе відповідальність за заподіяні збитки по страховому полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

17 червня 2010 року за вих. № 1-4/198 Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” в особі Харківської обласної дирекції НАСК “Оранта” звернулося до ТДВ “МСК” із відповідною заявою про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортною пригоди. У відповідності до листа від 02 вересня 2010 року вих. № 816, ТДВ “МСК” визнало зазначену дорожньо-транспортну подію страховим випадком та визначило розмір страхового відшкодування в розмірі 4579, 49 грн., перерахувавши цю суму 03 вересня 2010 року ВАТ НАСК “Оранта” в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що розмір збитків, які виникли при пошкодженні автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може встановлювати лише експерт згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а не аварійний комісар, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи. При цьому, слід зазначити, що Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не передбачає обов'язкового проведення експертизи для визначення збитків внаслідок пошкодження майна при дорожньо-транспортних пригодах. Таким чином, спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, передбачає, що для визначення розміру збитків при страховому випадку можуть бути залучені аварійні комісари або експерти, а отже встановлення розміру збитків при настанні страхового випадку (ДТП) аварійним комісаром, який має відповідне свідоцтво і кваліфікацію, є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача (з урахуванням наданих уточнень) є обгрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літера А-3, код ЄДРПОУ 31236795, р/р 26500010151329 у ПуАТ "СЕБ Банк" м. Києва, МФО 300175) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-А, код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26501010000488 в ГО ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 5046,68 грн. шкоди та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 травня 2012 року.

Суддя Погорелова О.В.