Рішення № 25448982, 25.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2012 р.

Справа № 5017/2020/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком"

до відповідача: Військової частини А 1283

про стягнення 202273,99 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: Кравець І.В. - довіреність від 15.06.2012р.

від відповідача: Медовщук Л.В. - довіреність від 24.07.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерного товариство "Укрателеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (надалі –ПАТ "Укртелеком") звернувся до господарського суду з позовом до військової частини А 1283 (надалі –в/ч А1383) про стягнення заборгованості за період липень 2011р. –квітень 2012р. включно в сумі 202273,99 грн., з яких: основний борг - 194210,30 грн., пеня –4889,28 грн., 3% річних 1892,62 грн. та інфляційні –1281,79 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. позовну заяву № 3039/2012 було прийнято до розгляду, порушено провадження по справі №5017/2020/2012 та розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Представник позивача позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав та просив суд при винесенні рішення зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням того, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, грошові кошти за відповідними статтями в нього відсутні, і відповідач не має додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

09.08.2006р. між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (виконавець) та військовою частиною А 1283 (споживач) був укладений договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку.

Відповідно до п.1.1. договору споживач доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв'язку споживача, зазначених в додатку № 1 до договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв'язку (додатки №№ 2.1 –2.10).

Пунктом 1.2. договору визначено, що експлуатаційно-технічне обслуговування по договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів та споруд зв'язку споживача у справному стані шляхом здійснення ремонтно-відновлювальних робіт і забезпечення їх ефективного функціонування.

Пунктом 2.1.4. договору споживач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги зв'язку.

Згідно з п.3.1 договору вартість технічного обслуговування засобів зв'язку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозв'язку. Споживач зобов'язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до п.4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору в порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків сплати, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2006р. та регулює відносини між сторонами з 01.01.2006р. Якщо жодні з сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про розрив договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Відповідно до додатку № 3 сторонами було погоджено розрахунок вартості послуг у місяць в розмірі 21833,18 грн. в т.ч. ПДВ.

Додатком № 4 сторонами погоджено помісячний ліміт на оплату послуг з урахуванням ПДВ за рік.

26.04.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторонами було замінено додатки до договору, зокрема, змінено додаток № 3 додатком № 3а, відповідно до якого сторонами було погоджено розрахунок вартості послуг у місяць в розмірі 19421,03 грн. в т.ч. ПДВ та змінено додаток № 4 додатком № 4а, відповідно до якого сторонами було погоджено новий помісячний ліміт на оплату послуг з урахуванням ПДВ за рік.

Згідно загальних зборів акціонерів оформлених протоколом №8 від 14.06.2011р. відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" перейменовано на Публічне акціонерне товариство"Укртелеком".

Як зазначив позивач, на виконання умов договору ним відповідачу у період з червня 2011р. по квітень 2012р. включно направлялися рахунки на сплату послуг за договором, проте відповідач зазначені рахунки не сплатив.

Невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасного та повного перерахування плати за отримані послуги стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі був укладений договір, згідно з якого, позивач –виконавець надає відповідачу –споживачу послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку відповідача за тарифами погодженими сторонами.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого заборгованість з надання послуг по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів та споруд зв'язку відповідача за період з липня 2011р. по квітень 2012р. включно складає 194210, 30 грн., 3% річних 1892,62 грн. та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача щодо строків і порядку сплати за отримані послуги.

Проте, перевіривши розрахунок інфляційних, які за розрахунком позивача складають –1281,79 грн., судом встановлено, що позивачем при розрахунку допущено помилку. Зробивши власний розрахунок інфляційних за період з липня 2011р. по квітень 2012р. включно, суд встановив, що розмір інфляційних складає 1068,16 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних та інфляційних за період з липня 2011р. по квітень 2012р. включно підтверджені матеріалами справи, є законними, обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

В частині позовної вимоги ПАТ "Укртелеком" в частині стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору в порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків сплати, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

За порушення зобов'язань за договором позивачем, відповідно до наданого розрахунку, нараховано пеню у розмірі 4889,28 грн.

Відповідно до приписів п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом із наданого позивачем розрахунку пені, ним невірно розраховано суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача. Зробивши власний розрахунок, суд встановив, що розмір пені за прострочення виконання зобов'язань відповідачем повинен бути 4288,58 грн.

Проте, відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає, за можливе зменшити розмір пені до 500 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 1383 (65033, м. Одеса, Штабний провулок, 1, ЄДРПОУ 22994917) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська,3, код ЄДРПОУ 16479714) за період липень 2011р. –квітень 2012р. включно: основний борг –194210 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті десять) грн. 30 коп., пеню –500 (п'ятсот) грн., 3% річних –1892 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) грн. 62 коп., інфляційні –1068 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 16 коп. та судового збору –4029 (чотири тисячі двадцять дев'ять) грн. 19 коп.

3. В іншій частині позову –відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 30.07.2012 р.

Суддя Цісельський О.В.