Рішення № 25448986, 17.07.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.07.2012р. Справа №18/970/12

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2, м.Полтава, 36039

до Полтавської центральної районної лікарні, вул. Комсомольська, 58 А, м.Полтава, 36000

про стягнення 9033,76 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Грицюк А.С. дов.№ 52 від 20.02.2012 року

від відповідача: Мельничук О.В. дов.№ 1103 від 06.06.2012 року

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 9033,76 грн. грн. за договором на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем та обладнання № 10-20/620 б/11 від 01.01.2011 року., із яких основний борг: 8404,49 грн., пеня- 476,71 грн., 3 річних - 93,73 грн., інфляційні витрати - 58,83 грн., та судовий збір - 1609,50 грн.

12.06.2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.07.2012 року для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

16.07.2012 року за вхідним № 9308д(канцелярії суду) представник відповідача, Мельничук О.В. надала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд надане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши на оцінивши подані сторонами докази, а також докази, які були витребувані господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що 01 січня 2011 року між публічним акціонерним товариством “Полтавагаз” (далі ПАТ “Полтавагаз”) та Полтавською центральною районною лікарнею було укладено договір на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем та обладнання №10-20/620б/11 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, Замовник (Полтавська центральна районна лікарня) доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування систем газопостачання та газового обладнання , що належить Замовнику і знаходиться за адресою м.Полтава, вул. Комсомольська, 58а.

Вартість та витрати по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем визначаються Виконавцем згідно з затвердженою калькуляцією, яка є невід"ємною частиною цього Договору. Сума договору відповідно до п. 4.2, на рік складає 19 948,98 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено що, Замовник зобов"язується виконувати оплату робіт щоквартально на підставі акту виконаних робіт та пред"явлення рахунку. Кінцевий розрахунок за надані у звітному кварталі послуги виконуються Замовником до 10 числа наступного за звітним кварталом місяця.

На виконання договірних зобов"язань ПАТ “Полтавагаз” надавало відповідачу послуги з технічного обслуговування що підтверджується Актом приймання виконаних робіт №620б/4/20/ХХ (а.с.9). Всього позивачем надано послуг на суму 8 404,49 грн.

З боку відповідача договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків не виконані в результаті чого утворилася заборгованість за Договором в розмірі 8 404,49 грн.

Крім того, позивачем на підставі ст. 549-552 ЦК України нарахував позивачу пеню в розмірі476,71 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 93,73грн. та 58,83 грн. інфляційних (розрахунки в матеріалах справи арк.3-4).

16 липня 2012 року представник відповідача просить суд припинити провадження по справі і часимні стягнення основної суми заборгованості в розмірі 8 404,49 грн. та надано суду докази її сплати ( платіжне доручення а.с.30).

Таким чином, станом на день розгляду справи по суті предметом розгляду являється стягнення з Полтавської центральної районної лікарні пені в розмірі476,71 грн., 3% річних в розмірі 93,73 грн. та 58,83 грн. інфляційних втрат.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Законом України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду

Відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України позивач у встановленому порядку подав суду належні докази ( у матеріалах справи ) які дають підставу суду задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і, 49,69, 75,77,п.1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу - 8404,49 грн., в зв'язку зі сплатою.

3. Стягнути з Полтавської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01999477(вул. Комсомольська, 58 А, м.Полтава, 36000; р/р 35419007001449 ГУДК у Полтавській області, м.Полтава, МФО 831019) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", код ЄДРПОУ 03351912(вул. Козака, 2, м.Полтава, 36039; р/р 2600530103545 в філії Полтавського облуправління ПАТ "Ощадбанк", МФО 331467) пеню - 476,71 грн., 3% річних - 93,73 грн., інфляційні витрати - 58,83 грн., та судовий збір - 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2012 року

Суддя Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.