Рішення № 25448822, 10.07.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 р. Справа № 18/771/12

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 7, 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 1

про стягнення 57408,10 грн

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.07.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 57408,10 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2808 від 20.10.2008 року, в т.ч. 29833,03 грн. основного боргу, 27144,42 грн. пені, 203,18 інфляційних витрат та 227,47 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, докази отримання ним ухвали від 21.06.2012 року станом на 10.07.2012 року до суду не повертались.

У наданому до суду відзиві на позов № 4/231 від 24.05.2012 року (а.с. 22-23) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем на його адресу не були направлені рахунки на оплату відпущеної теплової енергії, а також на те, що відповідач всупереч чинному законодавству України здійснив нарахування пені в розмірі 1% від суми заборгованості. Крім того, відповідач зазначає, що за даними його бухгалтерського обліку заборгованість перед позивачем з урахуванням її часткового погашення складає значно меншу суму.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Госпрозрахунковою житлово-експлуатаційною дільницею № 7 (відповідач, споживач) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2808 від 28.08.2008 року (а.с. 7-8), згідно умов якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу будівель: адмінбудівлі по вул. П. Юрченка, 11/2 та майстерні по вул. Н. Левицького, 9а, 9б. При цьому межею розподілу для адмінбудівлі по вул. П. Юрченка, 11/2 є зовнішній обріз будівлі, а для майстерень по вул. Н. Левицького, 9а, 9б - місце врізки в теплопостачальну мережу (п. п. 1, 2 договору).

У відповідності до п. 20 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2808 від 20.10.2008 року (далі - договір) цей договір укладено для опалення на період з 20.10.2008 року по 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення, і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до приписів п. 13 договору плата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом з 20.06.2008 року. Плата за опалення складає 8,77 грн. за 1 м2 загальної площі для споживачів ІІІ групи в опалювальний сезон. При загальній площі будівель у 567,92 м2 плата за місяць складає 4980,66 грн. з урахуванням ПДВ.

Додатковими угодами № 1 від 10.04.2009 року (а.с. 9), № 2 від 18.05.2009 року (а.с. 10), № 4 від 21.06.2011 року (а.с. 11) та № 6 від 20.10.2011 року (а.с. 12) до спірного договору були внесені зміни в частині площ належних відповідачеві приміщень та розміру плати за опалення.

Так, додатковою угодою № 1 від 10.04.2009 року сторонами внесено зміни до п. 13а договору внаслідок зміни тарифу на послуги централізованого опалення та встановлено плату за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 м2 загальної площі в опалювальний сезон або 6860,47 грн. за місяць при загальній площі будівель у 567,92 м2 (з урахуванням ПДВ).

Додатковою угодою № 2 від 18.05.2009 року внесено зміни до п. 13а укладеного договору внаслідок збільшення загальної площі та встановлено плату за опалення в розмірі 7016,31 грн. за місяць при загальній площі будівель у 580,82 м2 (з урахуванням ПДВ).

Додатковою угодою № 4 від 21.06.2011 року змінено редакцію п. 13а договору в зв'язку з відключенням від централізованого теплопостачання приміщень за адресами: вул. Н. Левицького, 9а та вул. Н. Левицького, 9б, та встановлено плату за опалення в розмірі 4601,27 грн. за місяць при загальній площі будівель у 380,90 м2 (з урахуванням ПДВ).

Додатковою угодою № 6 від 20.10.2011 року сторони внесли зміни до п. 13 та п. 14 спірного договору, визначивши, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків та у відповідності до теплових навантажень. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без ПДВ або 962,62 грн з ПДВ для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Крім того, договір був доповнений п. 14.1., відповідно до якого оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п. 3 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", та підігрів води згідно п. 5 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості спожитої теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

На виконання умов договору позивачем у період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року було відпущено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 42024,93 грн., про що свідчать наявні у справі акти приймання-передачі теплової енергії, та виставлено відповідні рахунки на оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстрів (а.с. 39-59).

Відповідач в порушення договору за надані послуги з теплопостачання розрахувався лише частково на суму 11200,00 грн., про що свідчать копії банківських виписок по рахунку (а.с. 60-62). Оплату в розмірі 2000,00 грн. позивачем не було зараховано в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, оскільки відповідачем під час її проведення у призначенні платежу вказано "оплата за опалення (Шведська, 12) згідно рахунку № 1991 від 31.12.2011 року", про що свідчить відповідна копія банківської виписки по рахунку (а.с. 60).

Крім того, сторонами було проведено взаємозалік на суму 991,90 грн., про що зазначається у відзиві на позовну заяву відповідачем та не заперечується представником позивача у наданих до суду письмових запереченнях на відзив № 19/771 від 01.06.2012 року (а.с. 37-38).

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за відпущену відповідно до договору теплову енергію складає 29833,03 грн.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на нього за період з листопада 2011 року по березень 2012 року інфляційні витрати в розмірі 203,18 грн., а також пеню за період з 16.11.2011 року по 15.05.2012 року в сумі 27144,42 та 3% річних за період з 16.11.2011 року по 17.05.2012 року в розмірі 227,47 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

За змістом положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги відпущеної відповідно до договору теплової енергії, факт виставлення рахунків на оплату відпущеної теплової енергії, факт наявності заборгованості в сумі 29833,03 грн. за надані позивачем послуги теплопостачання та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 29833,03 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Викладені у відзиві на позов доводи відповідача стосовно часткового погашення суми боргу та проведення між сторонами взаємозаліку судом не приймаються до уваги, оскільки ці обставини були враховані позивачем під час розгляду справи. Оплату за послуги з теплопостачання в розмірі 2000,00 грн., проведену відповідачем 29.02.2012 року, цілком правомірно не зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, оскільки, як вже зазначалося, вказане позивачем під час проведення даної оплати призначення платежу не має відношення до постачання теплової енергії за умовами цього договору. Крім того, за змістом п. 14 договору позивач не має права зараховувати сплачені за послуги теплопостачання грошові кошти в рахунок погашення іншої заборгованості, якщо платіжні документи містять конкретну підставу платежу.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не направлялися на його адресу рахунки на оплату послуг теплопостачання спростовуються наявними у справі доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями п. 14 договору встановлено, що у випадку неоплати у вказані в договорі строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (№ 686-XI від 20.05.1999 року) з 01.07.1999 року, а також з 03.11.1999 року стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем інфляційних витрат, 3% річних та пені суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені в розмірі 1% від суми заборгованості вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року) судом відхиляються, оскільки згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Натомість, ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Аналогічні положення містяться в п. 14 спірного договору.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 7 (36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 1, код ЄДРПОУ 13961770) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р № 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) - 29833,03 грн. основного боргу, 27144,42 грн. пені, 203,18 грн. інфляційних витрат, 227,47 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2012 року

Суддя Гетя Н.Г.