Рішення № 25448310, 27.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/7747-2012

27.07.12

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

До

Публічного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Гарант Авто»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоноріка»

Про

стягнення 8 293,10 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача

Балдук А.О.

Від відповідача

не з’явився

Від третьої особи:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Гарант Авто»(далі - Відповідач) про стягнення 8 663,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 27.06.2012 р.

25.06.2012 р. через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов витяг з інформацією по полісу №ВС1190479.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2012 р. у зв’язку із неявкою у судове засідання представників сторін та третьої особи розгляд справи відкладено до 13.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2012 р. у зв’язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено до 27.07.2012.

В судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особи не з’явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103021407678, що отримане останнім 18.07.2012 р.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103021407660, що отримано відповідачем 19.07.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2009 р. між позивачем та Ставка Г.В. укладено договір №072229-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АІ 6914 ВЕ. (надалі - Договір).

30.12.2009 р. о 19 годині 40 хвилин громадянка Альошина В.В., керуючи транспортним засобом «Skoda», державний реєстраційний номер АА 6314 ІО, на 23 км. а/д. Київ-Десна, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АІ 6914 ВЕ, під керуванням водія Ставки Ю.Ф., внаслідок чого автомобілі отри мали технічні пошкодження, що підтверджується довідкою Вишгородського взводу ДПС при УДАІ МВС України в Київській області від 05.01.2010 р.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі №3-834/2010 р. водія Альошину В.В. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

04.01.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АІ 6914 ВЕ звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, за змістом якої страхувальник просив перерахувати суму страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно до звіту №9 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складеного 12.02.2010 р. ФОП «Петрушанко Вадим Федорович», (суб’єкт оціночної діяльності сертифікат №8961/09), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АІ 6914 ВЕ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 55 394,36 грн.

Страховим актом №1363-02 від 13.04.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АІ 6914 ВЕ, внаслідок ДТП, що сталося 30.12.2009 р. о 19 годині 40 хвилин на 23 км. а/д. Київ-Десна, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 54 699,00 грн.

Позивач виконуючи зобов’язання за договором, згідно заяви на виплату страхового відшкодування від 04.01.2010 р., перерахував на рахунок СПД Карлов В.И. (СТО) частину страхового відшкодування у розмірі 47 766,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4240 від 13.04.2010 р. на суму 10 776,00 грн. та №4321 від 14.04.2010 р. на суму 37 000,00 грн. та частину страхового відшкодування у розмірі 6 933,00 грн. на рахунок ФОП Клименко (СТО), що підтверджується платіжним дорученням № 4322 від 14.04.2010 р., що загалом становить 54 699,00 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 54 699,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Частиною 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З постанови Деснянського районного суду м. Києва від 03.02.2010 р. у справі №3-834/2010 р. вбачається, що Альошина В.В. працює на посаді фахівця в ТОВ «Біонорика»

Вина Альошиної В.В., яка керувала автомобілем «Skoda», державний реєстраційний номер АА 6314 ІО, встановлена у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Біоноріка»за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Альошиною В.В. транспортного засобу «Skoda», державний реєстраційний номер АА 6314 ІО застрахована –відповідачем згідно із полісом №ВС/1190479.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/1190479) винесено до 1-го типу (п. 15.1 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 24.11.2009 р. по 23.11.2010 р.

Відповідно до полісу №ВС/1190479 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ТОВ «Біоноріка», судом встановлено, що Альошина В.В. користувався транспортним засобом на законній підставі, доказів на спростування вказаного висновку сторонами не надано, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним, належного ТОВ «Біоноріка»автомобіля «Skoda», державний реєстраційний номер АА 6314 ІО була застрахована відповідачем.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення претензії) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

29.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування в порядку регресу №3419 від 29.08.2010 р. в сумі 54 699,00 грн.

22.09.2010 р. відповідач звернувся до позивача листом №10778-21 від 22.09.2010 р., за змістом якого, відповідач визнав свій обов’язок зі сплати страхового відшкодування в порядку регресу за спірним ДТП у розмірі 46 405,90 грн.

Відповідачем частково здійснено виплату страхового відшкодування внаслідок спірного ДТП у розмірі 46 405,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №840 від 15.10.2010 р., у зв’язку із чим останній звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача залишкової суми страхового відшкодування, яка підлягає сплаті на його користь у розмірі 8 293,10 грн.

Матеріалами справи (звіту №9 від 12.02.2010 р.) підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АІ 6914 ВЕ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 55 394,36 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 54 699,00 грн.

Полісом №ВС/1190479, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 125 500,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВС/1190479 розміри лімітів відповідальності та франшизи, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача та часткову сплату відповідачем на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 46 405,90 грн., відповідач зобов’язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8 293,10 грн. (54 699,00 грн. –розмір виплаченого страхового відшкодування, в межах якого позивач набув право зворотної вимоги –часткову сплату у розмірі 46 405, 90 грн.) до звернення позивачем із позовом до суду.

За таких обставин, позовні вимоги, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Гарант Авто» суми страхового відшкодування у розмірі 8 293,10 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»є правомірними та обґрунтованими, а відтак задовольняються судом у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Гарант Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) страхове відшкодування в сумі 8 293 (вісім тисяч двісті дев’яносто три) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 27.07.2012 р.