Рішення № 25448875, 25.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.12 Справа№ 5015/1899/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс», м.Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕННЕР-УКРАЇНА», м.Розвадів

Про стягнення заборгованості в сумі 26 183,19 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕННЕР-УКРАЇНА»про стягнення 25500,00 грн. боргу, 506,17 грн. пені, 100,52 грн. - три відсотки річних, 76,50 грн. інфляційних, та судові витрати.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

23.07.12 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій він просить стягнути з відповідача суму основного боргу, донараховану за період розгляду справи судом пеню в сумі 1384,04 грн., 275,90 грн. –три відсотки річних, та інфляційні в сумі 76,50 грн.

Позивач в судове засідання участь свого представника не забезпечив, просив розглядати справу без його участі. При цьому свої збільшені позовні вимоги підтримав і просив задоволити з підстав і мотивів, наведених в письмових поясненнях.

Відповідач в жодне судове засідання участь свого представника не забезпечив,хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду які надсилались на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на ту обставину, що договір вважається неукладеним, оскільки позивач не повернув йому примірник підписаного протоколу розбіжностей, а отже, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення заборгованості, інфляційних, пені та трьох відсотків річних.

Сплив строку розгляду справи унеможливлює подальше відкладення її розгляду. За таких обставин спір підлягає розгляду без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами .

В судовому засіданні 25.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

22.02.2009 року між ТзОВ «Промхімснаб плюс»(Постачальник) та ТзОВ «КЕННЕР-УКРАЇНА»(Покупець) було укладено договір поставки товару відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати Покупцю в обумовлені строки хімічну сировину , а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його в строки і в порядку, передбаченому даним договором. Зазначений договір був підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

Як вбачається з тексту позовної заяви, 24.02.2012 року позивач передав відповідачу через Янковець М.Ю. ( довіреність №193 від 24.02.2012 року ) хімічну сировину в кількості одна тонна загальною вартістю 51000,00 грн. , яка 24.02.2012 року оплачена відповідачем частково в сумі 25500,00 грн.

Заборгованість відповідача за відвантажену хімічну сировину складає 25500,00 грн.

05.04.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію №1032-юр з вимогою терміново оплатити заборгованість, яка залишена без відповіді та задоволення.

Згідно п.6.2 Договору за порушення строків оплати товару позивачем нарахована пеня в сумі 1384,04 грн., та відповідно до ст..625 ЦК України, за період з 10 березня по 19 липня 2012 року нараховані три відсотки річних в сумі 275,90 та інфляційні за березень-квітень в сумі 76,50 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки №02/ПАВ від 22.02.2012 року, на підставі якого, як стверджує позивач, 24.02.2012року він передав у власність відповідачу товар –діоксид титану Кронос 2220 в кількості одна тонна загальною вартістю 51000,00 грн., що підтверджується накладною №218 від 24.02.2012 року та довіреністю на отримання товару №193 від 24.02.2012 року ( а.с.6-7). Відповідач не заперечив факт отримання товару.

24.02.2012 року відповідачем було оплачено 25500,00 грн. за діоксид титану, що становить 50 відсотків вартості переданого товару по накладній № 218 від 24.02.2012 року і відповідає 4.3 Договору, яким передбачена передоплата в розмірі 50 % вартості кожної партії товару. Остаточний розрахунок, згідно п.4.3 Договору повинен здійснюватися протягом 14 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Як вже зазначалося раніше, видаткова накладна №218 на отримання товару була виписана 24.02.2012 року. Решта частини вартості відпущеного товару відповідачем не оплачена. Заборгованість за отриманий товар станом на день розгляду справи становить 25500,00 грн.

Відповідач не заперечив факту наявності несплаченої суми отриманого ним товару в розмірі 25500,00 грн. та не подав доказів її сплати. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25500,00 грн. підлягають до задоволення.

Є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи доводи відповідача стосовно не укладення договору поставки від 22.02.2012 року в зв’язку з недосягненням між сторонами згоди з усіх істотних умов.

За змістом статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до вимог пунктів 4 і 5 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно з положеннями п.6 ст.181 Господарського кодексу України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі….

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено копію протоколу розбіжностей підписаного керівниками та завіреного печатками сторін.

Крім того, включені відповідачем до договору пункти, зазначені в протоколі розбіжностей, не стосуються істотних умов договору, які погоджені та підписані сторонами.

Слід звернути увагу, що сторони приступили до виконання договору після його підписання з протоколом розбіжностей, зокрема, відповідач 24.02.2012 року здійснив передоплату вартості товару в сумі 25500,00 грн. що складає 50 відсотків вартості, як передбачено п.4.3 Договору № 02/ПАВ від 22.02.2012 року, а позивач здійснив відпуск товару після проведення його передоплати, що підтверджується видатковою накладною №218 від 24.02.2012 року. Зазначені дії позивача та відповідача свідчать, що сторони 24.02.2012 року здійснили фактичні дії щодо виконання Договору, укладеного та підписаного сторонами з протоколом розбіжностей 22.02.2012 року, а відтак, договір вважається укладеним .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до умов п.4.3 Договору №02/ПАВ від22.02.2012 р. остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити протягом 14 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної, тобто до 09.03.2012 року включно, однак свої договірні зобов’язання не виконав.

Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що строк виконання ним грошового зобов’язання по даній поставці ще не настав, оскільки позивач не пред’явив йому документу «Вимога»в порядку, передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.6.2 Договору за порушення строків оплати позивачем нарахована пеня за період з 10.03.2012 року по 19.07.2012 року , яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та в межах шестимісячного строку складає і підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 1384,04 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, за період з 10.03.2012 року по 19.07.2012 року позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 275,90 грн. та інфляційні за березень-квітень 2012 року в розмірі 76,50 грн., які підлягають до стягнення з ТзОВ «КЕННЕР-УКРАЇНА».

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів сплати поставленого товару у встановлений термін суду не надав.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в розмірі 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Збільшені позовні вимоги задоволити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕННЕР-УКРАЇНА»(81634, Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдочного,72, код ЄДРПОУ 34103692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс»(49040, м.Дніпропетровськ, пр-т Джинчарадзе, б.4 кв.53 , код ЄДРПОУ 32905961)–25500,00 грн. –основного боргу, 1384,04 грн. пені, 275,90 грн. –3% річних, 76,50 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.07.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.